путін зажадав вирішити паливну кризу в Криму. Залізничне сполучення росії не доходить далі Керчі, а ослаблене залізничне полотно Керченського мосту не витримує важких вантажів. Тож росія спробувала перекинути в Крим танкери з пальним – загалом 14 000 тонн, що дорівнює 400 залізничним вагонам. Єдиним захистом танкерів були солдати на палубі зі стрілецькою зброєю. Попри це 6 липня танкери все одно уразили дрони (також було знищено нафтобазу в Керчі, два пускові комплекси С-400 у Криму та на Брянщині й радар "Небо-У").
Система протиповітряної оборони на борту одного з танкерів не змогла зупинити дрон.
Керченський порт може одночасно розвантажувати лише кілька суден, а саме розвантаження триває від 8 до 24 годин, тож усі кораблі змушені чекати своєї черги. Крім того, перед проходом під Керченським мостом судна проходять огляд і можуть перетинати протоку лише вдень – це правило росія застосовує ще з 2015 року, тож інші кораблі також простоювали.
Радар із синтезованою апертурою (SAR) формує зображення за допомогою радіохвиль, тому електронне глушіння, яке росія веде в районі мосту, також відображається на знімку. Глушіння працює не постійно, але має на меті зірвати роботу українських дронів.
7 липня супутниковий знімок зафіксував у Азовському морі 120 суден. Поки судна чекали, вони ставали мішенями для українських дронів. Після початку ударів росія або пришвидшила огляди, або взагалі перестала їх вимагати. Кількість суден на якорі різко впала, а рух через міст, навпаки, зріс – аж доки його не зупинили повністю.
У сцені, що нагадує часи Другої світової війни, під час удару 7 липня спостерігали флотилію з 19 російських суден: атаковано 8 танкерів, одне вантажне судно й один пором. У великих ударах дрони другої хвилі зазвичай пролітають повз уже уражені цілі, оцінюють завдані пошкодження, а потім самі атакують. 8 липня удару зазнали ще 9 танкерів. 9 липня – 12 танкерів, вантажне судно й буксир. 10 липня – 10 танкерів, вантажне судно, пором і ще один буксир. 11 липня уражено 21 танкер, 4 буксири, 2 вантажні судна і судно спеціального призначення. 12 липня 10 танкерів і 4 пороми одночасно перебували в морі та порту. За даними 414-ї бригади безпілотних систем, з 6 по 12 липня уражено 90 суден – тобто по одному кораблю кожні 112 хвилин.
На відео одного з членів екіпажу видно два танкери, які досі горять; над ними пролітає Су-30; дрон FP-2 атакує сусіднє судно. Також показано нічний удар по кораблю поруч і незначні пошкодження судна автора відео вже при ранковому світлі. Ще одне судно у вогні. Супутникові знімки фіксують два витіки нафти після нічного удару та ще чотири – наступної ночі. Член екіпажу-азербайджанець показує пошкоджене судно зсередини й ззовні, є кадри й з іншого корабля. Дрони пошкодили, а деякі судна фактично вивели з експлуатації, проте офіційно потоплених серед них немає. Принаймні один корабель довелося евакуювати. Є також кадр атаки дрона, знятий із палуби судна.
У ніч на 11 липня камера відеоспостереження в Голубицькій – за 60 км на схід від Керчі, на Таманському півострові – зафіксувала спалахи від ударів по суднах. З 22:44 до 2:20 ночі можна нарахувати близько 20 спалахів. Через двадцять хвилин після півночі одне з суден уразили, і на ньому спалахнула пожежа, яка з 00:40 до 1:30 то посилювалась, то згасала.
Залежно від ступеня пошкоджень, деякі судна вже настільки старі, що дорогий ремонт для них недоцільний. Інші кораблі можуть простоювати місяцями і знову опинитися під ударом, щойно повернуться в зону досяжності дронів. У міру поглиблення паливної кризи будь-яка господарська діяльність, зокрема й ремонт, лише ускладнюватиметься.
