"ВОНИ – ВЛИПЛИ" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"ВОНИ – ВЛИПЛИ" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Новину про те, що Росією видала України скандальну журналістку-ватницю Олену Бойко (Віщур), я спершу пропустив повз вуха. Чесно – дістала вже тема «росіяни своїх не бросають – вони їх кидають». Після заступника терориста Гіркіна-Стрєлкова у Слов’янську, Дмитра Купріяна (придушений злиднями у РФ, поїхав в Україну за пенсією і був прийнятий СБУ), після терористки Коваленко взятої СБУ у центрі Києва з сумкою вибухівки (відмотала весь термін і вийшла по «закону Савченко»), після журналіста Бородавки депортованого в Україну, після Марини Меншикової депортованої в Україну з Криму і знайденої повішеною у своїй камері (нині колоради виють, що її вбила СБУ, а зразу по факту волали, що вона повісилася сама, розчарована в байдужості Росії) – після всього цього про що ще можна казати? Гумовим виробом скористалися – гумовий виріб викинули. Все логічно.

Тим більше – перегляду пари ефірів з Оленою Бойко/Віщур (справжнє її прізвище – Віщур, «Бойко» це псевдонім) мені вистачило, аби побачити що ця мадам – закінчена алкоголічка і істеричка. Свого часу на заводі я таких «журналістів і експертів» надивився у чималій кількості. Хіба цікаво?

Але. Випадково трапилася мені повідомлення, що справа Бойко/Віщур була на контролі уповноваженої РФ з прав людини Тетяни Москалькової. Депутат Держдуми Сєргєй Шаргінов просив за неї перед генпрокурором РФ Юрієм Чайкою. Про «громадських діячів» і пропагандистів з російського ТБ – я вже просто мовчу, галас вони здійняли нечуваний. І – ніщо не допомогло. Ба-більше. На кордоні Бойко/Віщур спробувала написати заяву про надання їй політичного притулку – російські силовики її просто не прийняли. Уже це – цікаво. Аби особу депортувати з РФ за таких умов і такого галасу в ЗМІ, треба сильно напартачити. Отже.


Олена Бойко/Віщур стверджувала що вона – професійна журналістка. Чи має вона профільну освіту – сказати важко, а от те що за плечима Бойко/Віщур мінімум одна ходка на зону – факт. У 1983 р. вона була засуджена за пограбування, і, до речі, покарання відбувала в Качанівській колонії – відомій завдяки відсидці там Юлії Тимошенко.

Відома Віщур/Бойко стала ще до війни – як активна комуністка і учасниця антиукраїнських провокацій. В процесі літньої військової компанії 2014 р. Бойко/Віщур регулярно публікувала антиукраїнські матеріали в інтернеті, закликала до зміни кордонів нашої держави. Зимою 15-го, як раз під час боїв за Дебальцево, Віщур/Бойко здійснила у Львові низу провокацій з червоним прапором – явно наривалася на реакцію, аби заголосити: «У Львові розправляються з прибічниками СРСР». Після тих інцидентів партнер Бойко/Віщур, Дмитро Лященко став спеціальним кореспондентом російського каналу НТВ у Львові. Влітку 15-го Віщур/Бойко брала участь в провокаційних мітингах, які вимагали відділення Галичини від України і приєднання до ЄС. У серпні 2015 р. втекла до Росії. Від 2016 р. Віщур/Бойко стала постійним учасником пропагандистських шоу на російському ТБ – знущалася з України і українців, висміювала АТО та інтеграцію з ЄС, тощо.

Скажіть, ну хіба не душка? Як же її таку розумницю – та у криваві пазурі СБУ віддали? А отут відкривається цікаве.

По-перше, мої відчуття підтвердилися – спосіб життя Бойко/Віщур вела вельми розвеселий. В одній з опублікованих її розмов чути фразу: «Я часто одружуюся». Це – у 50 з гаком років. Відома українська журналістка-ватниця і подружка терориста Гіркіна-Стрєлкова Оксана Шкода підтвердила, що з Віщур/Бойко не клеїлися стосунки у більшості українсько-ватної діаспори Москви – вона постійно з усіма сварилася. Перманентні п’янки так само мали місце – на Бойко/Віщур сусіди накатали шість скарг в поліцію, її квартира стояла на обліку в поліції як «антисоціальна». Проблеми у Віщур/Бойко почалися з того, що за викликом сусідів, її увів з дому дільничний. Крім того, Віщур/Бойко за два роки проживання у Росії навіть не намагалася якось офіційно оформити свою там реєстрацію. А Росія – не Україна. Це у нас ще й зараз можна з іноземним паспортом розсікати по всій Україні крім зони АТО/ООС. В Росії порушення режиму перебування – це стовідсоткова депортація. Це ж у нас панує фашизм – ви ж пам’ятаєте?

