До мене часто пишуть в приватне, питають моє ставлення до генерала Залужного. Мабуть зараз саме час висловитися.
Скажу так. Багатьом не чистоплотним політикам з нинішньої влади дуже хотілося б аби українці справді мали пам’ять акваріумних рибок,. Тобто аби вони забували за кілька хвилин події нещодавнього минулого. На щастя це далеко не так. То правда, тим хто кував перемогу Зеленського у 2019 р. вдалося спрямувати проти Петра Порошенка старовинну українську класову ненависть – нею смакував ще гетьман Іван Мазепа. Проте.
Люди все пам’ятають. Люди пам’ятають, як призначення генерала Залужного головнокомандувачем викликало хвилю захвату у військових. Від старого командувача Хомчака, в минулого якого був лише Іловайськ, ніхто не чекав нічого позитивного. Але Залужному вірили. І це надихнуло багатьох українців.
Зараз уже відомо, як ще до вторгнення, групи офіцерів з бойових бригад їздили на рекогносцировки місцевості як раз на напрямках майбутніх боїв. Ми знаємо як перед самим вторгненням була піднята в небо вся українська авіація і передислоковані засоби ППО – саме тому удар ворога прийшовся по пустих квадратах. Ми знаємо, що ворога змогли зустріти до підходу основних сил.
Ми знаємо також, що Захід не вірив у здатність України відбитися. Але ворога зупинити українці змогли. Як нам це вдалося? Часом не тому що Залужний, за твердженням видання «The New Yorker», приховав свої плани оборони і від американських союзників, і від Зеленського?
Знаєте, мене самого дуже багато цікавить. Кров людська – не водиця, надто багато українців загинуло аби просто взяти і забути події недавнього минулого. Я ставив багато питань про Іловайськ. Я й зараз хочу знати хто саме привів туди добровольців, і чому їх вчасно не вивели з під удару?
Мене ніяк не менше цікавить, де поділися шилочні дивізіони, що мали прикрити Київське море - але не прикрили? Чому аеропорт Гостомеля захищали нацгвардійці-строчники? Я точно знаю, про наміри ворога атакувати з півдня мінімум за добу знали у Києві – я хочу знати чому напрямки з Криму захищало менше двох бригад, при чому прямо на гострині головного удару ворога стояв лише батальйон морпіхів, неповного складу? Мені реально цікаво, що робилося в Херсоні і чому місто було втрачене аж настільки швидко? Ще більше мене цікавить – які заходи робилися для оборони Миколаєва ДО приїзду туди генерала Марченка?
Я хочу знати, чорт забирай, чому ворога, що увірвався до України, зупиняли в повній мирних мешканців, житловій забудові великих міст і міських агломерацій? Хто в цьому винний? Чому людям не допомогли евакуюватися?
Я не те що знаю – я вже бачу, як у невдачах перших днів війни починяють звинувачувати генерала Залужного. В моїх коментах нещодавно стало нашестя "воєнекспертів". Але. Тут Безугла заявила, що свою статтю для «Економіст» Залужний мав узгодити з Міністром оборони. Я розумію рівень такого джерела як Безугла, але. Які ще свої дії Залужний напередодні вторгнення мав обговорювати з міністром оборони, сіреч з Резніковим? Я хочу детального розписи сфер відповідальності головкома ЗСУ, міністра оборони, начальника Генштабу і політичного керівництва країни.
Я нагадаю, за "Українською правдою" 23 лютого лише два керівники силових відомств категорично заперечували російське вторгнення - Резніков і Баканов. Де вони зараз обоє, пригадуєте? А де колишній помічник Баканова Олег Кулініч?
І так. Можна 100500 разів заявляти ніби з під Києва вороги втекли самі. Ну правда, ж. Вороги висунулися в бік Києва вузькою смугою, ЗСУ атакували їхні шляхи сполучення з флангів і тоді вороги «самі пішли». Історія знає масу прикладів таких «самі пішли» - зазвичай їх перемогами кличуть. Проте. Була Харківщина. Була поразка ворога біля Кремінної. Була звільнена Херсонщина. Ці перемоги тісно пов’язані з іменем Валерія Залужного. Цього – не викреслити.
Багатьом нечистоплотним політикам в діючий владі варто пам’ятати про таке.