Пошкоджені танкери, зокрема ті, з яких витікала нафта, відбуксирували в порт Керчі. Невідомій кількості суден усе ж вдалося розвантажитися – пошкоджені чи ні, але буксировані судна вже не можуть повноцінно функціонувати, та й самі буксири під загрозою. Вивантажені запаси лише ненадовго відтермінують кумулятивний ефект дефіциту, проте морське постачання Криму для росії в довгостроковій перспективі є нежиттєздатним.
Останні діючі нафтобази в Керчі також атаковано. Український морський дрон уразив ще один танкер, попри те, що російська авіація намагалась його прикрити – це сталося вже в Чорному морі.
Коли удари по судноплавству лише почалися, російські танкери й вантажні судна очікували проходу через міст на північ від Керченської протоки – саме в тій зоні, де перевагу мають українські дрони. Українські безпілотники руйнують мости, нафтобази, потяги, електростанції, підстанції, компресорні станції та засоби ППО. Однак російське командування вирішило, що зібрати кораблі саме в цьому районі буде безпечно.
Додаткові супутникові знімки скупчення суден зафіксовано 30 червня, 1, 6 і 7 липня. 8 липня 28 кораблів вишикувалися в колону й рухалися на південь через Керченську протоку – на північ від протоки суден на якорі вже не залишилось.
Судна можуть переходити між Каспійським, Азовським і Балтійським морями виключно річками й каналами – з обмеженням довжини до 140 і ширини до 17 метрів. Річка Дон (позначена червоним на карті) – ключовий шлях транспортування зерна. Через Азовське море проходить 25% усього російського експорту. У п'ятницю росія повідомила судноплавні компанії про призупинення проходу через Керченську протоку до окремого розпорядження.
Більшість суден нині скупчена в акваторії Дону або біля Новоросійська.
У Керчі знищено два російські розвідувально-ударні дрони "Оріон". "Оріон" важить одну тонну, має дальність 250–300 км, здатен перебувати в повітрі до 30 годин і нести керовані авіабомби, ракети Х-50, безпілотники-камікадзе Х-БПЛА та боєприпаси "Бандероль".
росія розгорнула 10 дорогих комплексів глушіння Starlink, два з яких Україна вже знищила.
Усе перелічене вище – лише геолокаційно підтверджені удари. Насправді вантажівки й потяги атакують по всьому Криму, а найгустіша концентрація ударів припадає на Донецьку область і район Маріуполя.
Ще одну паливну автоцистерну замаскували під звичайну вантажівку. Є трихвилинна добірка кадрів знищення вантажівок просто на дорозі й на стоянках. Знищення вантажівки на мосту додатково затримує рух.
За перший тиждень липня середня добова кількість знищених вантажівок і далі зростає, попри російські контрзаходи – мобільні вогневі групи, команди перехоплення дронів, розгортання глушників, конвоювання, використання другорядних доріг та маскування зовнішнього вигляду техніки.
Атаковано завод у Бердянську, де перебував російський персонал. Рух потягів у Криму й далі скорочується, а самі потяги й далі уражають. Ще один зруйнований міст із ґрунтовим об'їздом – у Каланчаку на Херсонщині. Міст у Маріуполі пошкоджено, але проїзд ним не перекрито. У Новоазовську збудували об'їзд і понтонну переправу.
російський Червоний Хрест підготував 800 продовольчих наборів, 700 гігієнічних наборів і 43 тонни питної води. Ще 600 продовольчих і гігієнічних наборів зібрали в Севастополі. Їх призначено для вразливих мешканців і тих, хто прибув як переселенець у 2025-2026 роках. Також є установка для очищення води.
Уражено п'ять підстанцій і компресорну газову станцію. Пошкоджено ще кілька підстанцій, три радари, ремонтну базу й навчальний табір, а також інфраструктуру, що з'єднує кримську енергомережу з росією. З 1 по 10 липня по підстанціях у Криму, на Херсонщині, Донеччині й Луганщині та по електростанції завдано загалом 60 ударів на окупованих територіях.
