Користуючись антифранцузькими настроями, Кремль через воєнізовані російські формування розширив свій вплив на континенті. Приїхавши до ЦАР у 2018 році, угруповання локалізувалися до Малі, потім до Буркіна-Фасо, йдеться у матеріалі видання Le Monde.
Це історія про стратегічну помилку, допущену французькою владою. Президент Франції Емманюель Макрон прагнув налагодити довірчі стосунки з путіним. Французи мимоволі відчинили двері франкомовної Африки для російського ведмедя, думаючи, що роблять правильно.
25 вересня 2017 року французький президент прийняв у Єлисейському палаці свого колегу з Центральної Африки Фостена-Арканжа Туадера. Макрон запропонував поставити 1500 автоматів Калашнікова, щоб допомогти йому оснастити армію, яка важко контролює свою територію за межами Банги. Зброя була захоплена французьким флотом біля берегів Сомалі у березні 2016 року. Туадер у боргу перед Макроном.
Роком раніше попередній президент Франції Франсуа Олланд в односторонньому порядку припинив операцію «Сангаріс» (військова інтервенція французьких збройних сил у ЦАР 2013-2016 роки), яка розпочалася наприкінці 2013 року. Це було зроблено всупереч бажанню жителів Центральноафриканської Республіки, які не приховували своєї стурбованості через нестабільність, спричинену діями збройних угруповань.
️Оскільки на ЦАР поширюється ембарго ООН на постачання зброї, для проведення такої операції необхідне схвалення Ради Безпеки ООН. Тому треба було переконати постійних членів починаючи з Росії. Емманюель Макрон порадив Туадеру звернутися до Москви. За кілька тижнів, 9 жовтня 2017 року Туадер був прийнятий міністром закордонних справ росії Сергієм Лавровим у Сочі. Лавров не збирався упускати таку можливість. Французи призвели до нього нового потенційного африканського союзника.
Центральноафриканська Республіка – основний напрямок і головна мета для розширення російського впливу в Африці. Тому Лавров дає Туадер набагато більше, ніж просто угоду про постачання 1500 автоматів Калашнікова. Він пропонує йому довгострокове партнерство, що включає постачання зброї, військову співпрацю та видобуток корисних копалин.
Президент ЦАР, який прагне зміцнити свою тендітну владу, сприйняв це як знахідку. Угода була швидко укладена. “Ми всі були захоплені собою, не звертаючи уваги на те, що задумали росіяни”, – згадує колишній французький дипломат з африканського відділу.
В кінці січня 2018 року в аеропорту Бангі приземлився літак Іл-76 ВПС росії. На борту знаходилася зброя та військова техніка. Потім були інші подібні поставки. Незабаром їх почали супроводжувати десятки найманців із воєнізованого угруповання «Вагнера», існування якого Москва не визнає.
Чоловіки, які офіційно висадилися, були «інструкторами», як за часів розквіту Холодної війни. Вони оселилися в палаці Беренго, колишньої резиденції президента, а потім імператора Центральноафриканської Республіки Жана-Беделя Бокасси (1921-1996). Більшість напіввійськових швидко пройшли підготовку в таборі Молькіно в російському Краснодарському краї, який примикає до бази російської військової розвідки (ГРУ).
Деякі прийшли з російської армії і мали достатньо досвіду. Іншими, іноді колишніми ув’язненими чи колишніми кримінальниками, рухає спокуса наживи. Їхня зарплата, яка коливається між 120 і 150 тисячами рублів на місяць (між 1230 і 1540 євро), еквівалентна хорошому доходу в росії.
Їхній лідер – Євген Пригожин. Ця віддана путіну людина 1961 року народження, яка, як і путін, родом із Санкт-Петербурга, де він познайомився з ним у 1990-х роках. Пригожин має всепоглинаючі амбіції. Колишній бандит, засуджений за сутенерство, він мріяв стати чемпіоном з лиж, а потім став продавцем хот-догів. Він повною мірою скористався можливостями, які надавали капіталістичні джунглі пострадянського простору, щоб сколотити свій стан у ресторанному бізнесі. Прозваний “кухарем путіна”, згодом він розвинув невелику імперію в тіні свого наставника.
Він навіть став головою «Вагнер Груп» — приватної компанії, яку російський президент використав для досягнення деяких своїх геополітичних цілей, не несучи за них офіційної відповідальності. Вона надала велику послугу Кремлю під час конфлікту на Донбасі 2014 року, а з 2015 року й у Сирії, підтримуючи режим Башара Асада.
