Завжди, якщо захворів, застряг десь у відрядженні, аеропорті, вокзалі, починаються рефлексії. Незважаючи на короткочасність і розуміння обмеженого терміну перебування у стані очікування - загострюється самооцінка, або виникає навіть переоцінка ціннностей і зсуви інтересів. Тих, кого висмикнули із звичайного життя за відсутності необмежених контактів з друзями і колегами - змінюються психологічно. Це схоже на перебування у лікарні або місці позбавлення волі. Психіка людини в умовах самоізоляції починає хибити. Але таких людей зазвичай мало, а зараз відбувається процеси, коли карантинників, самоізолянтів буде критична маса. Це вже не один колега, який відхворів і повернувся до спілкування і роботи інакшим. Це коли всі колеги повернуться із змінами, які притаманні людям, що перебували в самоізоляції. Отже буде необхідність змін у спілкуванні, звиканнні до нового сприйняття реальності оточуючих, які стали інакшими після змушеної ізоляції та змін у свідомості. Готові до цього?
Останнім часом ми почали звикати, що коли хочеш зателефонувати, спочатку краще написати в месенджер - зателефоную, якщо часу доволі - взагалі не телефонувати, а написати і почекати відповіді. Під час самоізоляції - телефон, відеочати, набувають іншого виміру, тому що обмеження можливостей прямого спілкування руйнівні для людини. Так, ми звикли до непрямого контакту, задля того, щоб менше втручатися у чуже життя. Але попри всі звички, найближчим часом спілкуваня буде не вистачати, живий голос телефонного або віддео-спілкуваня - це абсолютно інша комунікація, ніж текстове повідомлення. Хоча монологи у листуванні - теж розвиватимуться - бо висловитися людині обов’язково потрібно, внутрішній монолог потребує завнішньої реакціі. Тому і в соцмережах, і в месенджерах побільшає суб’єктивних емоцій та переживань, оцінок і вражень. Отже треба буде більше телефонувати друзям, писати їм у месенджерах, не заощаджувати на емоційній підтримці, продукувати позитив і думати про краще.
Зміни у свідомості будуть незворотніми. Ми працюватимемо максимально відддалено, але більше цінуватимемо реальні контакти, і ще більше реальні зустрічи, реальні розмови, реальне спілкування. Смайликі це добре, але замало. Можливо нам бракуватиме любові, турботи ближніх. Але точно ми все це більше цінуватимемо. Брак взаємної підтримки погана річ. Італійці або баварці співають не від панічних атак, а для взаємопідтримки, можливості створити спільну атмосферу. На майдані так співали гімн. Перемогти особистий розпач, власну безпорадність, протистояти могутньому злу дозволяє відчуття взаємодії із такими ж, як ти, з такими ж, як у тебе, жахами, хибами і розладами. У цьому - надія.