На окупованому півдні Херсонщини світла не було щонайменше два дні. Завод, що постачає значну частину цементу для російської армії, тепловізор більше не фіксує як діючий – це свідчить, що виробництво зупинилося через відсутність електрики.
Плани перетворити Генічеськ на "зразкове" комфортне міське середовище і далі реалізують.
Олександр Янукович, за фахом стоматолог, розбагатів, контролюючи активи, конфісковані державою, та отримуючи 50% українських державних контрактів за часів президентства свого батька. Він став партнером Вадима Новинського – громадянина росії, якому тодішній президент Янукович надав українське громадянство та місце в парламенті. У 2011 році вони працювали над перетворенням Балаклавської бухти у Криму на курортну зону з яхтовою мариною, кінноспортивним клубом, амфітеатром, акваріумом та готелями. Послом проєкту був принц Майкл Кентський, двоюрідний брат королеви Єлизавети II. Навіть маючи батька-президента, отримати всю потрібну для курорту землю було непросто.
Коли батько втік до росії 2014 року, Янукович-молодший приєднався до нього у вигнанні, і обидва отримали російське громадянство. Він намагався продовжити проєкт, але 2016 року путін видав розпорядження створити там яхтовий туристичний центр, і контроль над проєктом перейшов до путінських партнерів із кооперативу "Озеро". Будівельники Керченського мосту вилучили землі та 44 об'єкти культурної спадщини, а до 2024 року з території проєкту вивели військові частини й знесли 30 будівель, що заважали марині, зокрема історичні будинки й підприємства. Фортецю, що датується 1400 роком, старий римський табір, храм Юпітера, мисливський будинок князя та інші пам'ятні споруди чекала різна доля: одні виставлять напоказ, інші приховають за готелями, треті знищать. Втрата палива й електроенергії, ймовірно, загальмує подальше будівництво.
росія
Атаковано нафтопереробний завод в Омську – найбільший в росії, який забезпечує 8% усіх нафтопереробних потужностей країни й розташований за 2500 км від України, на східному схилі Уральських гір. Завод зупинено до завершення ремонту.
Місцевий спостерігач вважає, що атакували 12 дронів, один з яких збили. За сукупністю свідчень і відеозаписів, до Омська долетіло вісім дронів, і один із них збив Су-57 за підтримки літака А-50. Україна планувала цю атаку впродовж тижня, обходячи відомі стаціонарні позиції ППО, які не змінюють дислокацію.
Часу, потрібного дронам, щоб долетіти до Омська, вистачило А-50 і Су-57, щоб піднятися в повітря. Обидва літаки мають потужні радари, але летіли на малій висоті щоб отримати вигідніший кут огляду – це саме по собі показує, наскільки важко зафіксувати дрон FP-1 довжиною 3,5 метра і розмахом крил 5 метрів.
Переробна установка АВТ-10, на яку припадає 38% омського виробництва, була пошкоджена й загорілася. АВТ-11, також забезпечує 38% виробництва заводу, вибула з ладу через пошкодження ключових комунікацій і, можливо, повернеться в роботу лише пізніше цього року. Законсервовані установки АВТ-7 і АВТ-8 теоретично можна було б відновити, але чи це реально – незрозуміло.
Хоча Омськ лежить за 2500 км від українського кордону, дрони летіли не прямим маршрутом: за словами співвласника компанії "Fire Point", модернізовані FP-1 подолали в цій атаці 3400 км. Після удару по Казані російська ППО нібито взагалі не могла відстежувати дрони, доки їх не виявив А-50.
російський блогер склав перелік усіх промислових об'єктів, що потрапляють у радіус дії дрона з дальністю 3400 км.
Усього в росії 84 нафтопереробні заводи, багато з яких мають відносно невелику потужність. Наразі Україна не може уразити їх усі, але вражає їх достатньо, щоб паливний дефіцит наростав і врешті-решт "задушив" російську економіку та армію.
