Знаєте що мене лякає найбільше тут, на фронті, на... та гляньте в ЗМІ де воює зараз Чорна бригада – 72-а моторизована? Не вогонь арти. Не загроза нарватися на міну або на ДРГ. Більше за все мене лякає те, наскільки заколисаний у нас стає тил. Отам, за нашими спинами. Де не слухають канонаду добами.
Там люди абсолютно щиро слухають мономарафон і Арестовича, і думають що в нас все пречудово. Треба, мовляв, просто трошки потерпіти. В кожного (кожного - !!!) хто бодай трошки намагається повернути суспільство до реальності, зразу ж оголошують російським запроданцем, баригою що саботує контракти, найманцем опозиції і подібне.
Приклад? Будь ласка. Волонтер Дана Ярова підняла питання забезпечення ЗСУ формою. Без будь-яких реверансів Дана повідомила, що не те що форма для ЗСУ не закуплена Міністерством оборони міністра Резнікова! Беріть вище. У виробника тканини для форми ЗСУ контейнери з сировиною стояли без рухів на митниці і до України заїхали лише тоді, коли волонтери включили свої зв’язки і підняли крик.
Але навіть це ситуації не змінить. Бо форми замовленої Міноборони, реально не вистачає на кількість людей які уже призвані до силових відомств. Скажу більше. Уже очевидно, що до осені літньої форми Збройні сили не побачать. Бо її просто нема.
Я знаю про що говорю. З усього комплекту форми отриманої мною наприкінці квітня, єдине що я ношу зараз, це костюм – кітель + штани. А їх треба мінімум два, бо літо серед степу, це пилюка хмарами. Солдату потрібна змінка, коли один комплект форми сохне випраний. Все решта – це речі які я отримав або купив сам в часи перебування в Козацькій роті ім. Тараса Шевченка, в добробаті де я воював раніше.
Всі інші отримані речі носити можна лише зимою. Але не тоді коли температура за 30 град. І майте на увазі, я маю змогу порівняти те що видали мені, з іншими бригадами. Тиловикам 72-ї треба до землі кланятися – у них на складах форма принаймні була.
От саме про це зараз говорить Дана Ярова, а з нею і низка інших небайдужих громадян. Що ситуація із забезпеченням ЗСУ, виправлена за президента Порошенка, нині знову повернулася до зразка 2014 р. – як після Януковича. Що у війну ЗСУ вступили з запасами створеними ще за президента Порошенка, ті запаси вже з’їли, і наразі ситуація загрозлива. Бо чорт з ним, я вже бачу, що воювати зимою доведеться і тут мені сильно знадобиться та форма яку мені видали. А що носитимуть солдати призвані у травні-червні, яким форму не видали взагалі?
Зеленський знову доручить перевірити забезпечення формою Залужного, який займатися забезпеченням ЗСУ не мусить в силу посадових обов’язків? Агов, Міністерство оборони!
Про це уже криком кричать волонтери... Але суспільство їх не чує. Суспільство або пропускає застереження волонтерів повз вуха, або з радістю погоджується, що кожен хто критикує Найвпливовішого і його міністрів, автоматично – російський запроданець і барига.
І знаєте, можна що завгодно говорити про Порошенка. Але тоді не було ніяких мономарафонів. Владу тоді критикували нещадно. І чорт забирай, був зворотній зв’язок. Проблеми вирішували. А зараз...
А зараз суспільство захоплено слухає казочки. Там казочку йому розповідає Арестович, там – Подоляк, там – Лещенко з Арахамією. На вливання солодкого заспокійливого суспільству працює весь моно-ЗЕ-марафон. Суспільство заспане. Заколисане.
І знаєте, що найгірше? В тому, що Арестовичі і Арахамії по суті дали суспільству того, чого воно хотіло. Суспільство хотіло заколисатися – і воно заколисується. Суспільство хотіло казочки. Суспільство обрало в президенти типа, який створив йому казочку про гарного президента, що вирішить всі проблеми. Причароване солодкими побрехеньками Арестовича і мономарафону, суспільство поводиться як п’яничка, який як раз насолоджується кайфом і намагається його підтримувати.
Лихо в тому, що після бурхливої пиятики приходить похмілля. Дуже важке. Про це заколисане суспільство зараз не думає.
