Сьогодні хочу розповісти вам соціальну історію. Звісно з ОРДЛО, бо це мій хрест та мій блок-пост писати про свою зранену та окуповану землю. Бо самі ці «фотографії», написані текстом, колись будуть не просто спогади, а зафіксовані російські злочини, а ще приклади для поколінь, як не потрібно вчиняти.
Кожна соціальна історія з ОРДЛО це приклад того, як суспільство може деградувати під впливом пропаганди, як воно залежить від думки критичної більшості, від дурні, яку намріє чи вигадає критична більшість та від інтелекту цієї страшної критичної більшості. А ще кожна соціальна історія з ОРДЛО, це біль вмираючої землі. Дуже важко спостерігати за тим, як вмирає місто де ти народилася та прожила половину свого життя.
Але я стараюся фіксувати усе, що потрапляє мені на очі, хоча здебільшого це дуже боляче, бо я пропускаю кожну історію крізь себе, кожного разу отримуючи больовий удар. Це зрозуміють лише такі, як я, біженці, які ганебно названі ВПО, переселенцями, немов, нас хтось переселяв. Ми бігли, рятували себе, рідних, бо знали, що очікує нас в окупації. То «переселенці», це симулякр, який утворено, щоб сховати наші біди, проблеми, втрати, сховати небезпеку окупації за більш безпечне та лояльне слово – переселенці. От саме ці люди реагують на кожну мою розповідь. Бо їм болить. Бо це їх підприємства вмирають, бо це їх міста зникають з мапи України. Можливо тому й пишу, щоб виплакатися.
Ті, хто мене читає давно, знають, що соціальні історії моя улюблена тема. Саме реальні історії з життя людей, найяскравіше відкривають усі тріщинки суспільства та показують без купюр усю «прелесть» російського миру. Але, перед тим, як розказати цю страшну історію, я нагадаю, правила за якими живе ОРДЛО, а це, звісно ж правила, які встановила тут росія.
В ОРДЛО існує жорстка цензура. Тут замовчуються будь які ситуації, які можуть збудити суспільство, викликати резонанс чи нашкодити репутації росії. Заборона писати про зниклих безвісті, про високі втрати, про кількість могил на кладовищах та їх площа, про промислові аварії, про екологічні катастрофи. Це одразу зачищається по соцмережах, навіть коментарі.
Можна критикувати місцеву владу. Можна писати про комунальні аварії, чи якість продуктів. Ну, хоч так населення «випускає пару».
В місцевих ЗМІ якась паралельна реальність, це вже підтверджують навіть апологети «новоросії». Там все працює, зростають надої, росте вуглевидобування, процвітання та стабільність накрила ОРДЛО й тільки капіталістичний гей-европейський Захід продовжує загнивати, зубожити та жити в картонній коробці під мостом.
Насправді, ситуація у більшості міст ОРДЛО страшна. Ні, звісно є ще міста де щось працює, світяться вітрини, працюють кафе та ресторани. Це райони, які були окуповані у 2014-му році. Там більш-менш є життя, робота, інколи світло, ще рідше вода, але немає таких руйнувань, як в новоокупованих районах.
Та, незважаючи на «у нас не стреляют и магазины работают» – а це основний аргумент, яким мешканці ОРДЛО закривають усі теми про те, як вони погано живуть – деградація вже настільки накрила «ненавидимый прокуратором город», що описана Булгаковим імла ніщо, порівняно з тим тліном, який накриває ОРДЛО. Інколи здається, що хтось прокляв цей край, або ж ненавидить настільки, що наслав на нього страшну кару у вигляді дурнів, які у 2014-му мріяли пожити по-багатому, по -радянські, по- російські. Які блокували військову техніку ЗСУ, яка йшла охороняти наші українські кордони. Які голосували кожен за своє, на псевдо-референдумі й досі впевнені, що там не було написів «за луганську народну республіку», а «за великі пенсії» чи за «бути частиною росії».
Що найцікавіше, то усі ті, хто зараз живе в ОРДЛО бачать й розруху, й усі страхіття окупації, але ніхто визнає, що в цьому винні їх дії у 2014-му році. Більш того, все частіше спогади притомних людей – а їх в ОРДЛО меншість – про те, як гарно та щасливо жили до війни, в часи «окупации Донбасса укро-хунтой», викликають роздратування. Тих, хто згадує щасливе життя в Україні, називають ворогами народу та пишуть на них доноси.