Повторно атаковано Ярославський нафтопереробний завод і його атакуватимуть, доки він не втратить здатність переробляти нафту. Знову вдарили по Нижньокамському нафтопереробному кластеру з двома великими заводами. Уражено компресорну газову станцію "Краснодарська". Атаковано нафтовий термінал у Виборзькому Високому (Vysotsk) і Усть-Лузький нафтопереробний завод на Балтиці. Є тепловізійні дані та часткова оцінка пошкоджень від ударів по Саратовському, Нижньокамському й Уфимському заводах; є відео шістнадцятого удару по Саратову. Атаковано Ільський нафтопереробний завод – пошкоджено 56% його потужностей. На московському нафтопереробному заводі сталася пожежа, причина якої досі невідома.
Атаковано Сизранський нафтопереробний завод – один із дронів влучив у факельну установку. Обидві основні технологічні установки пошкоджено, а на них припадає 100% переробної потужності заводу, тож він зупинений до ремонту. Також пошкоджено установку каталітичного риформінгу – доки її не відновлять, після запуску завод зможе випускати лише низькоякісний бензин.
Того ж тижня, коли атакували найбільший в росії завод, за 300 км від України вдарили й по зовсім невеликому заводу в Першому Заводі. Те, що об'єктом удару став такий скромний завод, свідчить про просування далі за списком цілей: у росії багато дрібних нафтопереробних підприємств, і бити по них корисніше, ніж по звичайній автозаправці.
Атаковано "Черкаську" перекачувальну станцію в Башкортостані. Підпалено Таганрозький нафтопродуктовий термінал. Горіли Тверська нафтобаза, Уфимська перекачувальна станція та нафтобаза в Михайлівську. Усі п'ять нафтових резервуарів у порту Азов охопило вогнем.
Синім на карті позначено атаковані заводи, жовтим – ще не атаковані. За даними проєкту "Око Гора", з 44 заводів атаковано 32 (73%), загалом 165 разів. Саратовський завод атакували 15 разів, Рязанський і Волгоградський – по 13. Загальна кількість заводів у росії, включно з дрібними, оцінюється у 84.
Аналітики розходяться в думках: чи дефіцит палива – це лише логістична проблема, чи в росії справді бракує обсягів виробництва.
Завод "Кремній Ел" у Брянську, що виробляє мікрочипи, зазнав серйозних пошкоджень ще в березні 2026 року, а минулого тижня його атакували знову. Дронами вдарили й по Брянському хімічному заводу, що виробляє порох, вибухівку та компоненти ракетного палива. Підпалено підприємство "Нижньокамськнафтохім", що випускає каучук, пластик та етилен, необхідні іншим виробництвам, у Татарстані. Атаковано таганрозьку нафтобазу та завод радарів і систем точного наведення.
Збереглася карта повідомлень очевидців про вибухи чи польоти дронів у проміжку з 21:00 7 липня до 9:00 8 липня – 817 повідомлень із 82 населених пунктів за одну ніч атак.
У Брянській області знищено пусковий комплекс С-400, що атакував Київ балістичними ракетами, а також ще один такий самий комплекс. У Москві розгорнули додаткові комплекси ППО "Панцир" із протидроновими сітками, які раніше використовувалися лише на фронті. У другому кільці оборони столиці збудували ще три вежі "Панцир", хоча вони поки не зайняті.
Атаковано казарми 26-ї ракетної бригади поблизу Луги.
На початку війни деякі українські розрахунки ППО раділи, якщо дрон не летів саме на їхню ціль: якщо він проходив повз і бив десь-інде, це знімало з них відповідальність за можливий провал. З часом настрій змінився, і тепер команди, навпаки, розчаровані, якщо не змогли збити дрон, що проходить через їхню зону. У росії ж досі панує стара логіка: якщо ціль не в нашому секторі й не по наших об'єктах – нехай летить, аби тільки наш об'єкт не потрапив у новини. Власник одного заводу зауважив: якщо витратити боєприпаси, а завод при цьому не постраждає, з нього все одно вимагатимуть пояснень, навіщо їх витратили.
