Що ж, те, що я прогнозувала у 2014-му стало вже очевидним. Тоді, побачивши навалу аморальних виродженців, що називали себе «иконно русскими православними освободителями», які з росії пішли на Донбас, я чомусь згадала про «холодное лето 1953».
Можливо не дуже вдале порівняння, але ось просто саме тоді це прийшло у голову, хоча у 2014-му з тюрем росії ще масово не випускали відбуваючих покарання, однак, тих, хто їхав з росії на війну в Україну й називав себе «освободителями», аж ніяк не можливо було назвати пересічними громадянами, тобто звичайними людьми, бо окрім бажання насилля та крові, пограбування та вбивств, ці люди ні про що не мріяли. Це нагадувало масовий вихід у світ каторжан, які окрім здійснення злочинів нічого більше не вмліли.
Тоді я ще не знала, що ось це й є справжні середньостатистичні, пересічні росіяни. Я зросла у напівбандитському Донбасі, але те, що прийшло до нас з росії, це були навіть не бандюки з 90-х, це був просто страшенний, оскаженілий натовп, який неможливо було назвати ніяк, тільки істотами. Думалось, от правда, думалось, що це вибірковий зріз соціуму, найганебніший, але ж є й інший. Не може суспільство бути настільки схиблений та кримінальним.
Багато з нас хто тоді помилявся, намагаючись давати соціологічну та психологічну оцінку росіянам, виходячи з загальнолюдських чеснот й вірячи, що у кожній нації є виродки, але ж сам нарід…
Тоді у 2014-му окрім срочників та контрактників армії росії на Донбас багато росіян їхали добровільно. По росії існували центри рекруту, де кожен бажаючий міг підписати контракт на участь у війні у складі добровольчого батальйону. Наприклад, гіркін керував саме добровольцями з росії, а не частинами регулярної армії.
Якась частина патріотично налаштованих росіян, з вавкою путіна у голові була. Якщо чесно, над ними сміялися їх товариші. Бо оці розмови з російських пропагандистських кліше у 2014-му році вели лише на камеру та для місцевих жителів ОРДЛО, не більше. Серед своїх розмови були більше буденні: як за рахунок пограбування українців виплатили кредит, як заробити на війні, як й де краще вкрасти. Їх підігрівали й місцеві колаборанти, розмовами про те, як багато живуть кияни та як вони, донбасяни, потерпали від київської влади, та мріють повернути своє, розграбувавши Київ.
Уся «революція» Донбасу була схожа на карнавал, бо усі носили маски. На загал ось ці кліше, що так подобаються простому наріду «весь мир насилья мы разрушим», «справедливость», «равенство», «забрать у богатых и раздать бедным», «гейевропа», «фашисты», «нацики», а між собою банальне – «отомстить начальнику, соседу, забрать у соседа, забрать у родни, украсть, насиловать, убивать, попробовать насилие, питки»…
Якщо розмови донбаських колаборантів були про покращення свого життя за рахунок того, що їм дасть путін та росія, то мрії росіян, що приїхали «освобождать» Донбасс, були тільки про пограбування й виплати за війну, щоб покращити свій матеріальний стан. А як дивувалися росіяни побачивши Донбас та рівень життя «угнетенных киевской хунтой шахтеров», що ходили на блок-пости у золоті та приїжджали на джипах.
Ці розмови, «мечтаю, чтоб визжала», «на бутылку», «козлы, живут лучше, чем я»… Це дуже нагадувало отих носіїв «світлих ідей ленінізму», що вбивали, грабували та мародерили, прикриваючи свою ницість красивою обгорткою про «всеобщее равенство робочих и крестьян». Кожен з «революціонерів» виношував свою особисту помсту, свою особисту мрію й це були не тільки мрії про збагачення за рахунок другої людини, а й мрії про отримання задоволення від вбивств та насилля.
Тому, перше, що робили місцеві «ополченці» та російські загарбники, це грабували. Для по грабунку було достатньо мати військову форму, автомат – а їх росіяни роздавали просто на кожному кроці — та назвати особу, яку збирався пограбувати «наводчик ВСУ, нацик и укроп», тоді усе прощалося й люди підтримували по грабунок та вбивство, бо ж «було за що».
