Як ЗСУ перехоплюють ініціативу – Том Купер і Дональд Гілл

Який тиждень для українського перевтілення Черчилля… або, як його полюбляють називати, улюбленого президента воєнного часу… людини, яка самотужки захищає Вільний світ… супергероя, який не втік, бо був надто зайнятий своєю нескінченною виборчою кампанією та постановкою чергових фотосесій.

Почну з самого верху.

Передусім Зєля був зайнятий поверненням до своєї старої ролі – коміка. Для цього він вирішив, що найкраще використання його часу – публічні нападки на мера Києва Віталія Кличка за те, що той нібито недостатньо добре підготував місто до російських ракетних ударів і атак БПЛА…

Зверніть увагу: це той самий Зєля, який протягом більшої частини останніх двох років так і не спромігся належно підготувати українську енергосистему до захисту від російських ракетних ударів і атак БПЛА, а більшу частину останніх чотирьох років віддавав накази "ні кроку назад" і дозволяв Сирському перемелювати десятки тисяч військових ЗСУ, аби мати чудові новини для своїх сторінок у соцмережах. Тепер його власний уряд не може забезпечити світлом понад половину країни, але він не знаходить нічого кращого, ніж звинувачувати мера тримільйонного міста, яке перебуває під безперервними ракетними обстрілами, а його бюджет буквально тримається на чесному слові, скотчі й мотузках…

За цим досягненням надійшла новина про наступне, ще більше досягнення Зєлі, яке відбувалося так само чітко за планом, як план Пуддінга та/або IQ47 щодо триденної "спеціальної військової операції".

Пам’ятаєте Fire Point? Ту компанію, яка нібито настільки краща за інших і зовсім не корумпована, але співвласником якої є президент (твердження автора про те, що Зеленський є співвласником Fire Point, не підтверджене. За оприлюдненими даними про структуру власності компанії, 97,5% належать Денису Штілерману, 2,5% – Єгору Скалигі – iPress), а тому вона просто супер-пупер і виробляє чудові крилаті ракети та далекобійні ударні дрони?

Гаразд. А ось що вже фактично не новина: будівництво заводу твердого ракетного палива Fire Point у Данії, того самого, який мав зробити Україну самодостатньою у виробництві ракет і довести всій Європі та всьому світові, що Україна є серйозним промисловим партнером, гідним мільярдних інвестицій, – відклали.

До кінця 2027 року.

І, до речі, коштуватиме він утричі дорожче, ніж передбачалося спочатку…

Тобто я правильно розумію: завод, якого ще не існує і який мав виробляти тверде паливо для ракет, що Україні конче потрібні ВЖЕ ЗАРАЗ, може з’явитися лише за два роки. А якщо й буде – то за потрійну ціну.

І в країні, яка не є Україною.

Єдина справді нова річ у всій цій історії полягає в тому, що – і це теж неабияк дивує – Зєля чомусь не звинувачує у цьому ще й Кличка.

Втім, і цього виявилося замало, тож справжня кульмінація не забарилася. Цього тижня антикорупційні органи – ті самі, на знищення яких Зєля витратив чимало часу, щоб його приятелі могли вкрасти ще більше грошей перед втечею до Ізраїлю, – повідомили про підозри кільком високопосадовцям СБУ (Служби безпеки України, головного органу держави у сфері розвідки та безпеки) у прикриванні великої злочинної мережі.

І йдеться не про якихось чиновників середньої ланки, які крадуть гроші на пальному чи списують, а потім перепродають старі автомобільні шини. Йдеться про високопоставлених співробітників СБУ – структури, яка має забезпечувати безпеку країни, борючись зі злочинністю, і які "кришували" шахрайські кол-центри, торгівлю наркотиками, підроблення валюти й контрафактних сигарет та, чому б і ні, підготовку викрадень людей. Так, викрадень: тобто люди, яким доручено ловити викрадачів, самі допомагали організовувати викрадення.

Серйозно: якби до мене як до редактора прийшов автор чи дослідник із пропозицією матеріалу з таким сюжетом, я б її відхилив – бо просто не повірив би. Але такою є Україна Зєлі після 4,5 року війни…

Ось така картина. Поки Зєля по телевізору вимагає від Кличка купувати більше вогнегасників за гроші, яких у того немає, його власна спецслужба опікується кримінальним бізнесом, його флагманський оборонний проєкт перетворився на закупівельну катастрофу, а установи, які він обіцяв реформувати ще 2019 року, тепер самі опинилися під обвинуваченнями в тому, що стали злочинними організаціями, з якими мали боротися.

