В 1941 році, коли радянські окупанти відступали з Києва, а нацистські - наступали, московити підірвали перлину мазепинського барокко та й взагалі української історії - Успенський собор Києво-Печерської Лаври.
Разом із архітектурною пам'яткою було знищено поховання Костянтина Острозького. Для далеких від історії - Костянтин Острозький, це представник української шляхти, один із найталановитіших воєначальників Європи свого часу, той, хто вмів блискуче перемагати московитів, зокрема в битві під Оршею. Словом - людина символ і національна гордість.
На фото реконструкція - десь так виглядав його надгробок. Якби я творив Національний Пантеон, де б збирав образи і останки найвизначніших осіб української державності, то період ВКЛ та Речі Посполитої представляв би саме він, князь Костянтин Острозький. Але підривом 41-го року, московитські чорти знищили княжі останки.
У відновленому Успенському соборі зараз відновлюють і місце та вигляд надгробку Костянтина Острозького. І от московити влучають в храм, котрий є, як ви розумієте, куди більше, аніж лаврська церква. Вдруге сучасні нацисти нищать місце, що є важливим для української ідентичності.
А тепер уявіть, що в Україні є місце, де під час війни за одними координатами зібрано останки\кенотафи видатних діячів нації? Ярослава Володимировича (Мудрий), Костянтина Острозького, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Симона Петлюри, Павла Скоропадського, тих же таки Коновальця, Шухевича, Мельника і Бандери? Або геолокація меморіального військового кладовища, де спочивають Олександр Удовиченко, Михайло Омелянович-Павленко, Марко Безручко і інші видатні Воїни України різних часів? Або ж уявіть, що є геолокація меморіального кладовища, куди Україна вже вертає видатних діячів науки, культури, політики минулого і де ховає достойників сучасності? Уявили?
Яка гарантія, що можна захистити останки видатних осіб української історії? Для московита мета цієї війни - знищити українську ідентичність, бажано із усіма артефактами, на якій вона базується. І тут питання в контексті нічного обстрілу - наскільки розумно пушити повернення видатних українців, допоки війна не стала на паузу? Можливо час війни витратити на весь спектр підготовчих дій? Прозоро і відкрито продискутувати оптимальний формат меморіальних локацій, осмислення місця меморіальних споруд, проведення дискусії між фахівцями щодо сенсового наповнення комплексів, організація і проведення архітектурно-скульптурних комплексів... словом, зробити досить складну підготовчу роботу. Так, на ній особливо не нарубаєш електоральних гешефтів у вечірніх нахрипах... Так, стрічку урочистого відкриття (фінальний етап) розрізатимеш не ти, а той, хто прийде після тебе... Але що важливіше в питаннях меморіалізації і відновлення ідентичності - ситуативний швидкий хайп для поточного політикуму чи повільний, але фундаментальний поступ для нації?
Власне, відповідь на питання і відрізняє випадкового популіста на троні і державника. Це відмінність між "робити вигляд" і "бути".
