Довжина кордону Сумської області з РФ - 563,8 км.
До цього часу там не було кордону, як такого, що мав би бути поряд з агресором. Місцеві переганяли стада корів, наприклад, зі свого поля на Сумщині, на продаж до сусідньої Росії. Запросто, як за хлібом сходити. Звісно, що відкрите все, заходь, як хочеш. Ось росіяни і зайшли, два роки тому. А потім, впродовж цього часу, заходили в прикордонні села та розстрілювали місцевих (про це новини писали не тільки останніми днями).
Прикордоння приречене бути обстріляним. Я не з тилу пишу, бо сама в прикордонному місті, чия область прострілюється без оголошення повітряної тривоги. У нас на Харківщині є місто Вовчанськ, яке рівняється з землею останні півтора роки. Як тільки його звільнили від окупантів - так одразу його почали "утюжити" артилерією. Воно на самому кордоні. Села поряд - випалені. Нерідко повністю, або на 90%. Сумщина не виняток, але чому ж на неї звернули увагу тільки зараз? Бо ж ВСЕ наше прикордоння живе під обстрілами вже два роки.
Навпроти є російський Грайворон, звідки нещодавно росіяни побігли вглиб своєї "вєлікой". Ось зараз багато хто закликає: врятуйте прикордоння! Але як?
- залишити російську територію, і Грайворон зокрема, і нехай прикордоння обстрілюється безкінечно, але як раніше, тихіше, щоб новини не дуже про це кричали?
- залишити російську артилерію на кордоні? Нехай впритул розстрілює, але потихеньку, зі смаком?
- нехай і далі шастають російські диверсанти по селах та вбивають місцевих? Як це було всі ці два роки?
Бо дехто, таке враження, тільки зараз на наше прикордоння й звернув увагу.
Врятувати Сумщину, Харківщину ЯК? Як інакше, якщо не відсунути російську арту на відстань, з якої вони не будуть досягати сумської Великої Писарівки, наприклад? Як інакше врятувати харківський Вовчанськ?
Доречі, як зараз будувати лінії оборони на такій довжині кордону, кидаючи будівельників під ворожу артилерію, трактори, крани, інше - якщо не заходити на російську територію та не відсовувати потихеньку той кордон вглиб Росії?
Прикордоння завжди буде під загрозою. Про нього інколи вигідно говорити більше, інколи його не помітно з Банкової (бо воно далеко і не чутно). Але вирішення питання не може стояти в тому, щоб нічого не робити і давати росіянам обстрілювати його безкінечно. Давайте не ходити на Грайворон. Давайте тримати росіян в кілометрі від нас, і тоді вони зайдуть сюди знову. Але поки ми залишатимемо все як було - обстрілюватимуть менше, чи як?
Вони скаженіють зараз. Але треба лише побажати успіхів ГУР і тим російським легіонам, з якими вони спільно тиснуть на росіян в цьому напрямку. Проблему можна залишати такою, як вона є, або ж приймати кардинальні рішення. Як наслідок через деякий час на прикордонні стане тихіше.
Це моя власна думка.