Але кого це хвилює, коли можна звинуватити Кличка?

Частина мене "не може дочекатися" подібних новин про українсько-данське супутникове угруповання зв’язку GomSpace: через 4,5 року після того, як Зєля (ймовірно, за порадою Федорова) обрав Starlink як "варіант, який працював" (бо всі європейські альтернативи на той момент або зламували, або виводили з ладу, або вони літали надто високо, або їхнього розгортання треба було чекати роками, тоді як SpaceX мала величезні запаси обладнання, яке нікому не було потрібне), двоє союзників запустили Obria Nano – випробувальний супутник для створення суверенної української системи зв’язку, незалежної від Starlink…

…тобто: у 2022 році плану Б не було, і тепер його теж немає…

…хтось, БУДЬ ЛАСКА, допоможіть мені не збожеволіти…

Передаю слово Дональду Гіллу.

Загальний огляд від Дональда Гілла

Як ви, можливо, вже чули, очікували, що демократи посилять свої позиції на проміжних виборах у США, але вони перевершили прогнози і за відривом від суперників, і за кількістю місць, здобутих у Сенаті та Палаті представників. Обидві сторони витратили $12 млрд (із них $445 млн – Маск), а участь у голосуванні взяли трохи менше ніж 50% виборців, які мали право голосу. Це другий найвищий показник явки на проміжних виборах із 1914 року – вищим він був лише 2018-го. Вирішальним чинником була не підтримка демократів, а відмова виборців від Трампа та його політики – як внутрішньої, так і зовнішньої.

Вторгнення росії не було важливим чинником на виборах, однак їхні результати безумовно допоможуть Україні. Троє республіканців, які послідовно голосували всупереч інтересам України, програли вибори, серед них – народжена в Україні Вікторія Спартц. Ще троє республіканців, які голосували проти України, або пішли у відставку, або програли праймеріз. Водночас серед республіканців є чимало тих, хто підтримав би законодавчі ініціативи щодо допомоги Україні, погоджені обома партіями.

Більшість республіканців не хочуть іти проти Трампа й ризикувати тим, що на наступних праймеріз він підтримає їхнього суперника. Сам Трамп заявив, що й надалі збиратиме кошти на кампанії, щоб впливати на вибори 2028 року. Білий дім також повідомив 3 000 консервативних організацій, що стежить за їхніми публічними заявами, водночас запевнивши, що це не погроза.

Проте його ментальний занепад очевидний, а вплив певною мірою слабшає. Він не виступав проти законопроєктів щодо Епштейна та санкцій за ініціативою Грема після того, як вони здобули достатню двопартійну підтримку, і не наклав на них вето. Він просто не виконував ці закони, а республіканці не намагалися цьому протидіяти. Керівництво демократів чинитиме опір. Як саме це розвиватиметься, ще належить побачити. Трамп заявляв, що може співпрацювати з демократами в окремих питаннях, і це справді можливо, якщо певна ініціатива матиме широку двопартійну підтримку. Але Трамп багато чого говорить, а його перший інстинкт – придушувати й руйнувати.

Замість того, щоб атакувати на нафтопереробних заводах лише установки первинної перегонки, тепер ударів зазнають також вторинні установки та інші цілі. Вторинні установки дорожче ремонтувати. Така зміна тактики може бути пов’язана з повідомленнями про здатність України змінювати цілі своїх дронів уже на підльоті до НПЗ.

Наприкінці вересня, за офіційними даними Києва, 15 із 38 російських НПЗ не працювали, а ще 12 скоротили виробництво. За сім днів було атаковано шість НПЗ і одну нафтоперекачувальну станцію. Після укладання наведеної нижче карти ударів зазнали також Афіпський і Саратовський НПЗ – загалом вісім НПЗ за дев’ять днів. Знищення російських нафтопереробних заводів – найкоротший шлях до перемоги.

