У квітні 2024 року я писав про китайський погляд на сучасну геополітику, який грунтується на теорії "геоцивілізацій". Сьогодні, у світлі саміту ШОС і прагнень Сі Цзіньпіна, Нарендра Моді і путіна утворити якийсь "новий", світовий порядок, самий час нагадати про неї.
***
...У Піднебесній ніколи не вживали формули “національна держава” стосовно Китаю. А останнім часом в риториці Сі Цзіньпіна зникли згадки й про державу соціалізму. ЇЇ замінила теза про “китайську цивілізацію”, яка то ототожнюється з державою, то зухвало вихлюпується за межі її кордонів.
Спокусливу ідею множинності цивілізацій на Землі тривалий час розкручує велика група китайських філософів. Найбільш впливовим з них є професор Пекінського університету Жуань Вей. Йому й належить таке поняття як “геоцивілізація”.
Філософу 70 років. Докторську ступінь він захистив в Едінбурзькому університеті. Потім був Гарвард, професорство у Кембріджі. І повернення до Китаю.
Те, що пропонує Жуань Вей, ламає усталену систему стосунків у світі. Принаймні її філософське підгрунтя.
* * *
Що ж воно таке “геоцивілізація”? Ось деякі тези філософа:
1. Треба забути, що світ поділяється на «цивілізацію і варварів», і далі жити за формулою “культура і культура”, “цивілізація і цивілізація”.
2. Західні теорії множинних локальних цивілізацій (Шпенглер, Тойнбі, Хантінгтон) не можуть пояснити, до якої з них належать, скажімо Японія. До якої - Ізраїль, Австралія. Тому Жуань Вей пропонує не звертати уваги на такі маркери, як ступінь свободи економіки, стосунки людини й влади, релігія і суспільна мораль — вони є другорядними. Головне — так звана “географічна доля”.
3. Власне кажучи, у китайців поняття “цивілізація” має інше походження ніж європецське. Ієрогліф “юань” в терміні “діюань веньмін” (“геоцивілізація”), можна прочитати як -”невідворотна доля”, “боже провидіння” тощо.
Якщо говорити прямим текстом, це значить, що кожен народ раз і назавжди прикутий кайданками ідентичності до “материнської геоцивілізації” і приречений вічно перебувати в її орбіті.
4. Історична доля, на думку Жуань Вея, минуле й майбутнє народу напряму залежить від того, “хто твій сусіда”. «Близкий сусіда кращий за далекого родича”, цитує філософ китайську мідрість.
“Сусідство” в традиційній китайській культурі — категорія недругорядна. Конфуціанство за пріоритетами ставить його на друге місце після сім’ї. І вже за ним за важливістю йдуть стосунки з владою і державою.
Сусіди — це “не зовсім” чужаки, хоча й “не зовсім” свої. Їх стосунки можуть варіюватися від любові до ненависті, від дружби — до війни. Єдине, що є безваріантним — їх “неминучість”, “неусувність”, “непозбувність”.
Сусідство — попри всі історичні й світоглядні катаклізми, лишається незмінним. Це — твоя географічна доля.
А отже, стосунки з сусідніми країнами, на думку Жуань Вея, не можуть будуватися державою довільно, за одним лише бажанням еліти чи народу, або згідно з державною ідеологією. Але - тільки враховуючи інтереси сусідів.
5. В уявленні китайців сусідство - це певна ідентичність, яка окреслює коло “зовнішніх” кордонів нашого світу. Те, що перебуває за цими кордонами — чуже й вороже, те, що перебуває в рамках - спільне.
«Геоцивілізацію, пише філософ, - можна розглядати як геоісторичну спільноту однієї географічної долі... із схожою історичною пам’яттю, більше за те, як економічно й політично цілісний геоорганізм (єдине “тіло”).
6. Що з цього випливає? А те, що сусідні народи, нації чи культури, які тривалий час проживають на спільній території, зумовленій географічною долею, не можуть уникнути співробітництва одне з одним. А через співробітництво і протистояння “світові за парканом” — вимушене й невідворотне — об’єднуються в геоцивілізацію.
7.“Геоцивілізаційний” світ, уточнює китайський філософ, звичайно, побудований не з самих лише цивілізацій, поряд з ними існують безліч слабших культурних форм. Але всі вони тяжіють до більш сильних, маючи спільний “культурний ген”, і зрештою, або асимілюються останніми, або перебувають у стосунках “материнсько-дочірньої спільноти”.
8.Для підтвердження своїх ідей Жуань Вей “витягнув” з китайського минулого (VI - початок V с. до н. е. ) концепцію так званих “п’яти встановлених підпорядкувань”, яка обгрунтовувала розширення зони впливу китайської культури і встановлювала території “необхідного підпорядкування” за межами власне китайських земель, які були населені (з китайської точки зору) “варварами”.
Саме так і створювався оплот китайської цивілізації — китайська імперія, коли, згідно з китайською історичною міфологією, правителі кількох ворогуючих національних державних утворень “добровільно відмовилися” від державної незалежності і віддали владу “центру”, створивши вертикальну імперію-цивілізацію, як найбільш досконалий захист від “варварського світу”.
Жуань Вей натякає, що такий досвід імперського будівництва буде корисним і іншим культурам.
9. Критики Жуань Вея сумніваються в тому, що саме зачарування високою культурою Піднебесної є справжньою причиною перетворення її в геокультуру.
Справжня причина — це потужна економіка і могутня армія, які дозволяють державі ультимативно натякати: ми, мовляв, готові виявити лояльність до сусідів, але за однієї умови: ви демонстративно афішуватимете близкість до нас за “культурним геном”.
А якщо хтось ці натяки не розуміє? А тоді вас змусять до “генетичної близькості”.
Дослідники політики сучасного Китаю помітили, що в офіційних документах (а головне - в філософських трактатах китайських учених) все частіше звучить розчарування даоською максимою: “м’яке перемагає тверде”.
За новітньою китайською ідеологією, “м’яка сила” привабливої китайської культури має спиратися на “жорстку силу” економічних, політичних і військових аргументів китайської держави. Наразі Китай у собі таку "жорстку силу" відчуває.
* * *
Одразу скажу, що знайомство з теорією Жуань Вея було доволі побіжним, знавці китайської мови й культури мене виправлять.
***
Щодо України. Вона знаходиться на лінії дотику Західної цивілізації і Східної, і торік, я вважав, що китайські політики ще не визначилися для себе, чи є вона Європейською чи разом з росією тяжіє до якоїсь з азійських.
Але сьогодні можу передбачити, що з точки зору китайця, навіть освіченого, культурно українець майже нічим не відрізняється від росіянина. У нас одна ортодоксальна віра, одна кирилична абетка, давня історія описується одним і тим самим літописом. Там, де ми бачимо ментальну прірву між нами і росіянами, китайці бачать тимчасові розбіжності сусідів, які посварилися через якусь дрібничку..
І звідси — тривожний для нас висновок: оскільки ми і росія належимо до однієї геоцивілізації і приречені бути “сусідами на віки”, то іншого виходу ніж змиритися і “жити в дружбі” не маємо. Тобто — нам варто не комизитися, а повертатися у “материнське лоно рускова міра”.
Однак, для китайців тут не все так однозначно. Бо в українців є й інші “одвічні сусіди” - “геоцивілізація” Західної Європи, з якої Україна почерпнула головну базу своєї високої культури. І ця цивілізація так само приречена на сусідство з нами . А ми — з нею.
