Віце-прем'єр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков заявив, що Україна відправить до Криму цистерни з водою, в разі гуманітарної катастрофи. Окремо Резніков наголосив, що станеться це в разі (дуже важливо!!!) якщо гуманітарна катастрофа у Криму буде визнана всім світом. А тепер перекладаю з дипломатичної на українську.
Що таке "гуманітарна катастрофа буде визнана всім світом"? Це означатиме, що світ, а точніше - Захід і США, висловлять готовність надати зневодненому Криму допомогу. А як Захід і США нададуть допомогу зневодненому Криму?
Відповідь - вони надавлять на керівництво України, тобто на ЗЕкоманду, аби Україна допомагла Криму водою. Цистернами. І відмовитися Україна НЕ ЗМОЖЕ. Бо якщо Україна відмовиться - це означатиме, що Україна не поділяє гуманітарних ініціатив Заходу, не відповідає європейським стандартам і цінностям, і взагалі вийде, що права була європейська лівота, яка просторікувала про "фашистський режим у Києві". А це - підстава для широкого послаблення санкцій проти Росії, чого неймовірно бажає низка західних промислових корпорацій. Європейці люблять євро, якщо ви не в курсі.
І чхати буде, що тоді писатимете ви в своїх пабліках. Європа побачить картину описану вище - Україну що відмовляє окупованому Криму в подоланні гуманітарної катастрофи. Що робити Україні в цих умовах?
А робити Україні - те що я описав у своєму дописі від 12 грудня. Робити треба те, що робила команда Петра Порошенка у 2016 р., коли Москва так само намагалася примусити Україну дати воду через тиск Заходу, мовляв - в Криму катастрофа. Цитую:
"Що відповіла на це команда Порошенка? Вона відповіла, що так, гуманітарна катастрофа це жах, що воду людям дати треба, але ж не можна давати воду без відповідних міжнародних угод. І от Україна склала проект угоді про "постачання води до української Автономної республіки Крим, тимчасово окупованої Росією". Для Москви підписати таке означало визнати, що Крим - український і що вони - окупанти. Звисно Москва таке підписувати відмовилася, і склала свій проект угоди де Україна воду мала постачати до "Республіки Крим Російської Федерації". А це підписати не могла уже Україна, бо належність Криму Україні записано в Конституції України. Порушувати Конституцію - дурних нема.
Результат - Крим без води, Москва сама відмовляється отримувати воду, а Україна в особі президента Порошенка говорить Заходу щось типу: "А ми що? Ми їм пропонували - не беруть"."
Прочитали? А тепер прочитайте там коменти і подивіться чи не написали ви мені тоді щось типу: "Вброс!", "Провокація", "Європа ніколи так не зробить!", "Ми не зобов'язані давати воду!"
То як? Правий я був?
Повірте, якщо Європа натисне - ми непросто дамо, ми поперед паротяга побіжимо. Бо альтернатива - блакитна мрія Москви, в якій Україна з Росією лишилася сам на сам.
А пишу я це до того, аби ще раз повторити - захищати інтереси України мусить в першу чергу сама Україна. Якщо треба - мусить викручуватися, лавірувати, заводити самих несподіваних союзників. Дбати результат, а не про гарненьку позу. Чхати якою ціною той результат здобутий.
От чи здатна ЗЕкоманда дати результат (як команда Порошенка) а не зберегти позу і поплакатися, мовляв "то все Європа" - ми скоро переконаємося. І порівняємо.