російський економіст, який виступає проти вторгнення, заявив, що Україна могла б знищити російські НПЗ за кілька тижнів. росія не зможе імпортувати стільки пального, скільки їй потрібно, а якщо спробує – швидко збанкрутує.

росія виробляє менше ніж 50 комплексів ППО С-400 і "Панцир" на рік, але втрачає близько 550. Ця тенденція триватиме. У міру того як російська протиповітряна оборона поступово слабшає, щотижня до своїх цілей проривається на кілька українських дронів більше.

Для України це буде ще одна важка зима. Країна вжила певних заходів для зміцнення енергетичної та водної інфраструктури, але зробила менше, ніж могла б. Багато генерувальних установок розосередили, і це допоможе, проте посилення спроможностей росії атакувати інфраструктуру нівелюватиме частину цих зусиль. Залежно від того, чи посилить росія атаки, дефіцит електроенергії в Україні буде приблизно на рівні минулого року – із відхиленням приблизно на один гігават.

Усі українські сухопутні ділянки фронту стабільні, навіть ті, що перебувають під величезним тиском, як-от Добропілля. Взаємодію між бригадами й корпусами на місцях налагоджено. Частина цієї роботи велася ще за Сирського – радше всупереч йому. Тепер, після усунення створених ним перешкод і некомпетентних підлеглих, найкращі організаційні практики поширюються у війську як по вертикалі, так і по горизонталі.

З часом це створило умови, сприятливі для обмежених локальних операцій, які знижують російські спроможності й іноді дають українським військам змогу трохи просунутися. Операції в районі Лимана й Комара мають помірний масштаб, але обмежені українські дії відбуваються також на Сумщині, біля Дворічної, Куп’янська, Борової та Оріхова. Обмежені українські операції тривають також на схід від Вовчанська й біля Милового.

Різниця полягає в тому, що Україна більше не ігнорує потреби підрозділів на передовій. Поповнення спрямовують туди, де вони потрібні, а не лише до "улюблених" частин. Це дає змогу зберігати боєздатність підрозділів. Коли певній ділянці загрожує небезпека, туди перекидають сформовані резерви цілими підрозділами, а не відривають фрагменти від інших частин на фронті, адже такий імпровізований спосіб підсилення мало допомагає зупинити російський наступ і водночас послаблює оборону тієї частини, яка віддала батальйон.

Україна більше не просто пасивно обороняється в надії вижити. Вона максимально використовує силу своїх підрозділів завдяки організаційним чинникам, які примножують бойові можливості і, коли вдається накопичити достатню перевагу та забезпечити сприятливі умови, переходить до обмежених наступальних дій.

Саме так і має вестися війна. Невеликі переваги, яких Україна досягає на одній ділянці, можуть створити достатній запас сил, щоб перекинути ресурси на інші напрямки й здобути перевагу вже там.

3-й корпус місяцями навчав підпорядковані йому бригади, підвищуючи їхню боєздатність. Потім він зосередився на припиненні російських інфільтрацій по всій великій смузі відповідальності корпусу, забезпечивши стабільність оборони. Після цього корпус ретельно спланував і провів операцію "Вівальді" проти вразливого російського виступу. Коли виступ скоротили, для утримання фронту знадобилося менше військ, адже пряма лінія оборони коротша за лінію навколо виступу. Тому частину підрозділів перекинули на Слов’янський напрямок, а на певному етапі "Вівальді" розпочали наступальні дії в районі Борової.

Чимало передумов для розширення цих операцій уже були: стабільна лінія оборони, локальна перевага в дронах і налагоджені удари по російській логістиці. Наступним кроком стало знищення російських розрахунків дронів і мінометів на цій ділянці, а потім виявлення, ізоляція та ліквідація позицій російської піхоти. Організаційний рівень росії значно нижчий за український. Її відповідь на проблему – кинути більше людей, а слабкий зв’язок із власними військами знижує здатність розуміти тактичну обстановку. Поки що 3-й корпус показує: здобувши перевагу, він здатний її утримувати та створювати нові переваги.

Невідомо, скільки ресурсів армійського рівня залучали для підтримки операцій 3-го корпусу. Що більшої переваги корпус досягає власними силами, то більше армійських ресурсів можна перекидати на інші напрямки – до Сум, Вовчанська, Милового, Дворічної, Оріхова тощо.

