Почнемо з того, сам процес знищення промисловості це складне багатофакторне явище. Тим не менш, в цьому процесі можна виділити 3 ключові епізоди:
1. Розпад СРСР і 90-і. Враховуючи, що всі промислові підприємства працювали над виконанням планів по держзамовленням, то розпад цієї системи фактично знищив для них ринок збуту. І на жаль, більшість цих підприємств була приречена, бо ні новий уряд незалежної, ні приватний сектор не зміг би компенсувати цю втрату. Окрім того, самі ж підприємства, які раніше працювали в плановій економіці, були нездатні адаптуватися до нових ринкових реалій. Ну тобто, не вміли шукати ринки збуту.
І так, я переконаний, що сам ринковий шок можна було згладити, якби хтось займався комплексною економічною політикою.
2. Криза 2008 та вступ у СОТ. Взагалі, період середини нульових можна назвати найкращим в історії незалежної. Одразу скажу, що в мене нема симпатій ні до політиків того часу, ні до їхньої економічної політики. Однак, саме тоді промисловість України почала демонструвати ознаки відродження. Аж поки не почалась криза 2008.
В чому проблема цієї кризи? Оскільки я в той період працював в банківській сфері, то я дуже добре памʼятаю бум кредитування. І особливо популярними тоді були кредити в іноземній валюті через менші відсоткові ставки. Головною ж проблемою таких кредитів було те, що їх брали компанії без наявної валютної виручки. І ця проблема дала про себе знати, коли після кризи гривня девальвувала. Бо через кризу доходи компаній у гривні впали, а витрати по обслуговуванню кредитів виросли - адже долари для погашення треба було купувати по вищому курсу. Тому багато компаній зіткнулись з ризиком неплатоспроможності.
Також ще однієї проблемою було падіння вартості комерційної нерухомості і банки почали вимагати додаткової застави. Що фактично закрило для компаній ринок кредитування.
Також ще одним ударом був вступ у СОТ у дуже невдалий для економіки період. Іноземні компанії теж постраждали від кризи, але завдяки урядовій підтримці вони швидко відновили свої позиції. В той час як ослаблений і залишений напризволяще український бізнес намагався вижити.
В цій ситуації уряд країни повів себе безвідповідально, залишивши учасників ринку вирішувати власні проблеми самостійно. І це привело до чергового спаду промислового виробництва.
3. Початок війни з РФ. Тоді Україна втратила певні промислові підприємства, що залишились на окупованих територіях. Але більш серйозного удару промисловості завдала втрата російського ринку. Так, після здобуття незалежності, підприємці пішли шляхом найменшого супротиву, почали відновлювати колишні економічні звʼязки та продавати продукцію в країни колишнього СРСР. Після війни цей ринок виявився закритим, а швидко переорієнтувати свої продажі на інші країни було дуже важко. І це було третім шоком.
Також ще один фактором було фактична зупинка ринку кредитування. Якщо хтось взагалі спостерігав за динамікою ринку кредитування, то з 2014 портфель банківських кредитів зупинився на рівні 1 трлн грн
І якщо безвідповідальне відношення уряду до проблеми не було якимось відкриттям. Однак, в той час на офіційному рівні почали робитись заяви, що ми будуємо аграрну державу. Що ми станемо житнецею Європи. І власне промисловість нам не потрібна. Бо навіщо виробляти власні товари невисокої якості, якщо ми можемо все купити на заході?
Ну і звичайно, в цій ситуації нікого не хвилювала доля промисловості. Причому, тоді ніхто навіть слухати не хотів, що промисловість не може витягнути високі відсоткові ставки по кредитам. Що побудувати новий завод - це треба пройти 9 кіл пекла. Що для розвитку промислового експорту, в Україні недостатньо наявних інструментів. Що в нас нема фондового ринку. І тд.