Грабували склади з продуктами, магазини, вакханалія у «Метро» завжди буде у луганчан викликати мороз по шкірі. Награбоване тягли по хаткам, пропивали, хизувалися й ті, хто бачив, як летить по «кар’єрній драбинці» вчорашній сусід-алконавт, теж біг за зброєю.
А скільки жінок вимагало від чоловіків йти у ополченіє, що мати змогу, «привезти фуру окорочков или шубу», як сусід чи родич, що вже пішов в «народное ополчение Донбасса». Тоді мародерство стало буденністю, тому це й прощалося росіянам. Й коли росіяни, розстрілявши якесь селище, починали його грабувати та вивозити речі, місцеві починали їх виправдовувати «если они не заберут, то укропы заберут».
Це була масова здичавілість, яка, як вірус. Просто поглинала суспільство. Й ще вчора притомні люди, сьогодні з пустими очима запевняли, що вбитий сусід, це «укроп и нацик и так было нужно», «мы разграбили фуры укропов, мы разграбили склад с продуктами укропов» й суспільство, що кидало «чепчики» у повітря та кричало «молодцы, так и надо укропам».
Вбивцями та мародерами захоплювалися, вони ставали героями, з них брали приклад. Їх життєвий шлях вивчають тепер у школах. Школа-ПТУ-тюрьма-депутат «днр»-командир ополчєнія-труп.
Кількість зброї зростало, як й кількість тих, хто мріяв про збагачення та реалізацію своїх кровавих планів. З людей полізло усе, усе, що колись було вкладено в них комуністичною пропагандою. Я не вірила своїм очам, як швидко людина може здичавіти. Як вправно лягає пропаганда на старі дрожі, як–то кажуть. Тобто усе, що в людину програмували у часи срср, усі ці «бути багатим-погано, бути бідним-гарно», «багатих треба вбивати й забирати у них майно», «рівні мають однакові права, але блат робить тебе трошки вище за інших», «донос, це гарне зброя для помсти», «вбивати та ґвалтувати ворогів народу, це нормально».
Але тоді, це було ОРДЛО епохи путіна. Перші спроби. Перші експерименти. Перші висновки, що можна робити в окупації, до чого готові проросійські апологети. ОРДЛО — вдалий експеримент путіна, як й Крим, бо показав здатність людини на обнуління моралі, на підміну поняття честі на самознищення, бо показав, як швидко людина приймає правила війни.
До речі, от згадала 1953-й рік, але тоді у 2014-му, коли колаборанти та росіяни захопили частини Луганської та Донецької областей, вони відкрили тюрми й запропонували тим, хто там відбував покарання взяти зброю та йти воювати проти України. З подивом дізналася, що більшість зека, які були засуджені за ДТП з трагічним випадком, за збут наркотиків, крадіжки, розбій залишилися у тюрмах та вимагали передати їх українській владі. Сумно було, що тривалий час їх не міняли, не забирали, не вимагали їх передачі, немов й не громадяни й не люди. Тільки правозахисники, що працювали з ув’язненими продавлювали цю тему «екстрадиції», бо ж ОРДЛО це не країна, а терористичне угруповування, то це вже й не зека, а заручники були.
А ось ті, хто відбував покарання за хабарі, шахрайство, зґвалтування, педофілію та інші сексуальні злочини, серійними, перевищення службових повноважень чи використання службового стану, за держраду (були й такі), ті одразу перейшли на бік «республіки» й пішли воювати та очолювати «парламент».
Згодом, трансформація суспільства в ОРДЛО відбулась настільки, що тих, хто скоїв злочин у ОРДЛО стало більше ніж тих, хто не скоював злочинів. Намагаючись якось утримати ситуацію у стані закону, в ОРДЛО почали засуджувати вже самих ополченців та апологетів руського миру, що кинулися у всі тяжкі.
Наприклад, так отримала строк моя екс сусідка-вчителька, яку спіймали за крадіжку продуктів харчування з Червонопартизанської школи для дітей з вадами слуху та зору. Вона та її мати, крали у дітей продукти, занижуючи порції. Але які ж вони проросійські, фото путіна в кожній кімнаті, прапор росії у залі на килиму.