На інших напрямках, особливо біля Добропілля, росія й далі атакує масою та платить за це високу ціну. Шкода, якої 1-й корпус завдає противнику в обороні, не менш важлива, ніж наступальні здобутки на інших ділянках. Тут росія втрачає величезну кількість людей і ресурсів, які вже не можна перекинути деінде. Якби 1-й корпус і пов’язані з ним підрозділи не могли стримувати російський наступ, туди довелося б перекидати додаткові сили. Отже, українські війська на цій ділянці безпосередньо сприяють успіхам України на інших напрямках.

8 листопада Сили безпілотних систем України уразили 809 російських військових, із них 272 загинули. Цієї осені менше туманів і на деревах менше листя, тому цілі легше виявляти.

Чи продовжить Україна просування, залежить від багатьох чинників, зокрема від погоди та постачання. Проте все вказує на те, що її організаційна ефективність і далі зростатиме. російські втрати можуть зменшитися, якщо інтенсивність наступу знизиться, однак висока уражальна здатність України нікуди не зникне. Наразі російські втрати залишаються рекордно високими, а кількість транспортних машин, які зазнають атак, знову зростає.

Суми

Від весни 2025 року, включно з нещодавніми наступальними діями, російські війська в Тьоткіно зазнали близько 2 000 втрат. російські солдати називають ситуацію "другим Сталінградом" і стверджують, що за останні 18 місяців унаслідок виснаження та спроб росії втримати селище було фактично знищено два полки й один штурмовий загін. Частка загиблих серед втрат вища, оскільки поранених неможливо евакуювати через українські дрони. За одними повідомленнями, російські дрони доставляють своїм військам їжу й воду, за іншими – росіяни помирають від голоду.

російські оператори дронів полюють на українських цивільних. 14-й корпус України оприлюднив відео, на якому мотоцикліст на території росії переконав оператора дрона, що він цивільний, і вказав йому на дорогу. Через 40 секунд дрон ударив по військовій вантажівці.

Українську операцію "Чебуречна" провела група № 10 ГУР. За сім тижнів вона зачистила 6,4 кв. км, тоді як росія вважала, що українці готують наступ. Було вбито 107 росіян, 157 поранено, ще 29 взято в полон. Україна також знищила 61 пусковий майданчик дронів і командний пункт, 32 артилерійські системи, 368 транспортних засобів і 630 укриттів. Загинули четверо українців.

російські блогери заявляють, що Україна має локальну перевагу в повітряних боях дронів – передумову для будь-якої успішної української операції.

Після місяця навчань і підготовки група 10 проклала логістичні маршрути, просунулася вглиб лісів і влаштовувала засідки, поступово витісняючи росіян із позицій. росія у відповідь неодноразово обстрілювала район артилерією та надсилала дрони із запалювальними зарядами, щоб підпалювати місцевість. Попри це, група змогла діяти в російському тилу, не розкриваючи своєї присутності, навіть коли брала росіян у полон і доправляла їх до українських позицій. Ще два тижні після зачистки лісів росія скидала вантажі на вже очищені ділянки й намагалася налагодити зв’язок.

Операція зупинила російські наступальні дії на цій ділянці, після чого зачищену територію передали іншим українським підрозділам.

російський блогер повідомляє про важкі бої в Локні та Юнаківці й вважає, що росіянам слід відступити до Басівки.

Борова

Українські війська знову дотримуються режиму оперативної безпеки, тому є лише повідомлення з російських джерел і окремі дані про обстріли. Імовірно, ці повідомлення надходять із затримкою порівняно з реальною ситуацією на кілька тижнів. Щонайменше вони свідчать, що Україна просунулася на 2-3 км на ділянці фронту завширшки 17 км. Це операція 3-го корпусу, тож російська логістика зазнала сильних ударів, а пріоритетними цілями були оператори дронів, мінометні розрахунки та командні пункти. Якщо російські поповнення зазнаватимуть атак ще на підході до передової, відновити стійку оборону їм буде складно.

Виступи можуть ускладнювати оборону, але водночас вони вразливі для контратак. У попередні роки українські війська не контратакували російські вклинення відразу після їхнього утворення, через що українську оборону в наступні тижні підривали й розбирали по частинах. Тепер контратаки стали для України звичною практикою.

