Нових ідей, соціальних і політичних контентів, горизонтів за межами штовханини й боротьби за владу пануючих і опозиційних еліт, знайти не вдалося.
На якийсь час політика і соціальна філософія відступили, втратились перед технологічним прогресом. Їх замінив айфон, який технократизував суспільство і наблизив їх ледве не до прямої представницької Афінської демократії.
Референдум, вибори, чого так бояться в Україні, вже скоро стануть звичним явищем.
Час невизначеності. До зими або другого бабиного літа залишилось 3 тижні. Навіть якщо Трамп з першою леді Меланією повернуться в Білий дім і почнуть готувати його до Різдва, не запитуючи дозволу у Байдена, то президенту Зеленському варто повернутися до оцінок і стратегії реформ всередині країни, який до цього часу так і немає. Якраз в цьому і потрібно переконати західних союзників.
Варто зробити фундаментальний висновок, що креативні способи управління внутрішньою політикою, війна пропагандистів проти реальності, збільшення всестороннього тиску на залишки українців, приречені й не мають жодного майбутнього.
Ясно, що треба змінювати фундаментальні підходи для виживання України в умовах війни. Опора на фінансові та матеріальні ресурси союзників дає можливість для запуску принципово інших, підтримуваних і очікуваних суспільством реформ.
Найголовніше, потрібна стратегія війни, яка могла б продемонструвати в пригніченому українському суспільству, армії (де 5 кратно зросли СЗЧ та дезертирство, а демобілізація стає все більш криміналізованою), здатність Генштабу та міністру оборони до ефективних методів і способів ведення війни.
Росія навʼязала ЗСУ тупу піхотну, з безкінечними штурмовими сухопутними атаками, війну, підтримуючи її щоденними масивними атаками, КАБами, ракетами й дронами по всій території України.
Емоційний Касьянов пише про співвідношення відповідей українськими безпілотниками в глибину Росії 1:500. Якщо 1 до 50, то ми ніколи цю війну не виграємо через невміння, неготовність, нездатність влади мобілізувати наші та союзницькі ресурси для створення переваги навіть в одному секторі війни – безпілотників.
Можливо саме тут треба знайти «ахіллесову п'яту» російського виснаження. Доповнюючи це стратегією маневрової війни, в якій розум перемагає зброю. Поки що реальність протилежна мріям.
Але вони єдині кріплять нашу впевненість в неминучій перемозі. Треба розбудити лідера, а він має постійно пробуджувати народ до останньої визвольної війни з московською деспотією.