російський блогер стверджує, що одна з новостворених мобільних вогневих груп (МВГ) збила російський вертоліт Ка-52 у Воронезькій області, а найближча частина цієї області розташована за 100 км від лінії фронту, куди жоден український вертоліт долетіти не міг. Один пілот катапультувався, а в другого система катапультування відмовила, і він загинув. Багато бійців, приданих МВГ, ніколи раніше не тримали зброї в руках і не проходили жодного навчання. МВГ поблизу лінії фронту неодноразово збивали власні дрони, видаючи їх за ворожі, щоб отримати нагороди.
путін схвалив ідею будівництва малих нафтопереробних заводів, але це лише слова без жодного практичного впливу на перебіг війни.
Невдача спіткала й "екологічну ініціативу" росії: компанія АО Кама перестала вчасно виплачувати зарплати працівникам, що збирають перший вітчизняний електромобіль "Атом". Для 150 працівників затримка почалася ще в травні, а до 25 червня зарплатну заборгованість відчули вже всі.
Яхта путіна вийшла із Санкт-Петербурга в супроводі есмінця 28 червня, пройшла Данськими протоками, вимкнула транспондер і до 5 липня опинилася в порту Сєвєроморська. Там їй, можливо, безпечніше, ніж у Санкт-Петербурзі, але лише якщо Україна дозволить цьому лишатися так. Знищення яхти не наблизило б перемогу у війні, а лише витратило б дрон, який міг би вразити ціль реальної цінності.
Колишній працівник одного із заводів стверджує, що керівництво збагатилося саме на ремонтних роботах на підприємстві, де він працював.
В Арктиці, Сибіру й на Далекому Сході в росії багато населених пунктів взагалі не під'єднані до жодної електромережі. Вони живляться від 382 дизельних електростанцій, що виробляють невеликі обсяги електрики. Через холодний клімат там не можна використовувати звичайне дизпаливо – потрібне "арктичне" дизпаливо, з якого видаляють парафін і додають гас (авіаційне пальне). Із 12 заводів, здатних виробляти арктичний дизель, сім уже не працюють. На початку червня росія припинила експорт авіаційного пального й тепер намагається його імпортувати. Транспортування палива по всій країні також дедалі частіше зривається. Ці населені пункти ризикують або взагалі не отримати достатньо палива, або отримати непридатний для морозів дизель.
Вплив дефіциту пального
російський блогер Fighterbomber визнає, що кожен запущений український дрон збивають ще під час зльоту, причому неодноразово, але уламки все одно долітають до цілі, і жартома радить заздалегідь закладати в бюджет коней і підводи.
Держава контролює новини і не повідомляє про удари по заводах. За одними даними, люди в чергах за бензином у Краснодарі та Ростові взагалі не вірять у проблеми з нафтопереробкою – вони звинувачують владу й перекупників у бажанні заробити. Не маючи офіційних новин про удари по заводах і бачачи лише порожні бензоколонки, вони не можуть дійти іншого висновку. Водночас чимало росіян самі бачать удари по заводах, стоячи в черзі за пальним.
Губернатор Орловської області запровадив графік видачі пального за ротаційним п'ятиденним принципом залежно від першої цифри номерного знака: авто з номерами на "0" чи "1" можуть заправлятися щосуботи, на "2" чи "3" – щонеділі, і так далі. Правило поширюється на 57 заправок області, а ліміт відпуску пального піднято з 30 до 50 літрів. Авто з номерами інших регіонів можуть заправлятися лише на трьох станціях. Наразі в Орлі діють обмеження в 30 літрів на міських заправках і 50 – на трасах. Після першого дня дії нового графіка губернатор заявив, що план спрацював і черги на заправках стали короткими або зникли зовсім.
