Сьогодні нарешті назріла тема, про яку я вже хочу давно написати, але не було візуального підтвердження. А я люблю щоб усе було з підтвердженням, фіксацією, щоб любителі кричати «это фейк» йшли за руським кораблем.
А ця тема дуже важлива, саме тому я терпляче шукала візуальне підтвердження, щоб розкласти усе по поличкам.
Так, ось, в ОРДЛО все частіше обговорюють негативне відношення до них з боку мешканців росії.
Спочатку там (в ОРДЛО) людям, що намагалися скаржитися чи жалілися на відверте приниження чи негативне відношення з боку росіян, теж кричали «ты все врешь, ты провокатор-укроп». Саме тому в соцмережах було дуже мало повідомлень та обговорень, бо мешканці ОРДЛО бояться доносів від сусідів.
Будь-яке негативне чи критичне висловлювання в бік росії й ти «їдеш на підвал», бо пильні сусіди одразу напишуть донос, що ти «нацик, укроп, фашист». Ось так пильні сучасні «піонери-комсомольці» берегли честь росії.
Кожен допис-скарга, кожна фіксація кримінальної чи побутової драми, чи просто сльози через якісь неприємності, пов’язані з росіянами, викликав шалену реакцію критичної більшості мешканців ОРДЛО й вони одразу йшли «в атаку», тобто починали хейт саме на дописувача.
Тому в ОРДЛО уникають писати «ДТП по вине машины с российскими номерами», «похитили и вывезли в россию», «украли кошелек в магазине в Гуково», «збили в Ростове». Уникають будь яких скарг чи негативних висловів у бік «братів», але, що цікаво, не через реакцію «братів», а через реакцію своїх сусідів, які за будь яку ціну намагаються тримати «марку», тобто підтримувати симулякр «один народ».
Ось цей феномен критичної більшості мешканців ОРДЛО (я це підкреслюю, щоб уникнути узагальнення – всі) має бути досліджений, бо це один з важливих цеглин війни у фундаменті руського миру.
Це не Стокгольмський синдром, ні. Це скоріше синдром раба, який за будь яких обставин вважає, що його господар найкращий.
З 2014-го року критична більшість мешканців ОРДЛО масово почала співпрацю з окупантом. Це не тільки вступ у так звану «народну міліцію-ополчення», або робота на окупанта, ні, це набагато більше.
Це участь у фальсифікації злочинів. Саме так, у фальсифікації, бо тоді росіяни масово створювали на Донбасі ситуації для дискредитації ЗСУ та України. Участь у цих фальсифікаціях приймали мешканці ОРДЛО.
Наприклад, у місті Свердловськ, Луганської області, де я тоді жила, зараз це Довжанськ, був «правим сектором» «обстріляний» шахтний автобус, який їхав на шахту «Довжанська-Капітальна». Місто було нажахано, люди ридали й боялися їздити по дорогам, бо ж «під кожним кущем лежали снайпери «правого сектора», які їхали захоплювати шахти народу Донбасу».
Правда, був нюанс, автобус «розстріляли» прямо у прямому ефірі російського телебачення, на «розстріляному» автобусі не було жодного сліду від кулі, та він був пустий, бо їхав на шахту поза розкладом змін, але… але знайшлося багато свідків, включно з шофером, які розповідали, як вони бачили «снайперів», «прапори правосеків», описували очі, зброю.
Так було по кожному випадку. Люди бачили, де стоять російські гаубиці, що обстрілюють місто, але впевнено казали «это все ВСУ», сміялися, жали руки тим, хто стріляв по місту, бо разом з росіянами місто розстрілювали місцеві-колаборанти, а потім картинно плакали над руїнами будинків, проклинаючи Україну.
Усі історії про «розп’ятих хлопчиків» та «звірства ЗСУ» радісно розносили по місту звичайні люди. Так вони допомагали окупантам. Так допомагають зараз. Приховують злочини. Виправдовують злочинців. Знаходять винних у всіх бідах й це завжди ми, українці.
Про це треба казати, писати, робити висновки. Пропаганда насправді знищує людей, а ті, кого провели через вікно Овертона (психологічний прийом змінення свідомості), більше не повертається в звичний стан.
