Тому що з появою фабричної системи і її подальшою еволюцією до конвеєрного виробництва, відбувалась поступова ПРИМІТИВІЗАЦІЯ людської праці.
Давайте для початку розповім як фабрична система спростила і примітивізувала роботу людини. Ще з давніх давен люди продумують різні знаряддя, для того щоб спростити або ефективніше виконувати якусь роботу.
Однак, досить довгий час, аж до 17-18 сторіччя, більшість цих знарядь лише допомагали людям виконувати певні завдання, але на могли їх замінити. Ключовою у виробництві залишалась людина, яка володіла певними унікальними знаннями та навичками.
Ще більш серйозною перепоною було масштабування. Бо для того щоб масштабувати виробництво, то майбутнім фахівцям треба було передати всі свої знання та досвід. А ті в свою чергу могли використати цей набутий досвід, щоб відкрити свої майстерні, що часто і відбувалось. Тому до 18 сторіччя масштабування відбувалось не через укрупнення майстерень, а через збільшення кількості цих невеликих виробництв.
У 18 сторіччі, періоді коли почалась Перша індустріальна революція, відбулась кардинальна зміна бізнес-моделі тогочасних виробництв. Розвиток інновацій у виробництві обладнання привів до появи двух винаходів, які змінили бізнес: парового двигуна та складного виробничого обладнання, яке запускалось за допомогою цих двигунів.
І головним результатом цих інновацій вперше стала зміна процесів. Тепер обладнання виконувало не допоміжну роль у виробництві, а самостійно виконувала певні функції. В той же час людина перетворилась в обслуговуючий персонал для цього обладнання. І по суті, це була автоматизація процесів.
Ще одним відкриттям зміни цієї бізнес-моделі - колосальне збільшення продуктивності праці (в 20-50 разів), незважаючи на невеликі вимоги до кваліфікації робітника. В порівнянні з ремісництвом це був серйозний стрибок вперед.
А враховуючи високу вартість такого обладнання та невисоку кваліфікацію робітників зменшились ризики створення собі конкурентів за рахунок робітників і в подальшому це стало основою для створення фабричної системи, яка в подальшому еволюціонувала в систему масового виробництва.
Тут одразу треба сказати, що ремісництво не зникло повністю. Воно продовжує своє існування в інших галузях, які зʼявились пізніше та в яких складніше було запровадити систему автоматизації певних процесів. Більше того, ремісництво було адаптоване до фабричної системи. Бо ті ж самі токарі та фрезерувальники це також ремісники, але вони працювали вже на заводах і продовжують це робити по сьогодні. Тим не менш, розвиток технологій поступово знищує ці професії також.
Продовжувати тему?
Ось як описував цей процес сам Форд в своїй книзі: Процес конвейерної збірки був розбитий на дрібні операції. Робітник, котрий заганяв болт, не ставив гайку. Той, хто ставив гайку, не закручував її.
І по суті робітник так перетворювався з висококваліфікованого універсального фахівця в живого робота, який МОНОТОННО виконував ПРОСТІ та ПРИМІТИВНІ дії.
А це в свою чергу знижувало час і витрати на підготовку фахівців. Тай втрата таких фахівців не була критичною для підприємства.
Звичайно, що на підприємствах були інженери, але розподіл праці дозволив відокремити левову частину персоналу на виконання примітивної праці. А невелика частина інженерів займалась складними завданнями.
Ще згодом саме ця примітивна праця робітників почала наштовхувати на думки: якщо людина робить просту та примітивну роботу, то чому цю працю не може робити машина?
І саме розвиток мікрочіпів після Другої світової та електронних систем привів до появи автоматизованого обладнання, яке замінювало примітивну людську працю. Тобто болти закручували не людина своїми руками, а це робила машина. І саме так машини почали заміняти людську працю. А це приводило до того, що промисловості не треба було так багато робочих рук.
Звичайно, що це був загальний тренд, але там були свої нюанси. Не кожну людську працю можна автоматизувати. Плюс автоматизація це завжди високі CAPEX, для окупності яких треба певна завантаженість. А не кожен бізнес міг цю завантаженість забезпечити.
З іншої сторони, автоматизація також показала, що навіть для автоматизації треба людська праця. Машину треба запрограмувати. Потім її треба постійно налаштовувати.
Програмування було складніше, але потребувало разового залучення фахівців. І один фахівець міг програмувати десятки машин. Налаштування було простіше, тому такі оператори працювали на декількох машинах.
І хоча сама праця змінилась, але все таки це знову ж не вимагало від операторів високої кваліфікації.
Тому звичайно, що з врахуванням всіх цих трендів примітивізаціі праці. А також з врахуванням зростання якості життя та рівня зарплат, підприємства почали задумуватись. Для чого оператору-американцю платити американську зарплату, якщо простіше перевезти обладнання в Мексику. Там швидко підготувати операторів і платити їм мексиканські зарплати.
