Те, що вони роблять це саме зараз. І я повірила би про їх "любов до України" лише в одиничних випадках. Бо здебільшого для багатьох з них Україна - це зараз чудовий, вагомий, феєричний такий ТРАМПЛІН, за яким для таких росіян відкривається цілий світ.
Українське громадянство не було потрібне їм рік тому, чи навіть в 2014-му. У нас є люди, які здобували це омріяне громадянство, щоб за нас воювати. Чи щоб жити тут та працювати вже під час війни.
Але є різниця, коли ти їдеш за покликом серця - чи втікаєш від переслідування ФСБ. До відкриття на тебе справи громадянство України тобі потрібне не було.
Я проти того, щоб цим розкидуватись. Це не туалетний папір. Це не просто паспорт - це приналежність до великої нації. А не пошук втечі з болота, яке під санкціями, та де на тебе завели справу.
З Росії виїхали вже понад 4 мільйони людей - до Грузії, Вірменії, Туреччини, Казахстану. Але саме зараз, саме громадянство України відкриває перед людиною найбільші перспективи. Дехто з цим синім паспортом гине під кулями ворога - а дехто десь у Європі отримає незаслужену повагу. І європеєць не буде розбиратися - цей "українець" заслужив ту пошану, чи примазався до громадянства, до того ніколи не бувшого йому потрібним.
А ще це - прецедент. І краще би це були прецеденти, коли громадянство отримують добровольці на фронті, бо вони ризикують за нас своїм життям. Але медійні особи в сучасній Україні комусь потрібніші?..
