Найболючіші цивільні трагедії в Україні під час війни так чи інакше пов'язані з якимись переговорами з країною 404.
В розпал переговорів в Білоруській СССР, які мали увінчатися Стамбульською капітуляцією, роки катували людей в Бучі. Тоді ж показово розповсюджували відео з жахливою стратою українських полонених.
Подоляк розказував, що нам треба заспокоїтись на війні (страчували наших полонених), а Зеленський підписував засекречений указ про переговори в Стамбулі.
Напередодні підписання зернової угоди вдарили по центру Вінниці, а перед тим накрили ТЦ в Кременчузі. Жахливі трагедії в обох випадках. У Вінниці постраждало і було вбито багато дітей.
І от зараз, коли на порядок денний знову витягнули "переговори", а кремлівська залупа з Угорщини їздить з пропозиціями - знову дуже болючий удар. Спеціально щоб зробити боляче.
Збочений спосіб нав'язування своїх умов в дії. І виникає він тоді, коли зрадники знову простягають руку вбивцям.
До чого це я? - до того, що не треба обіцяти помститися, на наступний день забуваючи про свої обіцянки. Краще закривайте брудні криваві писки всім хто розказує "Всє вони рано ілі поздна заканчіваются пєрєгаворамі", бо це брехня. Війни закінчуються перемогами, поразками або статусом-кво. Але статус-кво для нашого ворога - наше знищення, що сьогодні було вчергове продемонстровано.