Уже два тижні вантажівки годинами простоюють у чергах на заправку, а дехто взагалі не може знайти пальне. Мережа продуктових супермаркетів у Санкт-Петербурзі повідомила, що постачальники попереджають про можливі затримки поставок – усі замовлення поки що доходять, хай і з відставанням від графіка, тож ситуацію поки що не можна назвати критичною. російські транспортні компанії попередили клієнтів про підвищення тарифів щонайменше на 10%, і більшість цих витрат ляже на кінцевого споживача. Інші перевізники обмежують дальність доставки 100-150 кілометрами через невизначеність із наявністю пального.
У Краснодарі люди чекають по 4-6 годин, щоб отримати 20 літрів бензину. Із 80 заправок міста працює близько 40, і саме вони створюють затори, тому там часто чергує поліція. Рух на міських дорогах і трасах значно зменшився – одному з місцевих мешканців це нагадало часи коронавірусу. В обидва боки їдуть колони автівок із кримськими номерами, навантажені каністрами з пальним.
Ще одна ізольована історія – з Іркутська, за 200 км на північ від Монголії. Журналісти о 12:30 дня стали в чергу за пальним довжиною 1,3 км, а до самої колонки дісталися лише через 12 годин о 00:40. Водії неодноразово намагалися проїхати без черги. Вантажівки везли цілі ряди каністр, попри обмеження на продаж. Поліції доводилося наводити лад, регулювати рух і стежити за дотриманням ліміту в 30 літрів. Зрештою, журналісти купили свої 30 літрів і сказали, що не хотіли б пережити таке ще раз – навряд чи їхнє бажання здійсниться.
У західній росії дефіцит дизпалива, а в центральній і східній частині країни, навпаки, надлишок, проте саме ця вантажівка з 50-тонним вантажем залишилася без пального в Чернишевському – за 4500 км від України.
Деякі заправки дозволяють державним посадовцям заправлятися поза чергою і через це стають об’єктами підпалів. В одному випадку містяни заблокували цистерну з пальним, що прямувала на заправку "тільки для чиновників". Дедалі більше водіїв кидають вантажівки просто на узбіччі, не знайшовши пального. Дедалі більше автівок переобладнують під зріджений нафтовий газ (LPG). Почастішали випадки, коли пальне переливають пальне зі своїх баків одне одному. З'явилося кілька відео, де росіяни в черзі за пальним спостерігають, як український дрон уражає поруч розташований нафтооб'єкт. Відпочинок у росії цього року, схоже, скоротиться, зате "дачно-наметовий сезон" уже почався.
За оцінками полковника Костянтина Машовця, фахівця з планування в українських оборонних структурах:
- росія нині виробляє 2,5-2,7 млн тонн бензину на місяць (близько 85 тис. тонн на добу) і 5,5-5,9 млн тонн дизпалива на місяць.
- потреби російської армії – 300-630 тис. тонн палива на місяць (10-20 тис. тонн на добу), із них 220-450 тис. тонн дизпалива, 60-150 тис. тонн авіаційного пального й 10-30 тис. тонн бензину на місяць.
- цивільне споживання становить 3,3-3,5 млн тонн бензину на місяць (мінімум 110 тис. тонн на добу) і 2-2,2 млн тонн дизпалива на місяць.
З 85 тис. тонн бензину, які виробляють щодня, армії потрібно 1-1,5 тис. тонн, а цивільному сектору – мінімум 110 тис. тонн, тобто дефіцит перевищує 25 тис. тонн на добу. Омський завод забезпечував 11-12% цього обсягу (близько 9,8 тис. тонн на добу), і його виробництво принаймні тимчасово зупинено. Мінськ здатен регулярно постачати 4-5 тис. тонн на добу. Казахстан може одноразово передати 50 тис. тонн у липні-серпні.
Українські удари скоротили виробництво дизпалива з 7,5 млн до щонайбільше 5,9 млн тонн на місяць. Цивільні споживають 2-2,2 млн тонн, армія – 0,6 млн тонн на місяць, тож формальний надлишок становить близько 3,7 млн тонн, проте в західній частині росії все одно відчутний дефіцит, бо місцеве виробництво дизпалива там майже зникло, а паливо з Уралу, Сибіру й Далекого Сходу треба ще довезти. Більшість залізничних потужностей на заході росії задіяно під військові перевезення, тож на достатнє постачання пального ресурсів уже не вистачає. До того ж російські нафтові компанії пріоритетно постачають власні мережі заправок і торгують одна з одною, залишаючи незалежні заправні станції фактично без пального.
