"Зеленський як діагноз" - Віктор Бобиренко

"Зеленський як діагноз" - Віктор Бобиренко

Українська правда зробила репортаж про спільну подорож журналістів та президента.
Репортаж виявився цікавим.
Але вони не правильно поставили йому основний діагноз (цитата):

За останній рік Зеленський став набагато серйознішим. Він навчився говорити як політик: уникати гострих питань, зрізати кути, зміщувати акценти, інтригувати і недоговорювати. Гумор залишається його головним захистом і зброєю.

Скажу від себе. Він і раніше вів себе схоже. Але перед виборами говорити і уникати гострих питань йому не дозволяли політтехнологи. Тому виборці голосували за Зеленського так: "я єво слєпіла із таво, што била, а потом что била то і палюбіла".
Але у цьому інтерв'ю видно, що Володимир Олександрович - сам по собі - діагноз.
Він наскільки чекає сліз "мімішного" плану, що готовий був навіть заразитися. Щоб любові людської було більше.
Але найцікавішим у інтерв'ю було відношення до героїв.
Кравчук - уособлення хитрості та інтригантства - для Володимира Олександровича - неабиякий політик.
Щось він говорить і про Хмельницького, але туманно.
А ось про Степана Бандеру - це явний маркер. Тут він справжній.
УП: - Не можу не запитати про ставлення до Степана Бандери

Зе! - До Степана Бандери різне ставлення.

УП – Ваше особисте?

Зе! – Слухайте, в мене не може бути ставлення до таких людей, до таких подій за таких часів, про які ми з вами читаємо, але ми там не жили. Не може бути просто особистого ставлення.

– Ви вважаєте його героєм?

– Я так думаю, що всі люди, які захищали незалежність України, – є її синами, є її дійсно героями. У нас від героя до ворога – один крок.

Оце і все. Тебе питають про ТВОЄ, ОСОБИСТЕ СТАВЛЕННЯ.
А він нам: від героя до ворога - один крок.
Усе свідчить про:
1) для самого Зеленського Бандера не є героєм
2) він не хоче мати позицію у конфліктній ситуації. А то хтось аплодуватиме, а хтось зубами заскрегоче.
Але от що я знаю точно: від кумира, якого обожнюють до ганчірки, об яку витирають ноги - дійсно всього лише кілька кроків.
І він почав іти.

Віктор Бобиренко