Готові вийти з НАТО, кажуть?))))
Для довідки: "на кінець 2021 року збройні сили Угорщини налічували 27,8 тисяч військовослужбовців плюс 20 тисяч резервістів. Сухопутні війська налічують 10,45 тисяч військовослужбовців, котрі зведені у дві механізовані бригади, бригаду сил розвідки та бригаду сил спеціальних операцій та інші частини."
На хвилиночку, Україна зараз - четверта армія Європи. В яку вливаються міжнародні гроші, збереження державності якої є важливим для більш серйозних членів ЄС, ніж Угорщина. Задля виробництва зброї для якої стоять в черзі безліч бажаючих підприємств. Там щось і в Румунії чутно, від однієї з партій, що не при владі зараз.
Або вони грають на публіку, або зашорені в своєму нерозумінні, ЩО ТАКЕ УКРАЇНА зараз.
Росіяни, яких навіть не дев'ять мільйонів, півроку намагаються взяти село Синьківка на Харківщині. Село, в якому до війни проживало 389 осіб. Куп'янський район, Харківщина.
Згадаймо ДАП. 242 дні під натиском начебто "второй армії міра".
Лівий берег Дніпра, Херсонщина. Плацдарм, з якого вони ніяк не можуть нас вибити.
Героїчні бої в самому "пеклі на землі" (насправді до сліз, бо був колись справжній рай) - Бахмут, Авдіївка, Вугледар тощо. Де наша армія перемолола тисячі бажаючих отримати наші землі, "когда Україна падьот". За перші п'ять тижнів 2023 року росіяни понесли втрати більші, ніж в перші тижні повномасштабного вторгнення.
А хтось читав, як росіяни п'ять днів не могли взяти елеватор, де засіли наші бійці? Так і не взяли.
Угорщина - крива качка в складі Євросоюзу. Недосконала в своїй демократії, слабка в своїй економіці. Країна, яку колись з жалості взяли за комір та почали тягнути з болота до нормальних людей. І потім цей брудний політичний шантаж, яким всі ці роки керується Орбан. Неспроможний існувати без того, щоб його не купив дехто гниліший, авторитарніший та насправді трусливіший, ніж він сам - Путін. Або як повія, Угорщина продається Росії, або як недорозвинений родич, клянчить гроші у більш успішних економік Європи.
Схоже на те, що саме з мадярами не можна розмовляти так, як з європейцями. Тут інший менталітет, інша ситуація. Мадяри так, як і росіяни, не розуміють принципів добросусідства.
"Стій, куди преш?" - було би доречніше. Граючи м'язами та надіславши якусь частку ЗСУ до кордонів з клоунами. А потім обов'язкове знання української мови на кожному сантиметрі української землі. Бо ти або українець, або тебе захочуть захищати проросійські фантазери з Угорщини (тобто вже захотіли).
Нащо ж до цього доводити?
Але вони там покладаються лише на Росію, у своїх клоунських заявах. Бо коли "рассія впадьот" - угорцям точно буде не до чужих земель.
Ось що хочу сказати: Україна свята земля. Свята в переносному значенні: в плані цінності, важливості, ресурсності, потенціалу. Її ресурсність множиться саме з нашою з вами наявністю на цих землях. Бо росіяни теж мають багато чого в землі - і нафту, і корисні копалини, але живуть у більшості своїй як "ніщєброды". Тобто завжди має значення, хто розпоряджається тією чи іншою землею - розумні або ледачі.
Навіть на прикладі мого рідного Харкова - завали після прильотів розбираються чи не миттєво. Вулиці очищуються так, як наче нічого не було (ох, якби ж не були зруйновані будинки та не гинули люди). Вікна зашиваються поки фанерою - але в перші ж часи після прильотів туди направляються робітники багатьох місцевих будівельних компаній, і вони працюють до ночі. А це тисячі вікон. Люди працюють "до упору".
Потім то тут, то там починається відбудова.
А росіяни на нашому місці мали би споконвічну "астрахань", яку що бомби, що не бомби - вона виглядає однаково.
Зараз ми в напів оточенні ворогів - Росія, Білорусь, Угорщина. Якщо в Румунії зміниться правляча партія, то наступна за популярністю проросійська. Молдова ніяк не вирішить питання з раковою пухлиною, з Придністров'ям, що сидить у нас під боком, як застаріла болячка. Але куди нам зі своєї землі?
Хіба не так?
Зараз вже другий вечір поспіль десь наді мною пролітає російський Іскандер. Це на додаток до бомбардувань Харкова. Росіяни знайшли стежку, щоб через нашу область запускати ракети на Кременчук, Полтавщину, і там і вчора, і сьогодні пишуть про вибухи. Іноді чутно роботу нашої ППО. Я сиджу під дахом, на другому поверсі, і якщо уламки ракети впадуть на мій будинок, мене не стане за секунду. Але стан такий, що ні паніки, ні бажання бігти немає.
Я, стоячи на власній землі, стою на скарбі. Йдучи по своїй землі, йду по золоту.
