Україна зараз в тривожних списках політики на планеті. Можливість переростання позиційної війни України з Росією у гарячу стадію з тисячами жертв – це тема січня.
Фактично ми бачимо початок жорсткого протистояння Заходу і Росії. Де Україна часто бачиться лише об’єктом і полігоном.
І найбільшою нелогічністю у цій ситуації є те, що в самій Україні, яка воює, розкручується фронт внутрішнього протистояння. Де будь-яке розхитування ситуації – на руку ворогові.
Кейс Казахстану
Приклад Казахстану наглядно свідчить про те, що Росія має багато альтернатив. Гострі січневі заворушення і моментальна реакція Кремля. А значить у Путіна були готові. Мали плани підживлення заворушень.
Проблема, яка виникла, була відточена у вигідний бік і використана. А значить у центрі прийняття рішень у Москві мали декілька планів.
За принципом: виникає ситуація 1 – діємо за планом А. Ситуація 2 – за планом Б.
Тож такі плани у Росії є і на випадок внутрішнього загострення в Україні.
Мало того, без усілякої конспірології, можемо стверджувати, що Офіс президента обсіли російські кроти. І вони точно запропонують жорсткі рішення, які приведуть до протистояння.
Але ми маємо президента, з яким грає оточення свою гру.
Це той хрестоматійний випадок в управлінській науці: рішення приймає головний. Але фактично править той, хто пропонує проект рішення і його альтернативи. Ви пропонуєте своє рішення і показуєте безперспективність альтернатив.
Управління Зеленським здійснюється через гру на його нарцисизмі і на його ж страхах.
Основна стратегічна мета, яку реалізовує найближче оточення разом із Зеленським – виграш на наступних виборах. Все інше – другорядне.
І це командне рішення. Оточення Зеленського вже звикло до владного статусу і легких, швидких, і великих грошей. Тому його і штовхають на проект Зеленський 2.0. Граючи на амбіціях, самовпевненості і віри у його фартовість.
Але твереза частина команди має розуміти, що рейтинги Зеленського мають тенденцію до падіння.
І оперативно-тактичні завдання мають зводитися, по-перше, до втримання основного електорального ядра. І, по-друге, втримувати антирейтинг Зеленського меншим, ніж у Порошенка.
У команди Зеленського є успішний досвід не лише втримання, а й нарощування рейтингів.
У січні 2021 року рейтинг Зе! вже просідав до 22-23%. А потім ОП запустив новий сезон "Слуги народу" із умовною назвою "Зеленський – патріот".
На фоні розгрому телеканалів Медведчука і репресій проти кума Путіна рейтинг президента до кінця літа злетів на 10 пунктів до 32-33%. Це безпрецедентний випадок в українській історії.
Читайте також: Мінус Медведчук, плюс Порошенко – суб'єктивні підсумки 2021-го
Після офшорного скандалу, "Вагнергейту" та зимовій тарифній невпевненості – рейтинг знову сів. По факту Зеленський у 2021 році нічого не втратив.
Але проект "Зеленський патріот" своє відіграв.
Саме тому 17 січня ми бачили прем’єру нового сезону – "Зе! – борець з олігархами". Де з минулого сезону залишився Медведчук. І в когорту олігархів будуть "засовувати" ще і Ахметова. І, головне, Порошенка. І робити його подільником Медведчука.
Це буде топтемою року. Зрозуміло, що тут потрібна не боротьба, а красива картинка. Врешті – це ж всього лише серіал.
Зачепившись із Порошенком – штаб Зеленського припустився помилки.
Діями проти Порошенка вони цементують свій електорат. Де один з китів стійкості – ненависть до п’ятого президента.
Але, цементуючи власний електорат – Зеленський цементує (і навіть дещо нарощує) електорат Порошенка.
Можливо, що у цьому є логіка. Фактично на осінь їх рейтинги вирівняються. А завантаження в суспільство тези про політику "на двох" – фактично унеможливить появу джокера, яким був на початку 2019 року сам Зеленський.
Читайте також: Слабкість влади. Чому Порошенкові вдалося?
А що? Зараз новий серіал "Слуга народу" ніхто не знімає. Бойко і Тимошенко мають свої стабільні 10-12% і навряд чи злетять.
Разумков – занадто інтелігентний для того, щоб зібрати весь відпадаючий електорат Зеленського. Та і в очах багатьох – він зрадив Володимира Олександровича. А це в електоральну карму мінусом.
Розкрутити когось нового як альтернативу обом політикам за два роки – не маючи в союзниках більшості телеканалів – нереально.
Хто може стати джокером у політиці? Теоретично – це може бути хтось із правоохоронної системи. Наприклад, новий очільник САП, чи гаряча голова з НАБУ, ДБР. Хтось, хто дійсно почне саджати корумпантів. Ну, або з цього вміло зроблять серіал. Або ж – не дай Боже війна – і героєм стане хтось із генералів.
І то, хто вам сказав, що якогось новоявленого Наполеона просто не візьме собі в команду той, хто уявляє себе Наполеоном? Ну, чи його опонент?
На розкрутку нової зірки залишилося дуже мало часу.
Фактично розпочата Зеленським війна проти Порошенка – залишає їх обох основними претендентами на наступне президентство.
