Нарешті. Він сам це сказав:
«Це не є проблема для мене. Я одразу говорив, що я не чіпляюсь ні за рейтинги, ні за владу.
Якщо я не зможу закінчити війну, значить потрібно, щоб прийшла інша людина, яка спроможна закінчити цю трагічну історію між нашими країнами».
Ну, за рейтинги Зеленський звичайно пожартував. Більше рейтингово-залежної людини важко собі і уявити.
Зеленський говорив про війну, як головну свою обіцянку. Але не виконав він нічого з обіцяного. Навіть недоторканість – такий собі здобуток. Бо насправді простий слідак не може дотягтися до депутата. Тільки через генерального прокурора.
Жахливий провал на місцевих виборах – це той ще Рубікон.
Зеленського і так не боялися. А тепер його олігархи будуть не помічати. Більшість Слуг сядуть на зарплату. Це зараз їм платять по 20 тисяч доларів на місяць в конвертах. Потім зарплати збільшаться, а депутати зрозуміють, що життя дається лише раз і заробити на нього треба встигнути за одну каденцію.
Найкращий же варіант для самого Зе! – це стати таким собі пізнім Ющенком.
Знайти собі цікаве хобі, ходити до Кошового на «Лігу сміху», тихо добувати 3,5 роки терміну.
І говорити щось типу: «Ці руки нічого не крали».
І воно б усім би було краще.
МВФ і союзні посольства стриножували б особливо апетитних схемщиків. А там би в Штатах доганяли Коломойського. А наступного року і Високий суд Лондона почав би по ньому їздити. Коломойському може б і ніколи було б грабувати.
Якось би воно було.
Але Зеленський не враховує головного фактора.
Він вперто вірить, що «трагічну історію» між двома країнами хтось може розрулити.
Ніхто і ніяк в Україні цього зробити не може. Хіба що на умовах ворога.
Нам усім доведеться з цим жити, поки не помре Путін. А там ще хтозна - чи не прийде в Росії до влади щось гірше.
Путін нам скучати не дасть. І буде діяти на усіх можливих фронтах. У тому числі і по лінії самоврядування. Де місцеві пропутінські ради можуть розхитувати ситуацію від децентралізації до федералізації.
Ну і Зеленському завжди буде привітно посміхатися Медведчук. І пропонуватиме розпускати раду, а у новому парламенті злитися в коаліційному екстазі з ОПЗЖ.
А хлопчик у нас ранімий.
Так-що може бути все що завгодно.
Але тихо не буде точно.
