Перш за все, хочу сказати, що відповідальними за підготовку візитів - як наших посадовців у країну перебування, так і керівників інших держав в Україну – є наші посольства і особисто посли.
Коли визначена дата візиту, посольство терміново розпочинає підготовку стандартного пакету документів для МЗС і апарату того керівника, чий візит готується. Основні документи, які входять до пакету:
• Тези до перемовин (по пунктах викладається план бесіди з поясненнями до кожного з цих пунктів – що ми хочемо донести до контрпартнерів і що бажано отримати від них).
• Довідка про країну (дуже важливо, щоб учасник переговорів добре володів інформацією про саму країну, її політичні партії, держустрій, релігійні, соціальні та інші питання, а також ті делікатні речі, які краще не піднімати у ході перемовин).
• Політичний та психологічний портрет керівника держави, з яким заплановані перемовини.
Особливо цінним є психологічний портрет, який відповідальні співробітники посольства разом з прикомандированим співробітником спецслужб створюють на основі широкого спектру OSINT-матеріалів. Це дуже важливий аспект, про приклад правильного використання якого зупинюсь нижче.
• Протокольні питання. Це як райдер для артиста. Якій їжі надає перевагу гість, в якому одязі бажала б бачити гостя приймаюча сторона (цей пункт не обов`язковий, але невиконання його може бути розтлумачене, як неповага до іншої сторони), питання зустрічі гостя (в аеропорту, резиденції тощо), приблизна тривалість перемовин і багато інших деталей.
А тепер приклад з власного досвіду.
У 2009-му я серед інших готував візит Тимошенко до Японії (знаю, ця особа ще та особа, але приклад з нею найбільш яскравий).
Так от, Юлія Володимирівна летіла до Японії виключно за грошима для модернізації нашої ГТС, інших цілей по суті не було. У той час японці не дуже дивились на Україну, давати грошей не хотіли, їх відносини з росієї почали потроху покращуватись, а Газпром виступав категорично проти співробітництва України з Японією у нафтогазовій сфері.
Контрпартнером Тимошенко по перемовинам був тодішній японський прем`єр Таро Асо. Саме його треба було переконати вкласти гроші в нашу ГТС. Людина він не проста, і ми знали, що найменша помилка з нашої сторони може поставити хрест на спіробітництві.
Так от, Юлія Тимошенко прибула трохи раніше, щоб послухати, які тактику та стратегію краще застосувати у перемовинах для того, щоб вирішальна зустріч вийшла результативною.
Виходячи з психологічного портрету Таро Асо, проробили усі деталі – від костюма Тимошенко (зупинились на світлобежевій сукні японського дізайнера) до накачування Юлі знаннями про нецке – саме ці мініатюрні вироби зі слонової кістки були хобі японського прем`єра). Я тоді провів з нею три доби, використовуючи кожну вільну хвилину на пояснення тих чи інших нюансів спілкування з японцями. А ще - перше, що вона за нашою рекомендацією зробила після прибуття до Японії, - помолилася в Синтоїстському храмі Мейдзі Дзінгу, щоб українська та японська команди побудували справді стратегічну співпрацю”. І це справило велике враження на Таро Асо.
Прямих грошей японці тоді не дали (дали пізніше – коли вивчили усі аспекти питання – на те вони і японці), але була підписана низка меморандумів, яка заклала основи подальшої співпраці України та Японії. У тому числі, в інвестиційній сфері. Відгуки в японських ЗМІ за результатами візиту також були виключно позитивні.
Всі міністри, з якими мені довелось працювати (від Удовенка до Порошенка) могли не читати усю купу документів, які надавало їм посольство у рамках підготовки до візитів, але «Тези до бесіди» та «Психологічний портрет» того чи іншого державного діяча, з яким планувались перемовини, завжди лежали зверху цієї купи. І жоден з них цю інформацію не ігнорував.
Ну, і ази дипломатії – на важливих перемовинах завжди повинен бути присутнім досвідчений синхроніст. Саме цей тактичний маневр дає час переговорнику найбільш оптимальним чином сформулювати свою наступну думку.