Далі, гірше. Почали виявляти злочинців не тільки серед вчителів, що крали у дітей, а й серед лікарів, що крали у пацієнтів, більшість скоєних в «республіці» ДТП з трагічними кінцем, це водії у військовій формі під наркотою чи горілкою, далі, вже почалося розуміння, що, як не спинити нарід, знищення «республік» піде такими темпами, що й епідемія не потрібна. Фактично, ОРДЛО перетворилося на кримінальний анклав, де свої грабували та вбивали своїх, бо були закриті,як павуки у банці.
А потім, з’ясувалося, що вже й саджати немає кого, бо у «республіці» залишилися «все свои», тобто сват-кум-брат-рідня-опочленці-народна міліція-народна прокуратура-народний суд-нарід увесь у триколораді. Отоді почалося те, до чого так спрямовано керує радянська людина. Це коли усі рівні перед законом, але коли у тебе є блат, ти вже вище на голову за інших, що дає тобі преференції.
Є автомат, ти вже не злочинець, а герой. Є свої люди в опочленії, то ти вже маєш кришу. Й своїм дозволялося все більше й більше, але тих, відносно кого можна вчиняти злочин й списувати на «он укроп и нацик» ставало все менше й менше.
Й почали ґвалтувати дітей тих, що вчора стояв на барикадах під триколором й кричав «путин введи». Почали викрадати дітей та дружин тих, хто воював за «республіку та руський мир». Почали обкрадати тих, хто залишився без ніг та здоров’я віддавши їх «во славу руського мира».
ОРДЛО — це неначе велика тюрма, де зібрано усіх злочинців, й ось відкрий кордони, випусти їх, зрівняй у правах, обійми зі співчуттям й отримаєш «холодное лето 1953».
Люди, що швидко виїхали з ОРДЛО та ще пам’ятають його проукраїнські мітинги, болісно сприймають цей факт, бо бачать Донбас-2014, не розуміючи, що ми вже маємо вихолощений пропагандою та війною Донбас-2023. На цей час там вже зросло покоління дітей, що не пам’ятають Україну та мир. Які впевнені, що «республіка» була завжди. Як точно знають, що українці їх ворог, якого треба вбити. Для яких зґвалтування, насилля, знущання, це вже норма.
9 років окупації. Цей час змінив там усе, від екології землі до екології людини. Повернення тих територій, що були у окупації в 2022 році, це просто повернення територій, бо люди там наші. Є там зрадники, є колаборанти, але не 95 % від населення, як у ОРДЛО. Якщо ми не звільнимо ці території, кінця війни не буде. ОРДЛО та Крим росія завжди буде використовувати, як плац для війни. Територію буде використовувати для насичення зброї, а ресурс людей для поповнення армії. Тим більше, що 9 років з дитсадка діти чують лише «Украина нас убивает, Украину нужно убить за это». То з постачанням «м’яса» на фронт в ОРДЛО немає проблем.
Спочатку у бій пішли апологети руського миру, бо ж з вірою та сподіваннями на швидку перемогу. Потім у бій пішли мобілізовані резерви (від 18 років до 65) а потім у бій підуть усі, студенти, школярі, жінки, старики. Бо ОРДЛО побудовано за калькою самої росії. А на росії з часів срср росіяни вбивають росіян
Якщо ми переберемо усю історію срср це буде історія масових вбивств. Це не тільки приховані епідемії, промислові аварії та масштабні катастрофи, це й випробування на людях радіації, зброї, ліків. А головне, це культ насилля, якій переріс у культ зони, тюрми, де кожен сам вибирає, хто він, зека чи вертухай- охоронець.
росія епохи путіна, це росія криміналу, який натяг маску доброчесності та пішов у люди, у владу, ставав депутатами та чиновниками, фсбшниками та поліціянтами. Фактично за часи правління путіна, ОПГ «Озерки» стало фсб та госдумою росії. Однак, епоха путінського криміналу, це його узаконення до міжнародного рівня, коли з російськими крадіями ручкалися по усій Європі, бо це були виключно російські чинники, тобто внутрішні справи росії. Для міжнародного суспільства путінські представники, як й сам путін, були визнані й легітимні керманичі росії.
Наразі ми бачимо закінчення епохи путіна й настання епохи пригожина. Це переведе стан росії під повний вплив криміналу, але вже кримінал не буде надягати маски та грати в гарних хлопців-політиків. Ні, він озброєний, воєнізований, та хоче крові.
