"Вийшла стаття в Тайм, яка підтвердила мої здогадки" - Павло Вернівский

"Вийшла стаття в Тайм, яка підтвердила мої здогадки" - Павло Вернівский

Наприклад, що окремі операції плануються з ОП.

Цитую дослівний переклад: Деякі командири на передовій почали відмовлятися від наказів про наступ, навіть якщо вони надходять безпосередньо з офісу президента. «Вони просто хочуть сидіти в окопах і тримати лінію», — каже він. «Але ми не можемо виграти війну таким чином».

…У якийсь момент на початку жовтня, за його словами, політичне керівництво в Києві вимагало проведення операції з «відвоювання» міста Горлівка, стратегічного форпосту на сході України, який росіяни утримували і запекло захищали майже десять років. Відповідь повернулася у вигляді запитання: Чим? «У них немає ні людей, ні зброї», — каже офіцер. «Де зброя? Де артилерія? Де новобранці?»

Відверто кажучи, сам тон статті мені дуже не сподобався. Бо з однієї сторони відчувається симпатія автора до самого Зеленського, а з іншої сторони автор поспілкувався з членами його команди. І емоційний стан його команди демонструє зневіру в можливості України виграти війну. Радник президента навіть “off the records” сказав, що чиновники крадуть наче завтра може не бути. Все це говорить про те, що багато хто в перемогу не вірить. І як кажуть співбесідники автора статті, що сказати йому про це не можуть.

Особисто я вважаю, що значною мірою така зневіра виникла через цілий ряд факторів. Маріонетковий уряд та верховну раду, які самостійно не можуть генерувати рішення для перемоги у війні. Фактичний контроль з боку ОП над внутрішньою політикою та одночасна нездатність вирішувати економічні проблеми.

А все це в свою чергу провокує конформізм по відношення до вищого керівництва, очікування вказівок зверху та повна безініціативність, небажання брати відповідальність за проблемні напрямки і при можливості повне уникнення відповідальності, створення видимості діяльності показовою підготовкою до далекого майбутнього. Перекладання вирішення економічних проблем на плечі союзників

Тому звичайно, що вся ця слабка інфантильна інертна маса не вірить у перемогу, бо весь цей час вони вірили в допомогу від союзників і в культ верховного, який міг цю допомогу випросити. Зараз же, коли реальність виявилась не такою райдужною, то вони не знають що робити далі…