З-поміж сірих однотипних панельних багатоповерхівок нахабно мандрував аромат смаженого м'яса. Він просочувався крізь щілини у вікнах, забитих фанерою. Спускався сходами, стукаючи в двері квартир. Занурювався у невеличкий ринок поряд, лоскочучи ніздрі нечисленних відвідувачів. Залітав у вікна автівок, що їхали повз.
Люди - як проліски. Змерзлі, втомлені, з позіханням спускалися у двори, де сірий брудний сніг сусідив з льодовими кучугурами.
Хтось варив суп, помішуючи рідину в чорних від вогню кастрюлях. Хтось заварював каву. Інші смажили м'ясо.
Тут були жінки без макіяжу, які забули, що вони красиві. В шапках, кількох светрах, накинувши на плечі ковдру - і їм було байдуже, як вони виглядають посеред великого міста.
Чоловіки, наїжачившись після холодної ночі, перевіряли, чи працюють акумулятори на автівках.
Люди різного віку, які більшою мірою мовчки щось готували, позіхали, споглядали сіре небо й сірі стіни власних будинків.
Добре було тим, хто вже зранку "піддав", або тим, хто ще зберігав у собі можливість радіти кожному дню, якщо живі.
Заклик президента до шашликів заграв новими барвами...
