В 2009 році, спостерігаючи за перебігом газової війни Росії з Україною, за тим, як як Путін відключив газ і нам, і Європі, а західні союзники кинули нас напризволяще, лицемірно заявляючи про необхідність переходу на «ринкові ціни» (де-факто, це означало підтримку Путіна), я став на бік Тимошенко. Не тому, що мені подобалася її позиція, а тому, що вважав: у неї не було виходу, крім прийняти під тиском путінсько-меркелівський шантаж.
Так, за останні роки я не раз чув про отриманий нею тоді ж відкат, про домовленість щодо підтримки її Кремлем на виборах і фінансування президентської кампанії через купівлю за неринковою ціною на російські гроші частини ІСД. Та все ж, вважав ці обставини другорядними. Головною вважав примус, а не власну вигоду.
Поки сьогодні не прочитав у Вітренка одну цифру: 52 мільярди доларів за 2009-2019 рік. Саме таку цифру збитків України вивели аналітики Нафтогазу на підставі прийнятих у Стокгольмі рішень і схвалених там ринкових механізмів. Саме стільки ми втратили за рахунок завищеної ціни на газ і заниженої ціни на транзит. А це 3,5 відсотків річного росту ВВП протягом 10 років! І цифра ця не враховує десятки мільярдів від «бери або плати», котрі нам вдалося у газочекістів відбити.
Іншими словами, саме там і саме тоді Тимошенко кинула країну в ту економічну прірву, з якої ми ще досі не можемо вибратися. І ніяких виправдань цей злочин проти свого народу мати не може (принаймні, в сенсі політичної відповідальності).
Ну, і останнє. Тимошенко вважалася політиком «помаранчевим» і проєвропейським, до яких Путін за визначенням не міг мати симпатії й співчуття. Але після неї прийшов цілком совковий і проросійський Янукович, котрий разом із Азаровим хіба що на колінах у Кремлі не стояли, аби їм ціни скоригували. Навіть перебування військової бази погодили - але й тут нічого подібного до ринкових умов не отримали. Мета була викачати з України максимум грошей, знекровити її, поставити в повну залежність - економічну й політичну - від Росії. І це було задовго до 14 року, коли Путін на цей план поставив все.
А Янелох із ним про мир-дружбу-жвачку домовляється.