Наразі росіян чекає те, що вони побудували в ОРДЛО, де злочинці зі зброєю будуть керувати усім, на що покладуть око. росію очікує «торжество вагнера», так несе у свідомість росіян свою доктрину новий майбутній президент росії, власник приватної військової кампанії євген пригожин, екс-зека.
Отримавши від путіна усі преференції на владу, пригожин створив на росії усі умови для повторення «холодного лета 1953». Але для цього йому можна не випускати на волю усіх зека росії, як він планує. Бо понад 85% росіян, вже готові на будь які злочини та не бачать моральної лінії, що зупиняє людину від вбивства людини.
Підтримка росіянами вбивства українців призвела до того, що для росіян зникло саме усвідомлення «не вбий», як морального стоперу суспільства. Вбий — кричать їм з кожного телевізора. Вбий — ти будеш героєм, отримаєш гроші, позбудешся кредитів, купиш машину, вбий!
Слово вбий та смерть повторюється стільки разів, що там на росії люди вже починають розуміти, що це їх сенс, сенс їх життя. Але, зникає й усвідомлення, кого саме треба вбивати. Українців, але ж вони теж вбивають росіян, чинять опір, то це страшно. То, можна вбивати тих, хто не буде чинити опір?! Це питання вже на росії має відповідь.
Новини з росії: «Московського співробітника поліції та його друга підозрюють у тортурах 20-річної дівчини живцем від швабри, повідомляють ЗМІ. Ц сталося увечері 14 грудня 2022 року. 20-річна дівчина зустрілася з 21-річним сержантом поліції Бокарєвим М. та його другом 20-річним Громовим М. які запросили дівчину погрітися у відділення поліції. Молодики розпивали алкогольні напої та вживали наркотики. Як потім вказали ґвалтівники, між ними почався конфлікт, у ході якого, щоб його вирішити, Громов взяв живець від швабри і зґвалтував їм дівчину, а Бокарєв її побив, щоб не чинила супротив та була поступливою, так, як «настоящая русская женщина, знает свое место». Жертві вдалося втекти, вона доїхала до будинку та викликала швидку допомогу. Лікарі діагностували розриви селезінки та статевих органів. Хлопців затримали, а дівчина зараз перебуває у лікарні у тяжкому стані».
Новини з росії: « У Ростові школярів змусили відповідати на каверзні питання військкомату, пов’язані з виправданням тероризму, знищенням мирного населення, підривом будівель та вбивствами продажних чиновників та ворогів народу. Інцидент стався під час первісної постановки на військовий облік учнів однієї зі шкіл міста. Психолог видав дітям опитувальник і зажадав розповісти про особисте ставлення до мирних протестів, лінчування корупціонерів, виправдання тероризму та політичних дискусій в інтернеті, а також виправдовування ув’язнених, визнання їх героїзму та незаконності покарання. В обласному військкоматі не відповіли на запит журналістів про етичність ставити такі питання підліткам».
Що ж, так має бути. Епоха путіна, що привела росію до морального дна, бо повного знецінення культури, освіти, віри, православ’я, церкви, біблії, моральних та суспільно значимих законів людства, перетворила росіян на вбивць, ґвалтівників та мародерів, жадібних до чужого, заздрісних та ницих, побудувала гетто, де критична більшість населення це готова до злочинів абсолютно аморальна анти людська істота у людській подобі. путін, це доктор Франкенштейн росії, а росія, це чудовисько,яке зібрано з усього ганебного, ницого, аморального, що тільки було у комунізмі, сталінізмі та гітлеризмі. Звісно, це чудовисько ожило, але воно вб’є свого «батька», при умові, що його не випустять гуляти світом.
На росії може настати інша епоха. Епоха зека, епоха пригожина, який перетворить усю країну на вагнер-стайл. Холодне літо 2023-го? Можливо. Я б хотіла про це поговорити більш детально. Але поки, нагадаю, що після амністії 27 березня 1953 року срср наповнило сотні тисяч звільнених карних злочинців.
