"Як ми збереглись до цього часу?.. Коли нас взагалі не хотіли бачити" - Олена Кудренко

"Як ми збереглись до цього часу?.. Коли нас взагалі не хотіли бачити" - Олена Кудренко

Британський історик Лоренц Ріс: "Гітлер уїдливо висловлювався про українців, мовляв, йому нецікаво давати незалежність Україні, і що, на його думку, краще взагалі не навчати їх грамоти".

"Бенке, солдат дивізії СС "Вікінг", вважав, що Україна матиме привілейований статус на сході... ми припускали, що тільки-но Україну буде окуповано, її зроблять незалежною державою і українські солдати, ймовірно, воюватимуть на нашому боці проти більшовиків... бо українці перенесли жахливі страждання, відповідальними за які великою мірою був Сталін".

"Українці, мешканці одного з найродючиших регіонів світу, пережили не один страшний голод, а два. На початку 1930-х рр. вони помирали від голоду через рішення Сталіна, а на початку 1940-х рр. - через рішення Гітлера".

"... Більша частина зерна, яке вивозили з України, призначалася для експорту з метою отримання коштів на індустріалізацію".

Читаючи такі речі, важко не стискати кулаки від болю за наше становище. Що тоді, що зараз. Може й легше жити в світі, коли менше знаєш - але точно безвідповідальніше. У кожної нації ж є свій характер, чи не так? Хтось миролюбний, а хтось войовничий. Хтось хитрий, а хтось безхребетний. Хтось змістовний та продуктивний, а хтось народився для того, щоб руйнувати все навколо себе. Хтось тільки й вміє, що будувати тунелі в сусідню державу, хтось лише клянчить гроші, хтось вміє тільки користуватися, а не створювати. Певною мірою ці якості змішуються. Історія міксує їх, пригнічує або ж возвеличує. Але характер повністю не переробиш, хіба що вбивши всіх його носіїв та замінивши іншими, привезеними, переселеними...

В тюрмі у Львові за наказом Сталіна перед наступаючою німецькою армією було вбито 4000 політичних в'язнів. Щоб "не дісталися" німцям.

В результаті голоду вмерли мільйони українців.

В результаті війн - ще мільйони.

Цієї ночі, як і за багато попередніх, загинули родини. Діти загинули. Шахеди зносять по півбудинку за раз, а ракети - цілі вулиці перетворюють на згарище.

Якими бути після цього? Якими жити? З яким характером? Коли жодному агресору ти не був і не будеш потрібен освічений, озброєний, начитаний, вільний, миролюбивий?

Коли навіть поляки в своїх політичних перегонах здобувають собі бали за рахунок тих, хто зараз стікає кров'ю. "Найкращий" час копирсати минуле, чи не так? А угорці хотіли би відгризти й світ шмат м'яса - бо саме зараз зручно це робити. Не розуміючи, що НАТО без України - неповноцінне. Не розуміючи, що Україна - стіна, яка досі стоїть між ними та росіянами.  

Як ми збереглись до цього часу?.. Коли нас не хотіли бачити незалежними, ситими й освіченими. Коли нас взагалі не хотіли бачити.

Напевно ж характер?..