Давайте називати речі своїми іменами – команда президента Зеленського планомірно нищить децентралізацію України і знову все зациклює на Київ – як за Януковича. Ознак того більше ніж достатньо.
Уявіть на секунду. Ви – підприємець. Ви створюєте якісь конкурентні товари і послуги. Ви ризикуєте власними грішми і хочете прибутку. Аж от, для початку, вас обкладають податками, плюс вішають на вас виплату пенсій пенсіонерам біля вашої фірми. До того – вам саджають чиновника, який будь-коли може припинити реалізацію вашого бізнес-плану і усунути вас з керівників фірми. Питання – ви довго працюватимете в таких умовах?
Децентралізація, це те саме підприємництво, тільки ідеться там не про конкретних людей, а про колективи. Про громади. Децентралізація була реформою, яка залишила громадам на місцях частину податків, аби громади самі, без огляду на столицю і обласний центр, вирішували свою долю і кували свій власний добробут. Завдяки децентралізації, громаді стало вигідно шукати інвестора, який би на її території будував підприємство. Всьому цьому тепер надходить край.
Першим ударом по децентралізації став Бюджет України 2020 р., за яким держава зобов’язалася підняти зарплатні бюджетникам – але переклала ці розходи на місцеві бюджети. Гарно там де на території громади знаходиться розвинуте підприємство – податки там в бюджеті лишаються космічні. А якщо таких підприємств на території громади нема? Що тоді?
Водночас уряд удвічі зменшив бюджетні субвенції громадам. Одні субвенції (фінансування спорткомплексів, медичних установ) зникли взагалі, інші (підтримка територій що постраждали від війни на сході) – добряче зменшені. Працюйте шановні! Очевидно, коштів закладених урядом на всі ОТГ не вистачить, тож як у попередні часи, керівники громад муситимуть випрошувати кошти в Києві, а це – тепличні умови для розквіту корупції, для боротьби з якою децентралізацію взагалі-то впроваджували.
Але й цього мало. Щойно президент вніс проект змін до Конституції України, які від самостійності громад не лишають каменя на камені. Оцініть самі.
По-перше проектом закону взагалі не передбачене поняття «місто» – там передбачена наявність громад, округів та областей. Владу в громадах роблять зразу ж вельми слабкою. Громадами та округами мусять керувати ради, депутатів яких обиратимуть на 4 роки, а голову ради – на один рік, з числа депутатів, за принципом ротації, тобто через рік мусять обрати когось іншого. Все це в країні, з тисячорічною традицією єдиноначалля. Доречне питання – а чому б успішного голову громади не обрати кілька разів підряд, як правління на фірмі?
Натомість впроваджують інститут «смотрящих президента» – їх назвали модним словом «префект». Префектів за поданням Кабміну призначатиме президент - на 3 роки. На відміну від часів президента Порошенка, префект матиме повноваження зупиняти акти місцевого самоврядування та зупинити повноваження обраного голови громади та самої ради громади. А ще префект може видавати свої акти – обов’язкові до виконання. Іншими словами відверто слабке та тимчасове керівництво громад муситиме не тільки бігати в столицю благати про виділення бюджетних коштів – воно муситиме ще й всіляко улещувати місцевого префекта і його офіс. Інакше – піде це керівництво в розхід, а на заміну йому оберуть керівників нових. Здорово?
Кому вигідне все це? По-перше, центральній владі, якій зовсім не хочеться ділити владу з харизматичними лідерами громад на місцях. А ще це вигідно олігархам, яким набагато простіше вирішувати питання з Києвом, а не з громадами, які вимагатимуть речей цілком конкретних – вони живуть там.
І це ще я не згадав про дивовижну новацію – особливий статус регіону (Донбасу) Верховна Рада зможе надавати простою більшістю голосів – 226 депутатів.
Місцеві громади ставлять під цілковитий контроль і залежність від Центру. Якщо хтось не в курсі, робиться це все «задля зменшення надмірної централізації влади». Цинізм і нахабство ЗЕкоманди не перестає дивувати.