Тодішній міністр внутрішніх справ Лаврентій Берія подав доповідну записку з проектом указу про амністію в президію цк кпрс, за яким передбачалось звільнення близько мільйона чоловік, з числа осіб, засуджених на строк до 5 років. Берія вказував, що з 2,5 мільйонів в’язнів ГУЛАГу лише 220 тисяч осіб є особливо небезпечними державними злочинцями — засудженими за бандитизм, умисне вбивство, за контрреволюційні злочини і за розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах. Крім того, Берія пропонував вдвічі скоротити термін покарання засудженим на строк понад 5 років.
27 березня 1953 року президія верховної ради срср прийняла Указ «Про амністію» всіх ув’язнених, чий термін не перевищував 5 років, крім засуджених на 10-25 років за бандитизм, умисне вбивство, за контрреволюційні злочини і за розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах.
Можна було б порадіти, бо ж в першу чергу з таборів звільнялися неповнолітні, вагітні жінки і жінки, які мають малолітніх дітей, люди похилого віку та інваліди. Ще виправдовують його дії тим, що звільнялися незаконно покарані по доносам «вороги народу». Але це омана, бо на «ворогів народу» дія указу не поширювалася. Однак, на волю вийшов кримінал, злодії, крадії у законі, які підкупляли керівництво буцегарень, щоб ті вносили їх до списків на амністію, засуджені за мародерство та розбій, канібалізм та педофілію.
На волю вийшли й діти, що нічого у житті не бачили, окрім «мира воровского», безпритульні, голодні, без допомоги держави та майбутнього. Багатьом не було куди йти. Тому одразу ставали у гурти банд. Це був єдиний шанс на їжу та виживання.
В результаті амністії (за різними оцінками вона торкнулась до 1,5 мільйона чоловік) відбулося посилення криміногенної обстановки в країні, що змусило вже 2 липня 1953 року схвалити Указ «Про незастосування амністії до осіб, засуджених за розбій, злодіїв-рецидивістів і злісних хуліганів», за яким якщо звільнені за амністією «продовжували вести паразитичний спосіб життя і не займалися суспільно-корисною працею», то амністія для них скасовувалася і вони повинні були продовжити відбування призначеного ним покарання. У вересні 1953 року введена амністія до осіб, засуджених за розкрадання державного майна та спекуляцію, а 17 вересня 1955 року були амністовані усі особи, які співпрацювали з окупантами в період Другої Світової війни і були засуджені на строк до 10 років включно, а також особи, засуджені за службу в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях незалежно від термінів покарання. Зате у тюрмах залишилося чимало інтелігенції, засудженої по доносам та військових, які були засуджені, як вороги народу, бо їх з німецького полону звільняли союзні війська.
Я розповім, те, що не написано у книжках з історії, а те, що мені розповідала бабуся. Коли звільнили зеків з тюрем, то чомусь одразу звільнили реальний кримінал. В них не було коштів на дорогу додому, то зеки просто йшли пішки, заходили у села (деревні) та вбивали й грабували усіх мешканців. Ґвалтували жінок та дітей, їли людей, вбивали домашніх тварин. Закінчивши з грабуванням одного села, йшли до іншого. Вбивали вчителів, лікарів, міліціонерів, владу, а потім починали вбивати усіх.
Тоді не було телефонів, то ті, хто вцілів бігли у інше село й розповідали жахи. Їм не вірили. Міліція намагалася слати телефонограми у центр, їх там не чули , бо ж указ пленуму. Загинула величезна кількість людей. Поселення та колонії здебільшого були у Сибіру, то між селами були такі відстані, що поки доходили чутки, вже й інше село гинуло.
Бабуся й дідусь тоді жили на Полтавщині, то до них добігли родичі, що як тільки почули про оту навалу, одразу знялися та підводами пішли в Україну, звідки, до речі, їх у ту Сибір й вигнали, як розкуркулювали. То привезли з собою чужих дітей, бо вони збирали щось у лісі й так врятувалися, прибігли в інше село.
Цим людям не вірили, навіть їх опитували чи не наговорюють на радянську владу екс-куркулі. Але серед працівників міліції вже теж почалася паніка. Почалися обшуки вагонів, які прибували з Сибіру з лісом. А потім вже й до міст дійшло. Здебільшого від амністії постраждали російські міста. Бо зеки йшли на Пітер, Москву, але й бігли до теплого моря, то дуже постраждав Ростов, Таганрог, Одеса. У Ростові, до речі, це ще пам’ятають. До війни, ми робили журналістську роботу з цього питання, то їздили, опитували людей, були у архівах музеїв, то я знаю стан речей. Багато з амністованих їхали й на Донбас, що вже розбудовувався, там їм давали житло у гуртожитках та паспорти.
