Мда.... Сьогодні в перукарні почула:
- У Тани сын погиб под Бахмутом. От идиотка, не сообразила сына спрятать, теперь рыдает!
Я втрутилась в розмову:
- А я свого сина не ховала, пішов в військомат 25-го лютого минулого року, а 26 вже на фронт вирушив.
Ви би бачили реакцію! В очах її прочитала " ну и дура"...
І знаєте, я вже звикла. Не звертаю уваги. Мені сина треба збирати знову на фронт, 30 діб лікування вже минули. Дивлюсь на нього. Як то кажуть, вироблений ресурс. Поранення, контузії, ПТСР, але ж треба воювати, нікого за станом здоров'я не демобілізують, бо немає такого закону. Про мобілізацію є, а от демобілізації не існує, направляють в резервну роту на зарплатню 500-700 грв на місяць, ніхто туди не бажає потрапити, ви ж розумієте. І 30 тис премії не повернуть, сина це усвідомлює, і начхати йому на того Князєва, на дружину Павліка і на єдиний телемарафон. Він знає правду. Та й і я знаю. Але нам від цього не легше. Якщо Україна післ"про@баного Півдня", після стількох смертей, цього жахиття, після зняття грошей з ЗСУ, може спокійно обговорювати наступні вибори і підтримувати самі знаєте який офіс, то не бачу ніякого сенсу щось комусь пояснювати. Та й не буду. Отож читала в стрічці, як хлопці з ЗСУ казали шо після війни поїдуть за кордон до своїх родин. І в Україну не повернуться. Я про це раніше навіть слухати не могла, а зараз починаю їх розуміти.
Кажуть один Patriot чунгачанги пошкодили. А на усю Україну їх три штуки. Можна павтаріть? Така страшна нічна атака на Київ, а світ мовчить... Тобто можна Київ, серце Європи, нищити ракетами на очах усього світу, а ніяких заяв з цього приводу я не чую. Та да, най Папа Римський усьо порішає, він жеж обіцяв...
Б-же, моя єдина дитина, моя синочка, з ранку знову на війну. Зціпив зуби, посміхається, мене заспокоює, але ж в очах немає вогнику. Зовсім немає. Тільки біль та втома.
Не знаю шо вам ще писати, так мені болить, аж нестерпно.
Вибачте, не втрималась.
Бережіть себе та Україну.
Цьом.