Боротьба за перевагу у повітрі
Єдина українська команда операторів дронів із шести осіб вела власну "війну", щоб прокласти коридор для далекобійних українських дронів. Команду свідомо тримали малою, аби не спровокувати масштабнішу відповідь з боку росії, росіяни не могли визнати, що проти них працює лише одна команда: це поставило б під сумнів їхню компетентність.
На північному кордоні Брянської області росія встановила невеликі радари, спеціально призначені виявляти дрони, зокрема й FPV-дрони на близькій дистанції. Коли перші радари знищили, росія замінила їх і додатково прикрила глушниками, а також обстрілювала точки запуску команди дронами "Герань" і "Ланцет". Зупинити команду це не змогло: за кілька місяців вона знищила 20 радарів. Саме через втрату цих радарів раннього виявлення стали можливими удари по Санкт-Петербургу й Усть-Лузі.
Перший центр безпілотних систем також завдавав ударів по Донецькому аеропорту, який контролював загін "Рубікон": звідти одночасно запускали кілька дронів "Шахед", щоб перевантажити українську ППО кількістю цілей на короткій дистанції до фронту. Український центр почав із ударів по пускових установках та екіпажах "Шахедів" уночі, потім перейшов до мобільних вогневих груп, що прикривали периметр, а насамкінець уразив паливні цистерни, склади й крани, якими будували нові пускові майданчики.
Місяць тому центр заявив про повний вогневий контроль над аеропортом. Після цього росія почала запускати дрони з більшої відстані, що дало українській ППО більше часу на виявлення й перехоплення.
Обидві операції спиралися на ресурси вищого командування, але планування й виконання залишалися за командами безпосередньо на місці. За словами командира однієї з них, "люди на місці бачать краще – де саме глушіння, як заходити, скільки часу лишається на розгортання. Саме це рішення й визначає результат місії".
Натомість у російському командуванні кожне рішення та дію потрібно затверджувати згори. І в дронових, і в наземних операціях команди діють ефективніше там, де на кожному рівні є довіра, ініціатива й компетентність.
Боротьба за енергію
Україна руйнує нафтопереробні заводи росії, і паливний дефіцит дедалі поглиблюється. росія у відповідь почала атакувати заправки в прикордонних областях, що ускладнює заправлення саме в цих районах, однак в Україні не вважають, що паливний дефіцит поширюватиметься на інші регіони країни.
Україна суттєво пошкодила електромережу Криму, і півострів найближчим часом може лишитися без світла через одночасне руйнування мережі та дефіцит пального для всіх потреб, зокрема для приватних генераторів. Україна також атакує електромережу й на інших окупованих територіях, де відключення світла лише частішають. Це ускладнюватиме функціонування російської армії саме на цих територіях.
росія атакує українську електромережу вже майже чотири роки, і та щороку дедалі більше деградує. Минулої зими значні райони Києва та інших частин країни тижнями лишалися без світла. Частина українців почала самостійно живитися за допомогою генераторів на пальному. Держава також розпочала розгортання децентралізованих джерел живлення заради більшої стійкості мережі. росія натомість зосередилася на ударах по українських підстанціях, щоб спричиняти локальні відключення й підточувати інфраструктуру напередодні наступної зими. Це своєрідні перегони: між російською здатністю завдавати шкоди й українською здатністю відновлювати мережу та нарощувати резервність.
Роки ударів послабили українську електромережу, але вона лишається доволі стійкою. Кампанія проти енергомережі на окупованих територіях розпочалася пізніше, проте діє швидше – саме тому, що тамтешня інфраструктура значно вразливіша й має набагато менше резервів.