Лиманський виступ зменшився, а район Борової перебуває під атакою. Коли складуться відповідні умови, можливо, навесні, виступи біля Сенькового та Куп’янська-Вузлового можуть стати цілями для контратак. Ліквідація таких виступів скорочує лінію оборони й вивільняє українські ресурси для стримування інших російських атак або створення умов для нової контратаки в іншому місці.

Лиман

Невіддільна складова українських операцій, зокрема дій 3-го корпусу – безперервні удари по російській логістиці. Атаки на російську піхоту також тривають, що демонструє 63-тя бригада.

3-й корпус застосував під час штурму 28 наземних дронів, однак їх знищили російські повітряні безпілотники.

У секторі 3-го корпусу росія не наступає. У зоні відповідальності оперативного угруповання "Центр", яким керує Білецький, і Україна, і росія ведуть атаки на підступах до Слов’янська та Краматорська. Лінія фронту на цій ділянці не змінилася.

Зелена Долина була селом із 176 мешканцями. До того, як Україна звільнила його руїни, там загинули 1 600 росіян.

Костянтинівка

Дві українські авіабомби вражають дві сусідні будівлі, де перебувають розрахунки дронів, а український FPV-дрон спостерігає за ударом із відстані кількох сотень метрів.

Бронемашину української 100-ї бригади використовують як бульдозер, щоб розчистити дорогу від пошкоджених наземних роботизованих машин і транспортних засобів, аби наземні дрони могли й далі доставляти припаси.

У 90-хвилинному відео журналіст, уродженець міста, розповідає про життя й руйнування Костянтинівки, починаючи з 2014 року. Костянтинівка повторила долю багатьох інших міст. Спочатку вона стала частиною тилу. Приїхали військові, і місто економічно пожвавилося завдяки їхнім витратам. Коли фронт наблизився, будівлі почали зазнавати ударів, і більшість із 74 000 мешканців почали виїжджати.

Церкву розбомбили в жовтні 2025 року. Священник і парафіяни вже виїхали, але один працівник і далі доглядав територію.

Ті, хто залишився, трималися ближче до своїх будинків і майже не ходили містом; дитячі голоси зникли, бо дітей ховали в приміщеннях. Коли місто почали бити авіабомбами, виїхало ще більше людей. Переломним моментом став удар по лікарні, внаслідок якого серед медпрацівників були загиблі й поранені. Лікарню закрили, залишивши обладнання, і цивільні, що лишилися, відчули себе покинутими. Люди, яких ще кілька років тому жахали б тіла загиблих, тепер звично збирають частини тіл після вибухів.

Після того як їхній будинок удруге вразила бомба, вони вирішили переїхати до Дружківки за 15 км. Жінка сумнівалася, чи є в цьому сенс, адже це так близько. Значну частину Дружківки тепер теж зруйновано бомбами.

Електрики, води й газу немає. Зрештою, залишилися переважно літні люди, які намагалися пристосуватися до життя з вибитими вікнами й пошкодженими дахами. Дехто лишався, бо не міг дозволити собі переїхати кудись іще. Інші чекали серед руїн власних будинків, що їх "звільнять" росіяни, які ці будинки й зруйнували. Тіла загиблих дедалі довше залишалися на вулицях, перш ніж їх ховали там, де вони загинули, або виносили з будівель і закопували біля входу. Вулицями блукали покинуті домашні тварини. До жовтня 2025 року в небі було повно дронів, а більшість будівель було зруйновано.

Люди й далі залишалися серед апокаліптичних руїн. Чоловік шукав сигарети в покинутих будинках. Шукаючи воду, він натрапив на цілий бар із запасами горілки. Тож уже о восьмій ранку він п’яний і думає про наступну сигарету.

До листопада 2025 року журналіст уже не заїжджав у місто автомобілем. Він залишав машину в Олексієво-Дружківці й ішов до міста пішки. Там лишалася родина з малими дітьми; після того, як росіяни зайшли в місто, сім’ю евакуювали, а мати записала відео, в якому стверджувала, нібито Україна почала бомбити місто ще 2024 року.

російська реактивна артилерія розкидає на місто магнієві суббоєприпаси.

Одна подружня пара залишалася в місті навіть після смерті тітки. Коли загинув їхній дорослий син – єдина дитина, – вони вирішили виїхати.