Саме тому мешканці ОРДЛО настільки агресивно відносяться до кожного, хто тільки згадає, як гарно на Донбасі люди жили при Україні до війни та які насправді росіяни.
Люди в ОРДЛО, знищуючи іншу думку, намагаються відбудувати той світ, в який повірили. От повірили вони в те, що росіяни їх люблять, що вони один народ, брати, то має так бути. Має. Байдуже як, але має.
Люди в ОРДЛО в критичній своїй більшості повірили, що вони “новороси”, що з росією вони будуть купатися у золоті, їм віддадуть шахти, поділять на усіх чиєсь багатство, зроблять їх щасливими, покарають усіх, на кого вони вкажуть.
Люди в ОРДЛО масово створювали симулякри, в які вірили настільки сильно, що вбивали за них, за ілюзію, яку створювали заради прихильності росіян.
За цю увагу, прихильність, якщо можна так сказати любов, хоча, не можу паскудити це слово, мешканці ОРДЛО знищували усе, брехали, маніпулювали, зраджували. За те, щоб їх уявлені брати їх любили. За те, щоб їх уявлений “один народ” прийняв їх.
Страшно! Тому, саме тому ми маємо це проговорити та дослідити такий колосальний вплив на людей. Але, я спостерігаю за ново окупованими територіями й знаєте, я не бачу там масового утворення симулякрів та оцієї абсурдної та дикої поведінки людей, які готові вбивати лише за один ласкавий погляд руського «мішки».
Все ж таки, я впевнююсь, що є колосальна різниця між окупованими регіонами. Це різна ментальність, виховання, освіта, культура, які складалися не одне покоління. Можливо, все ж таки менше заселення у радянські часи мігрантами з рсфср. Можливо вплив прикордоння та сімейні зв’язки з росією.
Але повернемося до сьогодення. Зараз мешканці ОРДЛО мають можливість мандрувати усією росією. Бачити життя, правду, а не те, що показує телевізор, робити висновки й… усі їх висновки «все равно россия лучше и жизнь там лучше». Тобто очевидні факти вони все одно перевертають у той симулякр, де їм звично знаходитися. Ось це дуже нагадує життя та поведінку радянських людей, які все життя були впевнені, що за кордонами росії життя ще гірше, ніж у них, й коли попадали за кордон й бачили, як живуть люди, починали їх ненавидіти за це й впевнено повторювали «это все показуха, на самом деле там живут еще хуже, чем мы». Захисна реакція чи просто небажання визнати себе дурнем?
Увесь час мешканці ОРДЛО створювали симулякр, що росіяни їх обожнюють, бо ж брати, бо ж один народ й все таке. Й коли зіткнулися з реальністю, то були вражені. Більшість росіян вважає мешканців ОРДЛО «хитрыми хохлами», які винні у війни, які нахабні, заздрісні, хочуть отримати пільги та виплати й не працювати. Більшість росіян не бачать різниці між мешканцями Донбасу та мешканцями інших регіонів України, для них це «все хохлы». Мешканці російського прикордоння вважають, що дії мешканців Донбасу підбурили керівництво росії втрутитися у внутрішні справи України для захисту тих, хто збрехав, що його потребує. Мешканці російського прикордоння вважають мешканців Донбасу винними у війні та не визнають Донбас російським регіоном.
Мешканці ОРДЛО масово їдуть у Ростовську область за покупками, бо в ОРДЛО «московські ціни». Звісно ж, це створює черги, особливо на заправках, де мешканці ОРДЛО закупляють пальне у каністри. Мешканці ОРДЛО їдуть у Ростовську область й на заробітки, й реєструють там дітей, щоб отримати виплати, й йдуть на різні махінації, щоб отримати якісь пільги, роботу.
Конфлікти почалися не одразу. Ні. Спочатку мешканці російського прикордоння відносилися до мешканців ОРДЛО, як до жертви, намагалися дійсно допомогти, збирали речі. Але потім час зробив свою справу.
