За що судять трьох військових: деталі справи

Капітана, сержанта та молодшого сержанта звинувачують у низці злочинів: у списку – 11 статей Кримінального кодексу. Серед них – убивство рядового солдата та замах на вбивство іншого.

Постраждалими слідство визнало сімох осіб, службовців військової частини Харківського гарнізону. Двоє з них до суду не дожили: рядовий Станіслав Прохоров, 34-річний мобілізований, загинув від вогнепальних поранень, скоєних, як стверджує звинувачення, підсудними.

Інший, рядовий Сергій Іванов, помер пізніше, від хвороби, не пов’язаної з прикрими подіями в частині. В матеріалах справи є свідчення, як офіцер із підлеглим живцем закопали Сергія в землю, проте він зміг вибратися із паски.

Звинувачення

Ці події сталися у листопаді минулого року, у маленькому глухому селі поблизу кордону з Російською Федерацією, куди особовий склад військової частини та мобілізованих солдатів було передислоковано навесні 2014 року для охорони державного кордону.

Троє підсудних на час судового засіданні були в клітці

Вбивство рядового Станіслава Прохорова, - розповідає Ольга Чекирда, прокурор Військової прокуратури Харківського гарнізону, - викрило серію тяжких злочинів в частині.

"Слідство встановило, що ці військовослужбовці вчинили не тільки умисне вбивство та замах на вбивство. А також вдавалися до катування, погроз убивством, побоїв, викрадення зброї та приховування злочину. Обтяжуючі обставини: вони діяли в стані алкогольного сп’яніння, групою осіб. А потерпілі – це особи, які за службою залежать від них. І ми будемо наполягати на найсуворішій санкції", - каже прокурор.

Слідство тривало 5 місяців, судовий розгляд розпочався у п’ятницю, у Вовчанському районному суді Харківської області.

Троє обвинувачуваних обрали різну тактику самозахисту. Найстарший за званням, капітан, давати свідчення відмовився.

Представник обвинувачення вважає головним винуватцем найстаршого за званням - капітана

"Організатором даного злочину, на думку слідства, є капітан, який зараз на лаві підсудних. Він своєї вини в ході досудового розслідування не визнав", - повідомив Роман Нігруца, який підтримує в суді звинувачення.

Молодший сержант, який, згдіно матеріалів справи, випустив автоматну чергу у двох підлеглих солдатів, провину визнає частково.

Статті третього підсудного, сержанта, - найлегші, і він у скоєному зізнався та не заперечує вини. "Винуваті, що було – то було," - сказав він, звертаючись до суддів.

Захист

Судове слухання щойно розпочалося, суддям ще тільки доведеться розглядати звинувачення по суті. Під час попереднього засідання головною темою став запобіжний захід для підсудних.

Прокуратура та постраждалі наполягали на триманні під вартою. Захист та самі звинувачені просили домашнього арешту або звільнення під заставу: вони категорично заперечували і можливість втечі від правосуддя, і загрозу для свідків та потерпілих.

Перше засідання визначало запобіжний засіб

"Я повністю згоден зі своїм адвокатом. А з прокурором повністю не згоден, - звернувся до трійки суддів з лави підсудних молодший сержант. – Я не вважаю, що ми можемо якость вплинути на слідство. Ми з власного бажання погодились взяти участь у слідстві, нас ніхто не змушував. Тому тримання під вартою – це перевищ… Можна нам змінити запобіжний захід".

"Не потрібно нас "тримати"… Ми себе повністю контроліруєм. Ми не збираємось "впливати"… І мішати слідству ми не збираємось", - другий звинувачений також просив суд про інше обмеження.

Адвокати підсудних наполягали: провину їхніх підзахисних слідством не доведено, безперечних доказів немає. До того ж, звинувачення "переоцінило" вину звинувачених.

"Я вважаю, що прокуратура дещо погарячкувала. Навмисного вбивства я не бачу. Так, дійсно, людина загинула. Очевидно, суд встановить істину. Але навмисного вбивства там немає," - вважає Сергій Рогозін, адвокат капітана.

Він спростовує дані прокуратури про те, що його клієнт не визнав себе винним.

- У протоколах допиту стоять прочерки. Тобто, він відмовився давати свідчення згідно зі ст. 63 Конституції України.

- Тобто, він просто не надав відповіді на питання, чи визнає себе винним?

- Саме так.

Адвокати, які представляють інтереси інших підсудних, коментувати позицію захисту відмовились: "Усе почуєте під час слухання".

Постраждалі

- Я його спитав: Ти чого? Харош, тіпа, фігньой страдать. Я не знаю, можливо, він це сприйняв як агресію. Він перезарядив автомат і на нас із Жекою навів. Тіпа: я вистрілю, вистрілю!

Микола Мацегора розповів, що обвинувачені погрожували розстрілом і іншим солдатам

Микола Мацегора та Євген Гонтар пригадують події того вечора в розташуванні частини, в казармі, що розмістилась в колишній адмінбудівлі села.

- Він палець на курку тримає і з посмішкою так питає: "Натиснути? Натиснути?". А потім інший прийшов, сержант, забрав у нього автомат, заспокоїв його якось.

Хлопці розповідають: старші за званням загалом поводились негідно. Щодня пиячили, побиття та знущання з рядових були звичайною справою.

Вони ж сприймали це як "труднощі служби" - невід’ємну частину армійського побуту. Ніхто не передбачав, що "позастатутні відносини" так далеко зайдуть.

Страчені

Окремо від інших постраждалих у судовій залі сидить Сергій В.: солдат ховається від телекамер – бо служить у розвідці. Це його 14 листопада 2014 разом зі Станіславом Прохоровим водили на розстріл.

Він погоджується розповісти ту історію за умови, що його обличчя не покажуть. Підтверджує: обидва сержанти і капітан того вечора були п’яними, чіплялися до рядових. Що спровокувало агресію особисто до нього – і досі не второпав. Можливо, відмова підкорятися дурним наказам, "а може і не треба було їм ніякого приводу".

Роздягнутих, босих, його і Станіслава вивели у поле. Не з ними, але таке вже бувало, й обидва солдати не вірили, що цього разу все всерйоз.

"Ми разом зі Стасом поруч були, як оце з вами стоїмо. І я чую – бойовими стріляє. Я після Афгану, так я знаю, коли бойовими. Я сам впав і його за руку повалив на себе. Але… Чую – він захрипів. Думаю: Стас – усе. А тоді команда: "відтягти у смугу і закопати".

Сергій прикинувся мертвим, вибрав момент, коли чоловік зі зброєю пішов геть, здолав сержанта та втік. Повертатися в частину побоявся, пробирався полями до райцентру, в міліцію: "Я сбежал, а он остался лежать. Я до первого села добрался, босиком. Там мені дали штани, взуття... Ой, ні, не хочу пригадувати!".

Тіло Станіслава Прохорова знайдуть закопаним у ямі наступного дня.

Джерело: http://www.bbc.co.uk/