Вона нагороджує тих, хто постраждав, відродженням. І карає тих, хто приніс біду на чужу землю - стихійними лихами.
Бобри, так бобри. Росія на глиняних ногах. А скоріше - колінах. "Путінпамагі". Навчи їх, безголових, будувати дамби без розумних українців. Відновлювати енергопостачання якимось дивним чином. Бо українців б'ють - вони живучі. Росіян ніхто, с...к, не чіпає - вони гинуть від власної недбалості.
Природа не любить дармоїдів. Натомість тому українському фермеру, який втратив через війну можливість засіяти частину поля - нехай за інші 10-30-50%, які він з ризиком для життя все ж таки засіває, у нього виросте нове і сповна. Багато-багато. Бо він любить свою землю.
Не потрібен, напевно, планеті той Орськ. Як не потрібен власній країні. Доречі, пам'ятаєте, як інтернетом гуляла картинка, де на місці Росії - море, чи океан?
"Я вас почула" - сказала природа, і почала хоча би з болота. З первісного їх стану. Як схоже на казку про золоту рибку, де бабка зажадала занадто багато майна, та зрештою залишилась ні з чим.
В такі моменти віриш не тільки в ЗСУ, але й у могутність її величності природи.
