Бо мудра людина ніколи не поспішає.
Поспішає сільська голота і міські дурники.
***
Поспішають на роздачу - бо лячно, що не вистачить на всіх.
На пожежу - щоб подивитися.
У політику - щоб наламати дров.
На похорон - щоб попоїсти на поминках.
На бійку - щоб дістати копняка.
На червоне світло - щоб мати новенькі милиці.
На суд - щоб встигнути посидіти в сталевій клітці, доки не привезли підсудного.
У театр - щоб потім сказати, що був.
На кордон - щоб встигнути переплисти, доки не 0 градусів.
У начальники - щоб ганяти всіх
як сидорову козу.
У доктори наук - щоб вирізнятися на фоні дурнів.
У письменники - щоб отримати якусь премію.
На майдан -доки не розібрали картонки з найприкольнішими написами.
У блогери - щоб першим прокоментувати якусь маячню.
В антикорупціонери - щоб спіймати на гарячому, поки не спіймали тебе.
У коміки - аби мати шанс стати президентом..
***
Чому всі навколо так поспішають?
Щоби випередити тих, хто попереду, і не дати шансу тим, хто дихає в потилицю.
Куди саме спішимо і чи нам туди треба? - з цим розберемося потім. Головне - встигнути.
"Успіх - це встигнути всюди поперед інших. І не замислюватися -"навіщо?". Замислишся - уповільнишся - і вмить станеш лузером."
***
От мудреці - ті нікуди не поспішають.
Бо позбавлені такої людської чесноти, як потяг до самореалізації. І жаги людського визнання.
Та й мудрість - це не успіх. Це - тягар.
За тими, хто жене порожняк, з цим тягарем ніяк не угнатися.
Тим, хто боїться спізнитися, не по дорозі з мудрецями.
Мудреці водять 40 років. Та ще й по пустелі. Хто таке витерпить?
***
От чому я й хотів би, щоб моїм президентом була мудра людина.
