Друзі, давайте погодимося, що обираючи Зеленського, країна зробила усвідомлений вибір. Незважаючи на безпрецедентну інформаційну війну проти Порошенка, а також супер-технологічну і цинічну кампанію на підтримку Зеленського, лунала достатня кількість конструктивних голосів проти такого вибору.
Ніхто з тих, хто проголосував за Зеленського, не має права сказати – «я не знав!». Знали і бачили, і чудово розуміли, що голосують за відкат України по всіх позиціях назад і за фактичну втрату незалежності.
Не треба тішитися ілюзіями. Наслідки такого вибору будуть незворотними.
Ми ж не маленькі, і не сподіваємося, що прийдуть «дорослі» - Порох, Держдеп, світова закуліса чи ангели з неба – і у критичний момент все розрулять і зроблять назад як було.
Максимум, чого можна чекати від Порошенка, і то з великою вдячністю і розумінням, що інший на його місці узяв би відпустку років так на сорок - так от, єдине, на що можна розраховувати, це певні зусилля для консолідації та захисту його прихильників.
Саме це зараз і відбувається: створена громадська організація, направлена на реалізацію тисяч дрібних регіональних проектів. Оголошене і реально проводиться оновлення партії, якій, скоріше за все, вдасться зайти у парламент. У авральному порядку з усієї України підтягуються юристи, які захищатимуть наших членів у численних судах. Формується мережа активу для проведення протестних та іміджевих акцій. Залучаються експерти для моніторингу дій нової влади.
Що це таке взагалі? А це стягування ресурсів та укріплення бліндажів для роботи опозиції в умовах авторитарної держави. (Сподіваюся, не потрібно пояснювати, чому наша держава буде авторитарною?)
Жменька людей, які розуміють, що насправді відбулося, працюють без сну і вихідних, як в останній раз, намагаючись не відвернути, а пом’якшити наслідки катастрофи, пом’якшити хоча би для себе і свого кола. І одночасно вислуховують потужний хор конструктивних критиків, які – з кращих міркувань, хто б сумнівався – оцінили усі видимі аспекти цієї роботи.
Так, ми вже зрозуміли. Логотип у нас не такий, з’їзд був не такий, сайт не такий, бігборди тим більше не такі. Так, ми почули кожного, хто захотів висловитися, особливо з преамбулою «Я не буду голосувати за ЄС, але я хочу сказати…» Так, ми візьмемо до уваги, і на наступному борді ПП танцюватиме з кастаньєтами. Або ні, його там взагалі не буде. Ми додамо сексу, брутальності, зробимо акцент на захисті, пообіцяємо знизити тарифи, замиритися з росією, сфотографуємося з коровою, трактористами і кошенятком. Ми проженемо існуючих піарників, як тільки їх знайдемо, і скинемося грошима, щоб найняти інших, іще більш кращих піарників.
Але є маленьке «але». Це все не скасовує факту, що нація вже винесла ворогу ключі від Батурина. І зробила це добровільно, зі співами та салютами. Знову.
