Принаймні, перспектива зловити - цілком реальна. Сам переконався.
Можна скільки завгодно читати про рівні довіри влади, але власних вражень не замінить ніщо. А власні враження я щойно мав нагоду скласти.
Не раз переконувався, перебуваючи у ЗСУ, коли все життя триває між своєю кімнатою і полігоном, картину світу бачиш дещо спотворену. А тут випала нагода проїхатися через пів України у цивільному на своєму власному авто, при чому різними шляхами туді і назад. Тобто їхав я з Києва до Запоріжжя і назад - обома берегами Дніпра. Згодом розповім як так сталося.
Ще до вторгнення я практикував такий експеримент. У дорозі, скрізь де доводилося зупинятися (заправки, кав'ярні, СТО) я вдавав з себе переконаного прибічника Зеленського. Піднімав у розмовах з випадковими співбесідниками цю тему і дивився на реакцію. Я гарно пам'ятаю як році щось так у 20-му коли згадував про ЗЕ, у відповідь лунали дифирамби та захоплені просторікування як "Вова зараз всім влаштує..." Україну його мрій.
Нині все категорично не так.
Реакція 75% людей при згадці про ЗЕ нині - люди замикаються в собі переривають розмову і похмуро поглядають з під лоба. Вочевидь, тема їм сильно неприємна. Але сталося й те чого раніше не було.
Мінімум три рази згадка про ЗЕ ставала причиною для скандалу. Мені не стримуючись видали все, що думають про ЗЕ, при чому не стримуючись в епітетах.
Маю обрадувати всіх нитиків що приповзають до мене скиглити "Їх не переконати". Зеленському пам'ятають все - і смертність під час КОВІД (він по телевізору хизувався, а в мене брат задихнувся без ліків), і травневі шашлики (батьків своїх він вивіз, а Бучу окупанти пошматували!) і відставку Залужного (як вигнали генерала - так і перемог більше нема).
Але особливий топчик - це мобілізація. Я тепер навіть не сумніваюся, рейтинг ЗЕ поховає ТЦК, при чому надійно і категорично. На Батьківщині мені розповіли що чудить ТЦК в регіонах - там придатними визнають і людей розбитих цукровим діабетом, і людей з перерізаними животами після операцій і ще багато кого. А он пішов цілковито непридатний до ЗСУ бичок з відготованим рилом, у нього жахлива хвороба, матуся працює в районній адміністрації.
Всі знають все.
Але й це не межа. Один раз коли я завів гарно знайомі тези про "він же не втік" і "так зброя з Заходу це ж його заслуга", мені цілковито доступно пообіцяли розбити рило. Пообіцяв дядько такої кондиції, що сумніватися не довелося - розіб'є. Був би я більш агресивний - зловив би. Але в мене була інша проблема - негайно знайти і зжерти лимон аби не засяяти від радості. Роль довелося догравати.
Чи траплялися мені палкі прибічники ЗЕ? Звісно траплялися. Вони є, я не заперечую. Кілька пані віку Мосейчук з таким самим придиханням платонічної закоханості мені повторили мосейчуківське "Ви ж бачите що він кращій? Такого президента ще не було!" Але повторюю, таких була аж ніяк не більшість.
Коротше. Одна поїздка мені відкрила все зразу. Я давно підозрював - реальні настрої в суспільстві далеко не ті, що приносять мені в коменти нитики і скиглики штибу "Їх не переконати". Суспільство прозріває. Так, можливо прозріває не так швидко як хочеться нам. Але факт - очевидний.
Так, звісно, мої враження суто суб'єктивні. А бачив лише тих хто трапився мені дорогою. Але ж трапилися мені саме от такі настрої. Такі як описав.
До речі, про ставлення до Порошенка. Ні, воно суттєво не покращилося. Але й не погіршилося. Ба-більше, мені трапився дядько який заявив "Та якби не Порошенко, цей клоун охренів би повністю!" Інший дядько видав таке: "Та взагалі Порох - молодець. Його шість років гноблять. Міг би просто виїхати зі своїми мільйонам - а він б'ється як правий".
Отак. Не треба питати тепер чому я баню нитиків що просторікують "Їх не переконати" та "Зеленського і зараз оберуть легко". Бо я переконаний на кожних п'ять таких нитків, троє - боти зелені, один - бот московський, і ще один - наш панікер. А я не терплю панікерів.
Реальні настрої людей я щойно побачив.