На початку 2026 року журналістові доводилося проходити 20-30 км пішки, щоб дістатися міста. Він хотів на пам’ять зняти табличку з назвою вулиці з будинку, де колись давно зупинявся. Навколо літали дрони й авіабомби, а жінку, яка все ще жила там, обурило, що він "псує" будівлю; вона пригрозила викликати українську владу – ту саму владу, яку звинувачувала в бомбардуванні міста. Коли журналіст приїхав наступного разу, будинок уже був зруйнований. Він не знає, чи вижила ця жінка.

"На жаль, мого міста більше не існує. І треба мати сили, щоб знайти собі дім десь в іншому місці".

Кілька років вона волонтерила в місті. Тепер, залишившись без дому, вона стала волонтеркою для Збройних сил України.

Добропілля

росіяни гинуть на цій ділянці не лише серед інфільтраторів, а й серед мотоциклістів і пасажирів квадроциклів за 10-20 км у тилу від лінії фронту.

росія зняла відео про "окупацію Добропілля" у Мирнограді, за 22 км звідти.

Комар

40-ва бригада морської піхоти України розпочала операцію "Аудит" на північ від Комара, шукаючи кількох інфільтраторів. На території площею 5 кв. км морпіхи вбили 190 росіян і взяли двох у полон. Кожен морпіх мав лише гвинтівку та чотири магазини, але їх потужно підтримували повітряні й наземні дрони та артилерія. За словами морпіхів, техніка виконала 90% роботи, однак місцевість не можна вважати контрольованою, доки там не перебуває своя піхота. Операцію назвали "Аудит", бо хотіли перевірити власні спроможності.

Місцевість, де вони діяли, охоплювала густі ліси та забудову із садами, які за роки сильно заросли. Коли один російський солдат утік із будинку, його три дні переслідували серед дерев. Двоє морпіхів ішли слідом за двома росіянами й натрапила ще на кількох. Ось їхнє 13-хвилинне відео.

Карта російського провоєнного Telegram-каналу "Рибар" дуже близька до того, що описують інші повідомлення. Позначена на ній як "зона бойових дій" територія від Вербового на сході до Тернуватого на заході відповідає тому, що українські джерела називають окремими кишенями ізольованих російських військових. За іншими джерелами, село Ялта також перебуває під контролем України, тоді як "Рибар" називає ситуацію там загрозливою. За іншими повідомленнями, Україна контролює більшу частину "сірої зони", ніж визнає "Рибар". Але сама лінія фронту відображена досить точно.

"Рибар" пише: "Із Дніпропетровського напрямку надходять свіжі повідомлення про погіршення обстановки та закріплення українських формувань на південь від річки Вовча. На східному фланзі Дніпропетровського напрямку в районі Комара складається загрозлива ситуація".

Гуляйполе

225-й штурмовий підрозділ відійшов від суто штурмової моделі до атак, у яких багато завдань беруть на себе дрони. Водночас піхоту й далі регулярно залучають до штурмів.

Запоріжжя

ГУР оприлюднило відеодобірку, де піхота зачищає села від росіян, дрони атакують піхоту й техніку, а українські безпілотники перехоплюють російські.

В Оріхові все ще залишаються 5-6 росіян. Бої тривають на східній околиці Малої Токмачки. Частина росіян відступила, інших ліквідували. Невелика кількість росіян перебуває біля поштового відділення та в’язниці.

росія контролює половину балки в районі заповідної території Успенівки. Невеликі групи інфільтраторів перебувають на північний схід і південний захід від Павлівки. російські війська міцно утримують район багатоповерхівок "Висотка" на півдні Степногірська. Звідти росіяни просочуються на схід у напрямку Лук’янівського. Вони й далі інфільтруються через заросле дно колишнього водосховища до Приморського та Малокатеринівки.

За трохи більш як три роки дерева на місці колишнього Каховського водосховища виросли до 13 см завтовшки. російські інфільтратори використовують молодий ліс, щоб просуватися вздовж колишньої берегової лінії до Приморського та Малокатеринівки.

Окуповані території

Електростанцію в Сімферополі, у Криму, атакували вісім разів за шість хвилин. Після цього росіяни заявили, що запровадять талони для нормованого розподілу електроенергії.