️Поруч із Пригожиним — військовий командир Дмітрій Уткін, внутрішній номер М-0209. Це колишній підполковник російських спецпризначенців, відомий неонацист із татуюванням Waffen-SS на шиї. Уткін перейменував підрозділ «Вагнер», раніше відомий як «Слов’янський корпус», на шану німецькому композитору, якого любив Адольф Гітлер.
У той час в Африці “група Вагнера” вже закріпилася в Лівії. Там російська влада підтримувала маршала Халіфу Хафтара, диктатора Кіренаїки (Схід), який воює проти джихадистських угруповань у Бенгазі та Дерні, а також уряду у Тріполі. Кілька членів “Вагнера” були відправлені в Судан, де все ще править Омар аль-Бачір. Вони захопили там родовища золота, отримали дозволи на розвідку та навчили суданські сили. ЦАР знаходиться неподалік, на південно-західному кордоні.
У серпні 2018 року в Хартумі, столиці Судану, було призначено зустріч для уточнення умов перебування “Вагнера” в Центральноафриканській Республіці. Там, у присутності голови суданської військової розвідки, Євген Пригожин та Дмитро Уткін зустрілися з представниками різних центральноафриканських повстанських угруповань. Пригожин сказав їм, що виступає від імені уряду ЦАР. Він запропонував взаємовигідний пакт, заснований на розподілі влади та місцевих ресурсів між регіонами. Кожен лідер повстанців залишив зустріч із десятками тисяч євро готівкою.
В Бангі про те, що відбувається, дізнався французький посол Крістіан Бадер. Він надіслав тривожні ноти до Парижа. Він рекомендував своєму начальству повною мірою оцінити ігри впливу росії, які велися до ЦАР. Відповідь його керівництва: “Це просто спалах на сковорідці”. У результаті він перетворився на масштабну пожежу.
У Центральноафриканській Республіці люди “Вагнера” плетуть свою павутину. Вони забезпечують безпеку президента Туадера. У грудні 2020 року вони навіть врятували його, відбивши атаку повстанських угруповань у Бангі.
Але щоб закріпитися, їм також потрібно завоювати серця. Група Пригожина складається не тільки з крутих хлопців. Майстер проросійської та антифранцузької пропаганди Дмитро Ситий, вірний франкомовний лейтенант Пригожина, курує різні операції з впливу на місцевому рівні: трансляція контенту в ЗМІ, створення радіостанції «Ленго Сонго», виробництво фільмів та мультфільмів, відкриття Російського дому, спонсорування конкурсу “Міс Центральноафриканська республіка”… Ініціатив безліч.
Лінія ясна. росія тут, щоб допомогти, без моралі, на відміну від колишньої французької колоніальної держави. У той же час “Вагнер” займається бізнесом. Через свою місцеву дочірню компанію Lobaye Invest група отримала кілька ліцензій на видобуток корисних копалин, зокрема золота та алмазів. «Вагнер» вклав гроші у велику золоту копальню Ндассима, яка вважається найприбутковішою в Центральноафриканській Республіці. Менеджери місцевої компанії, якою займається «Вагнер», також займаються торгівлею деревиною, кавою та цукром. Крім того, вони виробляють пиво. Прибутки обчислюються десятками мільйонів доларів.
️Бенгазі, Хартум, Бангі… Менш як за два роки путін розкинув свою мережу по всьому континенту. Але щоб зупинятися на досягнутому не може бути й мови. Голова Кремля переконаний, що для перемоги у глобальному військовому конфлікті проти Заходу йому необхідно згуртувати на свій бік країни Півдня, а отже, і Африку.
️23 та 24 жовтня 2019 року в Сочі відбудеться перший саміт росія-Африка. У поїздку вирушають 43 глави держав та урядів із 54 африканських країн. Путін обіцяє, але безуспішно, збільшити торгівлю. Він захищає рівноправне партнерство, далеко від неоколоніалістського хижацтва західних країн, яке він засуджує, і при цьому посилається на згадку про СРСР, який підтримав боротьбу за незалежність Африки.
Незабаром у росії з’явилася нова можливість. Після військового успіху операції «Сервал» у Малі (операція французьких збройних сил проти повсталих на півночі країни туарегів та ісламських терористичних угруповань), яка у 2014 році була перетворена на операцію «Бархан» (операція французьких збройних сил у Малі, Чаді, Буркіна-Фасо, Мавританії та Нігері (країни групи G5 Сахель) проти ісламістських терористичних угруповань у цих країнах), цей пустельний регіон під владою джихадистських угруповань перетворився на нерозв’язну пастку.
5000 французьких військовослужбовців, їхні літаки і безпілотники, розміщені в п’яти країнах (Мавританія, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер і Чад), все частіше сприймаються як окупаційна сила. Від Бамако до Ніамея через Уагадугу ходять чутки, що французькі військові там не для того, щоб воювати, а для того, щоб продовжувати грабувати багатства африканських країн.
