За відчуття загрози від військової людини стратегічного рівня.
Я майже щодня пишу літопис війни, аналізую всі події зі всіх сторін, наші, ворога, наших західних партнерів.
Все ж таки той величезний досвід, що я надбав на високих командних посадах дозволяє мені робити це об’єктивно, ні разу я не помилився на жаль, а може і на щастя в своїх прогнозах.
У військової людини мого рівня є своєрідне відчуття загрози, на якомусь навіть фізичному рівні в трьох вимірному просторі йдуть всі події на тому ж фронті.
Все бачу і відчуваю.
І всі ці відчуття мене дуже турбують.
Бо я війну сприймаю не емоційне, в моєму «бортовому комп’ютері» йдуть підрахунки різних варіантів на підставі конкретних можливостей обох сторін, що робить ворог, а що ми.
І всі ці підрахунки на жаль не на нашу користь.
Я не беру до уваги вихідні дані про те, що ворог нас переважає в чисельності населення і озброєнні.
Питання в динаміці прийняття потрібних рішень.
Війна досить динамічна і події теж, тому все потрібно робити своєчасно, не потрібно чесати одне причинне місце сьогодні якщо воно чесалося вчора!!!
Ви ж подивіться на заяви наших західних партнерів, і вони ж не просто так говорять досить загрозливі промови.
Не просто ж так міністр оборони США Ллойд Остін сказав, що якщо Україна не втримається, то наступною ціллю для завоювання буде Європа.
Такі посадовці нічого просто так не говорять.
Чи той же міністр оборони Франції Лекорню про те, що потрібно розглянути варіант розміщення на території України неядерних сил стримування.
І це звернення польського міністра ЗС до канцлера Німеччини стосовно наших біженців, де він пропонує відправити додому всіх чоловіків і жінок разом з дотаціями на їх утримання. Хоча знає, що всі ці дотації нинішня влада просто розкраде.
Але у нього підгорає, і він розуміє, що якщо ми не втримаємося, то наступними будуть вони, і їм доведеться воювати.
Що ще повинно трапитися, щоб ми всі зрозуміли, що нинішній політичний режим нас привів до катастрофи, ми вже за межею поразки, вони повні Лузери!!!
Все що вони роблять, це шлях до провалля.
Не хочу навіть перелічувати, огидно.
Я наведу вам допис Валерія Чалого мовою оригіналу:
“Ви можете мати стратегії, концепції, плани...
Якщо немає індивідуальної майстерності, яка краща за опонента, то програшу важко уникнути, скільки б сил ви не віддавали.
Звісно, можна взяти самопожертвою й діями на межі можливостей... Але це не надовго.
Так що впевнене й розумне лідерство зі здатністю максимально ефективно використати наявні ресурси та злагоджена команда, в якій всі виконавці з високим індивідуальним професіоналізмом і майстерністю, що кращі за опонента - запорука успіху”...
Це саме те за що я постійно пишу і пропоную допомогу в тій же авіації, бо я в ній Фахівець!
Коротко повторюся, майже два роки тому я пропонував владі створити авіаційний легіон в штаті авіаційної дивізії з пілотів і інженерів західних країн. Себе пропонував в якості командира цієї мною створеної авіаційної дивізії, хоча це не мій рівень, мав посади на порядки вище. Але коли йде така війна, то тут вже не до амбіцій.
І що, а нічого.
Роблять вигляд, що мене не існує, хоча сторінку мою читають.
То куди ми йдемо з таким відношенням, сам не гам і другому не дам, так говорять в народі…
І це ж не жарти, бо які б не були позиції наших вояків на передку, хай навіть в бетоні яких влада так і не побудувала, а тільки вкрала гроші на них, їх все одно ворог рано чи пізно рознесе своїми КАБ-ми.
І з цим потрібно було давно щось робити, придумати протидію.
Саме таку протидію я і пропонував – авіаційну дивізію з легіонерів і наших спеців!
І ми б давно всю цю ворожу авіацію відігнали за Урал, зберегли б десятки тисяч життів як військових, так і цивільних.
Ось вам ціна, коли країною правлять невігласи на всіх рівнях, смерть і ще раз смерть!!!
І ще раз за відчуття загрози.
Не хотів писати, але вчора прочитав публікацію Ю. Касьянова, він просто випередив мене, тому даю в оригіналі:
«Мені здається, ми втрачаємо Україну просто зараз. Через місяць, два-три вони втечуть, а ми залишимося. Усі ці інваліди-прокурори, депутати-дегенерати, генерали-крохобори - здається, всі вони вже мають рахунки в німецьких і французьких банках, звідки так легко бути патріотами. А нам залишиться знову об'єднуватися, як у 2014 році, зупиняти бронетанкові колони, як у 2022 році, вирізати окупантів, і сподіватися на краще. Я не проти. Я звик. Але - хто винен? І які ми маємо зробити висновки? Адже неможливо постійно, рік від року наступати на одні й ті самі граблі. Чи можливо? Тоді це просто кінець».
Не виключаю і такий фінал, якщо ми не втримаємося і такі опасіння реально є, бо те що твориться в середині воюючої країни це просто Жах!
Юрій в принципі все сказав.
Можу додати лише наступне, ворог навчився воювати, а ми ні.
Бо у нас командири всіх рівнів бояться доповідати на гору про реальний стан на своїх ділянках. Заборона зверху така є, сказав правду, геть з посади, ось і маневрують ті командири.
А вище командування живе в паралельному просторі.
Що з цього вийде, москалі з часом нам таки обвалять фронт і ринуться на наші простори, і як їх зупинити, це в 22-гому були патріоти, а зараз вони переважно всі на Небі.
Звичайно приймемо бій, хотілось би не останній.
Тому що я можу ще додати, ми на межі бути чи не бути і не думайте, що я наганяю страх чи паніку.
Я завжди писав правду, гірку правду, адже Правда лікую, а брехня вбиває.
То давайте жити по правді.
Тільки з нею можна перемогти, перемогти умінням і самими найкращими фахівцями на кожному напрямку, на Кожному!
На цьому у мене все на сьогодні.
Воюємо і далі на всіх фронтах.
ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