Зростаюча влада пригожина не лякає росіян. Що ж, історію вони не знають, то най пройдуть ще один її урок. А ось для мене, після усвідомлення того, що йде на зміну сірої молі з опг-фсб, події під Бахмутом набули іншого змісту.
Нагадаю, хто такий пригожин та його «вагнер». Як ви знаєте, пригожин розкритикувавши шойгу та герасімова, публічно їх принизив й пообіцяв путіну сяйнути своїм талантом та владою над людьми та своєю приватною армією зеків «взять Киев (Бахмут) за три дня». Для цього путін підписав таємний указ з амністії понад 50 000 осіб, засуджених за страшні злочини: розбій, вбивства, канібалізм. Це реальні садисти та маніяки, які вже не мають жодних стоперів чи моральних кордонів. Більшість з них наркомани зі стажем. Саме на них були покладені надії та сподівання з продавлення лінії фронту та взяття Бахмуту з подальшим наступом.
Виграш «вагнерів» пригожина під Бахмутом, це виграш епохи зека на росії. Це повна влада пригожина над фсб та міноборони, над кремлем та росією. А ще, це повна амністія усіх засуджених росії з подальшим направленням на фронт. Усіх!
Це радість росіян, бо ж мобілізація відкладеться. За росіян на фронті будуть помирати росіяни, але трошки іншого «сорту», бо ж засуджені. Вибору в них не буде. Суспільство виправдає це рішення й більш того, зазначить, що «сонцесяйний» знову усіх переграв, бо ж стратег. Бо зека не шкода. Бо ув’язнені «второй сорт-не брак», бо мобілізація відкладеться на якийсь термін.
Чи будуть розуміти росіяни, що це буде означати для них? — ні. Навіть, якщо ми розповімо про «холодное лето 1953».
Чи знищить це нас? — ні, але буде важко. Бо з їх сторони буде гинути зека, з нашої квіт нації.
Чи знищить це росію? — так, не швидко, як хотілося б, але так яскраво, що волосся буде стояти дибки навіть у нас, хоч ми їх вороги та бажаємо їм смерті. Те, що там буде відбуватися, якщо пригожин отримає повну владу над кремлем, перекреслить усі відомі фільми жахів по кровавості та скаженості.
З одного боку, використання на війні путіним «приватної» армії, яка набрана з ув’язнених, це вже іміджевий провал, бо постає питання де ж «друга у світі армія», якщо путін потребує зеків. Це вже програш росії.
З іншого боку, це (я маю на увазі, посилення влади криміналу та зека на росії) теж добре, бо пригожин додає двигуна до шестернів механізму знищення росії, який запустив путін, а на росіян та донбасян чекає пекло, по молитвам нашим.
З другого боку, навала криміналу на росії, з якою у нас війна та кордони, то є не дуже добре, як не крути, бо ж ви розумні люди, що я вам буду розтлумачувати загрози. Тому най амністують й грають у берію після того, як ми вийдемо на наші кордони та закриємо росіян у їх банці.
Тому поразка «вагнера» та пригожина під Бахмутом, це зрештою стане переломом у співвідношенні сил, іміджу, стратегії та майбутнього, навіть, як це не важко визнавати, для самої росії. Навряд чи російський генералітет, якому кадиров та пригожин публічно заплювали очі й трошки нагидили на голову, пробачить це та не використає поразку «вагнерівців», як нагоду позбутися повара путіна й його кримінального угруповування.
На росії вже розуміють свою поразку, кінець війни та шукають – ні, не вихід з війни — особисту мінімізацію наслідків. Розуміють там й загрозу повного блокування росії у теренах її кордонів, тому армія «вагнера», як руйнівна сила, спрямована на Україну, то для росії добре, а ось «обраточка», тобто ця ж армія, що буде контролювати саму росію, це вже гаплик.
Дивна річ, але от зараз ситуація, коли ми ведемо бій, вирішуючи не тільки свою долю, а ще й долю ворога.