На місцях зростає невдоволення та розчарування через відношення, яке іноді сприймається як патерналістськими. Армійські офіцери чи колеги-дипломати регулярно брали на себе сміливість говорити солдатам, міністрам і навіть самим африканським президентам: «Ви повинні робити те чи це», – згадує один французький дипломат, який тоді був відряджений у цей регіон.
Така нав’язлива поведінка, якої не було в інших країнах, неминуче накладало свій відбиток. «Французи поводилися так, ніби знаходилися на завойованій землі. У результаті кілька наших офіцерів, навіть ті, хто досі не мав жодних претензій до Франції, почали відвертатися від неї», — додає один із старших офіцерів Малії.
Саме в такій напруженій обстановці, на тлі системи безпеки, що руйнується, 18 серпня 2020 року квартерон полковників-сувереністів повалив президента Малі Ібрагіма Бубакара Кейту під тріумф вулиць. ️Через три дні Ігор Громико, російський посол у Малі, став першим іноземним дипломатом, якого прийняв глава хунти, полковник Ассімі Гоїта. Офіцери на чолі країни не приховують свого бажання поставити Францію на місце, а отже, за потреби звернутися до рф. Для Москви є великий шанс досягти успіху в залученні «нового» Малі у своє лоно.
Пропагандистські мережі “Вагнера” негайно розпочали роботу, щоб розгойдати громадську думку. Вони наймають «проксі» (місцевих ретрансляторів) для поширення своєї антифранцузької риторики, зокрема, організовуючи демонстрації, і займаються масштабною дезінформацією у соціальних мережах. З Парижа спостерігають, не особливо турбуючись: «У Малі військові та геополітичні питання набагато важливіші, ніж у ЦАР. Росіянам буде складно повторити центральноафриканський сценарій», — гадають в Єлисейському палаці.
️І все-таки після Бангі (столиця ЦАР) настала черга Бамако (столиця Малі) пасти.
24 травня 2021 року хунта полковника Гоїта була змушена передати частину своєї влади цивільному президенту та прем’єр-міністру. Хунта вирішила повернути повний контроль. Вона провела другий путч за дев’ять місяців — «переворот усередині перевороту», як сказав Макрон. Цього разу військові взяли владу до рук і не збиралися її відпускати. Вони порвали з Парижем і уклали союз з Москвою. Влітку 2021 року в росії почалися секретні переговори між полковником міністром оборони Малі Садіо Камара, який навчався в рф та представниками компанії «Вагнер».
️Було укладено секретну угоду: майже півтори тисячі російських найманців за приблизно 10 млн. доларів на місяць. І обіцянка можливих вигод від видобутку корисних копалин. ️При цьому керівники “Вагнера” провели початкову розвідку, щоб підготуватися до прибуття в Малі. Цим були зайняті Іван Маслов та Сергій Лактіонов. Перший – колишній унтер-офіцер спецпризначення ВМФ росії. Він був обраний Пригожиним і Уткіним для керівництва операціями в країні. У тісній взаємодії з хунтою в період з листопада по грудень 2021 року він проводить різні дослідні місії в Нарі, Сікассо, Мопті та Мондоро. Другий, Сергій Лактіонов – геолог. Після того, як Лактіонов вже працював на «Вагнер» в ЦАР, він відповідає за вивчення можливостей різних гірничодобувних підприємств.
“Вагнер був ключовим інструментом на цьому першому етапі, коли російські амбіції на континенті ще не були відкрито заявлені”, – пояснює член розслідувальної групи All Eyes on Wagner (“Уся увага на Вагнера”) Лу Осборн. “Незважаючи на те, що ця група була приватною, вона знаходилася на службі у путіна і прокладала йому шлях в Африці”, – зазначає він.
Для Франції ця невдача, значно більша, ніж у Центральноафриканській Республіці. У самому серці франкомовної Західної Африки, в Малі, заради якого Париж доклав стільки фінансових та людських зусиль з 2013 року, перебуває близько 3500 солдатів. Всього до найбільшої зовнішньої операції французької армії з часів алжирської війни, операції «Бархан», було задіяно 5000 солдатів.
«Поява росіян у Малі стала насамперед наслідком провалу Франції, яким спритно скористалися опортуністи», — пояснює Хуссейні Аміон Гіндо, міністр за колишнього президента Кейта, а нині противник хунти полковника Гоїта.
