Вже 2 роки пишу про воєнну економіку. І кожного разу коли я ділюсь певними ідеями та рішеннями, то обов’язково знайдеться той хто скаже: Та фігня це все. Просто треба бізнесу дати замовленння і відчепитися від нього.
І зараз давайте я спробую пояснити своє розуміння ситуації:
Росія має не просто більшу економіку, яка доречі працює на ВПК. В них наука більш розвиненіша і яка працює на ВПК. Система освіти більш адаптована до потреб ВПК. В них набагато більша і розвиненіша фінансова система, яка теж працює на ВПК. В них сам бізнес по виробництву зброї набагато більший і це значить, що має більше можливостей для отримання фінансування та масштабування виробництва. Також там нема такого міжінституційного та міжгалузевого хаосу як в нас. Мовчу вже про те, що рівень державної підтримки виробництва зброї в них набагато серйозніший.
І враховуючи всі ці перечислені умови, невже хтось думає що наш бізнес може на рівних конкурувати з росіянами?
Ну камон. Конкурувати з росіянами у виробництві зброї це те саме що конкурувати з автогігантами у виробництві авто. Де всі наші автовиробники? Отож!
І зараз я не маю на увазі, що це взагалі неможливо. Просто це неможливо тими методами ринковоі економіки, які в нас сьогодні популярні.
Бо навіть якщо в нас і є круті компанії, що можуть щось робити, але навіть вони не можуть конкурувати з росіянами в масштабах виробництва та доступних фінансових ресурсів.
І саме тому, тут недостатньо всьо спростити і дати зелене світло бізнесу. Тут треба головою думати! Щоб стати більш ефективними ніж вони, то треба шукати способи як раціоналізувати процес виробництво, покращити координацію між бізнесом. Де можна скоротити час і зменшити витрати.
І всі ці питання виходять за межі одного окремого бізнесу. Це має бути комплексний системний підхід вирішення проблем з боку держави, хочете ви це визнавати чи ні.
І я знаю, що зараз держава нездатна це робити, але це не значить що це неможливо.
