Я контактую з усіма нашими бригадами на даному напрямку. Сумарно за добу наша аеророзвідка помічає на передовій та у найближчому тилу від 250 до 500 піхотинців противника на фронті шириною до 18 км. Хтось з них йде вперед, а хтось і назад, хтось закріплюється.
Тобто ворог не кидає у бій танкові колонни, не штурмує ротами, перевага у чисельності не носить багатократних значень.
Тактика противника - розвідка боєм малими групами 3-6 осіб по кільком напрямкам, під управлінням з дрону, у комплексі з ураженням виявлених наших позицій дронами та артилерією. Росіяни несуть значні втрати, але десь вони затікають між нашими бойовими порядками, десь наші відходять після ліквідації кількох штурмових груп, десь наші відходять через проблеми з управлінням і ворог швидко займає пусті позиції. Бо у росіян кілька ешелонів бойових порядків у наступі (та розстріл на місці за відмову йти в атаку), а у нас бойові порядки у один ешелон, і тому кожен опорник можна продавити. Зупинити ворога втратами можна тільки якщо обладнати рубіж оборони, і припинити розмінюватись у зустрічних боях у необладнаних посадках.
Щоб зробити невигідним для ворога такий розмін, щоб втрати ворога стали у 5-10 разів більшими, щоб вибити піхоту, потрібна організація та планування в обороні, децентралізовані дії, взаємодія між військами з максимальним застосуванням дронів та РЕБ, обладнанні позиції, розчищені сектори для вогнб та ураження, і, ключове - своя боєздатна піхота, яка не відходить не тому, що безсмертна, а тому що вона добре підготовлена, керована, довіряє своїм командирам, та має заміну для ротації та підтримки.
Щоб ефективно застосувати дрони та РЕБ треба їх фактично підпорядкувати єдиному центру, треба щоб така взаємодія фактично почала працювати, щоб наш РЕБ припинив збивати наші ж дрони.
Щоб на напрямок негайно поставити сотні мавіків та аутелів в кожну бригаду, щоб зупинити ворога збільшенням кількості скидів. Поставки від держави носять мізерний характер, і не забезпечують 10% від потреб.
Оскільки командування ОТУ організувати адекватне управління та застосування на оперативному та тактичному рівні не може і не зможе, тому хтось має частково взяти функції ОТУ на напрямку на себе, так само, як це поклали дуже вдало, наприклад, на 58-му мотопіхотну бригаду на іншому напрямку.
На околицях Покровську треба розгорнути хоча б одну боєздатну бригаду, у якої, судячи з динаміки просування ворога приблизно у 500 метрів на день, буде не більше тижня на розгортання. Потрібна одна бригада, де є організований ефективний штаб, який здатен налагодити взаємодію на місці між усіма приданими підрозділами, між дронами та РЕБ, між розвідкою та засобами ураження.
У Покровську працює єдина в Україні шахта, яка виробляє навіть зараз коксоване вугілля. У разі втрати Покровська нам не тільки доведеться купувати все коксоване вугілля за кордоном, нам доведеться збільшити навантаження на комунікації, щоб везти з-за кордону додаткові мільйони тон. Якщо війська, які обороняють Покровськ, отримають від держави та власника шахти (Метінвест), кошти на дрони, РЕБ, пікапи та квадроцикли, то за наявності одної адекватно організованої бригади наступ росіян цілком можливо зупинити.
Для держави та сил оборони це максимально вигідно.