У грудні 2021 року в аеропорт Бамако прибудуть перші контингенти найманців із Сирії, Лівії та Судану на літаках ВПС росії. Для них спеціально створено базу на злітній смузі, неподалік авіабази ВПС Малі. Керівники групи розміщуються у найзручнішому та найскромнішому президентському павільйоні, на іншому кінці злітно-посадкової смуги.
З свого центру в Бамако «музиканти», як називають один одного найманці, будуть перекинуті спочатку в центральну частину Малі, потім на північ, щоб проводити спільні операції з малійськими збройними силами (FAM).
«Наша історія тісно пов’язана з історією російської армії, яка постачала нам більшу частину техніки і навчала цілі покоління наших офіцерів за часів Холодної війни, – згадує згаданий вище малійський солдат, – Тому, коли вони повернулися, багато хто побачив у російських повернення надійних партнерів, якими французи більше не були для багатьох із нас».
Незабаром з’явилися звинувачення у зловживаннях. У різних селах, де джихадистські угруповання орієнтуються для вербування, повідомлялося про страти без суду та слідства та виявлення масових поховань. Наприкінці березня 2022 року найманці “Вагнера” та FAM влаштували найстрашнішу різанину з початку війни в Малі у 2012 році. Протягом п’яти днів під виглядом «антитерористичної операції» вони вбили щонайменше 500 осіб, у тому числі близько двадцяти жінок і сімох дітей — у селі Моура, повідомляється в доповіді ООН.
Серед демонстрантів, які виступають за Траоре (президент Буркіна-Фасо) та марширують вулицями Уагадугу, кілька людей розмахують російськими прапорами. «Я вітаю і підтримую капітана Ібрагіма Траоре», — заявив Євген Пригожин 4 жовтня 2022 року, через чотири днія після його призначення Траоре на пост глави держави. Пообіцявши, що залишиться займатися справами, 34-річний офіцер відчув смак до влади. І він зрозумів, що, якщо хоче залишитися при владі, йому доведеться застосувати малійський рецепт свого старшого сина Гоїти, і зблизитися з росіянами.
️На початку 2023 року він порвав з Парижем, звільнив його посла і розпустив загін французьких спецпризначенців, який був присутній у Буркіна-Фасо з 2010 року.
За тисячі миль, на українському фронті, люди “Вагнера” перебувають на передовій. Пригожин, який раніше більше займався бізнесом, виявив, що має душу генерала. Його вплив, влада та аура зростають у російських ультранаціоналістичних колах. Але він більше не може миритися з тим, що тисячі його людей, деяких з яких він дістав прямо з в’язниць у глибині росії, використовуються як гарматне м’ясо генеральним штабом, який він ненавидить – і який ненавидить його у відповідь.
В одному з численних відео, викладених у соціальних мережах, він ображає міністра оборони Сергія Шойгу та начальника Генштабу генерала Валерія Герасимова. 23 червня 2023 року він підняв своїх людей на шалене повстання проти режиму путіна.
Взявши Ростов-на-Дону, колона з кількох десятків машин помчала у бік Москви. Зрештою, «вагнерівські» повстанці були зупинені за кілька десятків кілометрів від столиці. Між путіним та його колишнім протеже було досягнуто згоди. Бійцям «Вагнера» було надано три варіанти: повернутися до громадянського життя, вступити до лав російської армії чи виїхати до Білорусі.
️Після того, як Пригожин замовк, 19 липня 2023 року він знову з’явився на відео серед своїх солдатів у новому таборі в Білорусі. У ньому він оголосив, що його найманці більше не воюватимуть в Україні і натомість зосередяться на Африці. За кілька днів, наприкінці липня, він знову з’явився. На фотографії він зображений за лаштунками нового саміту росія-Африка, організованого в його рідному місті Санкт-Петербурзі. У розпал війни в Україні путін розраховує за допомогою цієї другої великої дипломатичної зустрічі поповнити союзники на континенті. Серед його іменитих гостей будуть сахельські путчисти Гоїта та Траоре.
У середині серпня 2023 року Пригожин здійснив короткий візит до Африки, щоб запевнити своїх центральноафриканських і малійських партнерів у своїй рішучості продовжувати працювати разом з ними, незважаючи на заколот. На відео, знятому посеред пустельного ландшафту, він носить військовий кашкет, куленепробивний жилет і носить із собою кілька магазинів. ️Він стверджує, що «працює» з “Вагнером”, який “робить росію ще більше на всіх континентах, а Африку ще вільніше”.
Повернувшись до Москви, він сів на літак, який мав доставити його до Санкт-Петербурга 23 серпня 2023 року. Літак вибухнув у середині польоту. Бізнесмен, який став одним із найвпливовіших людей в росії, наважився кинути виклик людині, яка його створила. У результаті спалив свої крила.