Власне – на це й упирають російські ЗМІ. Мовляв, так, Бойко/Віщур вся з себе проросійська та антибандерівська – але закон є закон. Логічно? Ніяк не логічно. Справа в тому, що Москва офіційно ще й досі визнає ОРДЛО частиною України й тому «депортація в Україну» часто густо там виглядає як депортація на окуповані терени. Бойко/Віщур же відправили у справжню Україну – в Харківську область. Де ж вона так нагрішила?

Блогер «Фашик Донецький» опублікував переписку з якої стає зрозуміло, що Віщур/Бойко не багато – не мало, погрожувала розкрити деталі вельми таки веселого існування керівництва терористів ДиРи – див. скрін. І от це – уже цікаво.

ОРДЛО нині, це крупний бізнес на ресурсах, зброї, бюджетних грошах РФ, тощо – при чому там сильно переплетені інтереси і ФСБ, і АП Росії, і російського МО. Оприлюднення певної інформації про ситуацію там, звісно ніякої реакції не викличе у російських громадян, проте – може стати сильним важелем у внітривидовій боротьбі «кураторів» ДиРи від Кремля, між собою. І тут уже байдуже – сама Бойко/Віщур вирішала влізти в цей гадючник, чи хтось покликав її «допомогти за винагороду». Відтоді як вона в це влізла – вона сама підписала собі вирок.

Ситуація на мій погляд, виглядала так. Свого часу, в пошуках бодай якихось «своїх» на Галичині, Москва кидалася співпрацювати з ким завгодно – аби був згоден проводити їх генеральну лінію. З екс-сидільцями, з алкашами… Згадайте харківського Апухтіна або запорізького Новікова-Алабая – теж особи інтелектом не зіпсовані. Переїхавши до Москви Бойко/Віщур спершу отримала немалу зарплатню за роботу на російському ТБ – і наче мусила бути задоволена всім. Але. Інтерес до української теми на росТБ помалу падає, пересічних росіян тема, що називається, задовбала. Себто – впали прибутки. Москва – місто аж ніяк не дешеве, ватник Рульов був змушений переїхати до Ростова. А схильність до алкоголізму це така річ коли гроші потрібні завжди – і щоразу більше. З бажання «підзаробити» Бойко/Віщур влізла в тему бізнесу російської верхівки в ДиРи… А далі зацікавленим особам варто було лише дочекатися, коли мадам прийме поліція під час чергового гульбища.

Депортація Бойко/Віщур до України – це попередження всім іншим вато-емігрантам в РФ, мовляв: «Пустили ми вас до себе? Ото сидіть, дихайте в дві дірочки, і не лізьте куди не треба. А то – здамо вас СБУ і не покривимося». Саме цим і пояснюється те, що доля Бойко/Віщур була настільки байдужа для російська прокуратури. Той факт, що депортація Бойко/Віщур уже завдала нищівного удару по іміджу російської влади і збурила російських ура-патріотів, учасникам міжсобойчиків в ДиРи – байдуже. Ці хлопці високими матеріями не мислять – вони бабло рубають. Так само як риги в Україні, під час Революції Гідності.

У підсумку ж – влипли усі. Бойко/Віщур влипла в історію через свою жадібність помножену на хронічне п’янство. Російські керманичі, пов’язані з бізнесом на ресурсах ДиРи – влипли в скандал. Держава Росія влипла в іміджевий скандал – у зраді Кремль тепер не звинувачує хіба що лінивий. Гіркін, Калашніков, Равреба, Монтян та інші терористи і наближені інакше як «підлою зрадою» видачу Бойко/Віщур не називають. А це – подальше падіння рейтингу російської влади, який і так уже просів добряче.

І це – іще не межа. Далі – буде.

Дмитро "Калинчук" Вовнянко


Loading...
Loading...