І шанси Порошенка, які два роки тому видалися б фантастикою – стають реальними. Бо з опозиційного табору легше пересідати в головне крісло. Особливо, якщо для усіх кругом лише Петро Олексійович асоціюватиметься з поняттям "опозиція".
Знову ж, електорат Зеленського – це гармонійні люди з пультом біля телевізора.
Узагальнення, звичайно, неправдиві, але чітко показують тенденцію. І усі фокус-групи саме таку картинку і показують: прихильники Зеленського у своїй більшості не збираються на протести. Натомість, електорат Петра Олексійовича має вагомий відсоток тих, хто готовий іти не лише на вибори, а і на майдани.
І будь-яка червона лінія, яку переступить Зеленський, може стати приводом до активного протесту. А це можуть бути і наступ на свободу слова чи переформатування виборчих механізмів. Ну і загравання з Росією, безумовно.
Здавалося б – Зеленського зараз має усе влаштовувати. Вихід у другий тур і перемога, як у 2019-му, хай і з меншим відривом.
Але проти Зеленського грає ситуація.
Інфляція 2021 року була понад 10%, а на продукти харчування – більша 20%. Цього року інфляція, попри завіряння уряду (в межах 7%), буде не меншою.
Ще гірше з цінами на газ. Цієї зими, якщо все для нас закінчиться вдало – влада зможе втримати ціну. Але більшість людей не знають, що це стало можливим лише за рахунок посадки в калюжу НАК "Нафтогаз" та Оператора ГТС.
І другий раз так відпетляти вже буде не можна.
А у бюджеті під субсидії закладена ціна на газ рівня 2021 року.
А кому ще неясно, що такої ціни вже немає? І уявіть "радість" електорату Зеленського та і усіх інших від цін на газ не по 7, 96 грн./куб, а 15-16 грн?
І це не колись, а ось уже в листопаді.
Альтернативи для ЗеленськогоРейтинг артиста влаштований інакше, ніж рейтинг політика. Тому не треба ілюзій, що рейтинги Зеленського обваляться до нуля. У нього реальна цементована база у 12-15%, які з ним будуть, поки він буде в політиці.
І тут основне гратиме антирейтинг.
З огляду на неминуче падіння рейтингів уже майбутньої осені через ріст цін та тарифів у команді нинішнього президента теж готують альтернативні плани.
Спробуємо їх зафіксувати.
- Багато говорять про план відносного збереження рейтингу до 2023-24 років, а там підрихтувати вибори за рахунок електронного голосування через "Дію".
Цей план тільки в теорії красивий. Бо як тільки екзит-поли покажуть іншу картинку, ніж ЦВК – Майдан неминучий. З усіма наслідками для Зеленського. Ми 2004 року це вже проходили. - План на літо. У Зеленського вносять зміни до виборчого кодексу. Які дозволяли б президенту спочатку скласти повноваження, а потім знову балотуватися.
Заодно відтермінувати вибори за відкритими списками до наступного разу. І пройти президентські вибори у червні, а парламентські у вересні. Затягуючи Зеленського на залишках рейтингу. А потім сформувати Верховну раду з коаліції "Слуг" і "кріпких господарників" з мажоритарки. План теоретично гарний і проситься.
Але на пікові протистояння з Росією виглядає надто загрозливим з огляду на безпеку. І червоною ганчіркою для Заходу. Ну і, звичайно, для громадянського суспільства – це буде червоною лінією. Але цей план в Офісі президента розглядають. Бо ще раз – наступну зиму рейтинги Зеленського не переживуть.
І краще вже виграти у 2022 році ніж у 2024 мати сумний вигляд. - Намагання просто піти на парламентські вибори 2023 року – але по старій змішаній системі. Це можливість для Зеленського мати у Раді власну фракцію у коаліції з мажоритарниками до президентських виборів. І сильну фракцію після них. Коли він не пройде – вони матимуть відмазувати його від неминучих проблем. По кейсу "вагнегейту" проблеми точно будуть.
- Змінити Конституцію і перейти до парламентської республіки, намагаючись стати в майбутньому хоч і не головним, але дуже серйозним гравцем.
Але цей план в Офісі президента поки не розглядається. Бо Володимир Олександрович поки вірить у свою щасливу зірку і продовження діяльності президентом мінімум до 2029 року. - Так само не розглядається варіант "Так не дістанься ж ти нікому". Це коли Зеленський сходить з дистанції – не йде на наступний термін і розчищає дорогу Разумкову, який має перемогти Порошенка у другому турі.
Таким чином, мусимо констатувати, що інспірована Зеленським війна з Порошенком – зовсім не піде йому на користь.
І закриває альтернативи для сходження інших політиків. Фактично обидві сторони: і Зеленський, і Порошенко мають бути зацікавлені у форматі – "політика на двох".
Порошенко зараз м’яко, але помітно додає популізму. І заходить на поле Зеленського. А усі намагання його дискредитувати – гратимуть лише на цементування електоратів обох політиків.Гаслом виборів 2024 року може стати: "А кого я не люблю більше?".
І це було б точно визначеною реальністю. І можна б сміливо вангувати.
Якби не Путін, який може сплутати гру не лише в Україні, а й цілому світові.
Віктор Бобиренко
