Якби було постачання, якби зірвані або не зірвані мости, якби логістика, якби було виробництво, якби, якби, якби.
Вибачте. Але якби у бабусі був член, то вона була б дідусем. От і все. Не має зараз ніякого значення що б було якби... От просто глобальне похуй на сьогодні, яке не впливає ні на що. Працюємо з чим є. І Їбашим кожного дня як в останнє.
Життя в парадигмі "якби", це життя в світі фантазій та минулого. А битися треба зараз. Битися, робити висновки та планувати. А не шукати заднім числом винних, щоб перекласти з себе відповідальність. Бо дуже часто саме це підсвідомо лежить в основі того копирсання. І не робіть собі нерви тим "якби". Воно ні на шо не впливає, окрім внутрішнього роздраю. Ну і ще на срачі - "на часі, не на часі".
Зараз весь ресурс має використовуватися на те що потрібно зараз. Максимально ефективно. А ще (у вільний час, якщо нема чим зайнятися) на планування майбутнього. З урахуванням висновків, які і так всі вже зробили, бо вже всі все знають. А не нескінченно жувати одне й теж.
В мене погана новина для тих не вміє читати. І самостійно думати. Під час військового стану виборів не проводять. А от країну пройобують. І з чим ми всі вийдемо на закінчення військового стану, не знає ніхто. Взагалі ніхто. Але пересратися на рівному місті то святе. А на рівному місці бо - "Під час військового стану виборів не проводять."
А і ще. 99% виборців з вірогідністю в 99,9% вже визначились кого вони точно не хочуть бачити президентом України. Не визначились зараз тільки в одному питанні - кого вони хочуть бачити. Але й воно зараз не дуже доречне. Бо все зараз міняється як у військовому так і в інших форматах.