Перші конфліктні ситуації я запримітила десь у 2018 році. Здебільшого це були сварки у магазинах, на парковках, але для росіян це нормально, вони постійно б’ються у чергах.
Потім почали з’являтися дописи у ростовських групах про «эти хахлы абнаглели», далі все частіше. Були періоди тиші, знову повідомлення про конфлікти, але знову більш соціально-побутові. Їх розбавляли лише повідомлення про кримінальні злочини, що скоювали на теренах Ростовщини так звані ополченці, тобто донбасянські колаборанти, що вступили до лав «народної міліції», тобто стали терористами, які з російською зброєю у руках вбивали мирне населення Донбасу та воювали з ЗСУ.
Навоювавшись, ці самі ополченці з російською зброєю у руках їхали до Ростовщини, щоб вбивати та грабувати.
Чим більше було кримінальних повідомлень тим більше зростала «братерська любов».
Родзинки у відносини «народу Донбасу» з росіянами додали масові надходження у міста росії 200-х. Загиблі на війні «за свободу Донбасу» росіяни, напевно, стали останньою краплею у відносинах між «братськими» «народами». Бо у пабліках російського прикордоння стали постійно вигулькувати «почему наши мальчики должны гибнуть за этих донбасян, которые пьют, воруют, гуляют, живут на широкую ногу».
Наразі на росії пік проявів «любові» до «братського» «народу» Донбасу. Машини з номерами «лнр» та «днр» палять, б’ють, ріжуть колеса. «Біженцям» з ОРДЛО відмовляють у оренді квартир, роботі. Постійне, підкреслено зневажливе «хохлы» мешканці ОРДЛО чують, як тільки потрапляють на території росії.
Нагадаю, з боку Ростовської області зараз ведуться роботи по укріпленню кордону, розширенню та відбудови броньовано-бетонних укріплень на КПП. Будівельно- дорожні роботи відзначено дорожніми знаками, де вказано, що роботи ведуться на «российско-украинской границе», «россия-Украина».
А у соціальних мережах ОРДЛО люди все частіше, не побоюючись осуду чи доносів, почали писати, як їх зустрічають на росії. Ще вигулькують «это не правда, россия наши братья, а ты провокатор», але їх критично мало, як на інші роки. Здебільшого люди підтверджують факти негативного відношення росіян до мешканців ОРДЛО.
Знаєте, це важливий показник. Хід війни змінено, а у Перемозі України не мають сумніву навіть росіяни. Зрозуміло вже й кінець ОРДЛО. Якщо хтось думав, що при просуванні ЗСУ та звільненні територій колаборанти вільно відбудуть на росію, щоб уникнути покарання,в ін помилявся. Як помиляються й самі донбасяни, які досі впевнені, що росія буде якось перейматися їх долею.
Наразі з ОРДЛО росія викачала увесь потрібний їй промисловий та політичний ресурс. Залишилося ще трохи, це чоловіки, яких ще можна мобілізувати, це працездатний ресурс, це підлітки та діти, це жінки дітородного віку, яких, можливо ще будуть заохочувати виїхати кудись у Тиву чи Красноярський край.
Інше росії не потрібно. Тому, коли прийде час «х», росія просто закриє кордони від ОРДЛО, визнає свої ж, видані мешканцям ОРДЛО паспорти не дійсними, й помахає ручкою «денег нет, но вы держитесь». Ті ж донбасяни, хто встигне покинути ОРДЛО, ніколи не будуть рівними з росіянами, навіть при наявності паспорта та громадянства.
Мешканці ОРДЛО так і не зрозуміли, що росіяни мають непоборну жагу до імперства та шовінізма. Смішно, коли на єврея кажуть «жид», на грузина «гризун», на дагестанця «даг», звичайно смішно й велично, коли ти такий собі білий, а усі інші «недонация, недонарод, чорножопые, негры». Скільки образливих слів вигадано на росії відносно інших націй та народностей? Ото ж бо. Шовінізм, це теж фашизм. Колись мешканці Донбасу зрозуміють й ці прості речі.
Програвши війну, росія почне шукати винних. От тоді ляпаси по пиці «наріду Донбасу» будуть прилітати частіше.