Тому люди мовчать. Мовчать про занедбані вулиці, відсутність світла та води, закриті шахти, знищені підприємства. Втішають себе «москва не сразу строилась», звинувачують Україну «она ничего для нас не делала», шукають винного, шукають месію, шукають хоч щось, що дасть надію на виконання їх мрій 2014-го. Найбільше мріяли про красиве життя шахтарі. Погано ж жили при «укро-хунті». День шахтаря з зірками естради, подарунками від вугільного холдінгу (машини, побутова техніка, путівки), безкоштовне лікування, безкоштовні санаторії у Криму, безкоштовні профілакторії, безкоштовне вугілля, зарплати від 10 000 (поверхня) до 50 000 (підземні), пенсії 14 750 грн… Мріяли жити ще краще. Ну, що москва зробила на Донбасі «вугільну швейцарію». От цікаво, хотіли жити по-радянському, по-росіянські, але у «швейцарії». Дивні люди. Перше, що знищила росія на Донбасі, це були шахти.
Я тоді сміялася, оце так виконання мрій. Закривши усі нерентабельні шахти, путін знищив найголовніший наратив пропаганди «Донбасс кормит Украину». На цьому наративі багато було зациклено, в нього вірили, як в бога. Це давало відчуття значущості. Ще б пак, от ти простий шахтар, а годуєш якихось там киян. Цей наратив один з фундаментів війни. Ніхто й слухати не хотів, що вугільна галузь на дотаціях з Державного бюджету України, що кожне «безкоштовне» вугілля, має ціну й саме цю ціну платять інші регіони, як й за «безкоштовні» путівки, лікування, проїзд шахтарів. За ці пояснення вбивали, щоб ви розуміли. За слова, за правду вбивали. А з’ясувалося, що відокремивши вугільні шахти від Держбюджету й залишивши їх без дотацій, шахтарі спиляли гілку, на якій сиділи. Кремлю теж не треба це радянське одоробло, бо росія давно позбулася подібного в Ростовській області, там закриті усі шахти. Тому фінансування вугільних підприємств ОРДЛО з росії не ведеться, шахти передавали з рук у руки якимсь російським шахраям, шахраї гроші шахтарям не платили, шахти не модернізували, але вугілля забирали вправно. За 10 років окупації 90% шахт в ОРДЛО закрито та затоплено. Оце «пабагатому».
Як би я могла спитати у шахтарів, які пішли воювати проти України: невже ви саме за це воювали? За зруйновані підприємства, за затримку зарплатні, за зубожиння, за деградацію? Невже цей омріяний «русский мир», який більше схожий на плісняву, так важливий, щоб вмерти самому та знищити свій край?
Так, більшість мешканців ОРДЛО, а саме шахтарів, загинули на війні, бо пішли у 2014 році добровольцями у так зване «народное ополчение», чи були мобілізовані протягом 2019-2024 року. За що саме вони померли так й не зрозуміло. Шкода, що неможливо почути мертвих, я б залюбки послухала їх історії з приводу того, в що їх дії та бажання перетворили їх край.
Але в 2014-му критична більшість мешканців ОРДЛО мріяли, вони жили цими мріями, вкладали у ці мрії усе своє життя. Мріяли про те, щоб місто стало багатим та сучасним, а життя справедливим. Щоб у бідних все було, а для цього щоб усе це забрали у багатих. Щоб простий нарід мав захист від злочинів, а усіх злочинців, на яких вкаже простий нарід, розстрілювали.
Майже усі мрії критичної більшості людей, нагадували життя за часі срср, але якесь більш трешове, сюрреалістичне, бо в цих мріях було змішано капіталізм (бо ж підприємці теж були за «пабагатому-по русски), соціалізм, комунізм, імперіалізм, й усе це було гарно приправлене фашизмом. Бо кожна мрія закінчувалася однаково: всіх вбити, усе забрати, усі, хто не з нами, той ворог.
Але повернемося до шахт. Про шахти теж мріяли. Щоб шахти належали не олігархам, а людям. Щоб люди самі продавали вугілля зі своїх шахт, в Європу, за долари та євро. Саме тоді усі б жили багато й були рівні в своїх правах. Як це вони пов’язували з росією, країною олігархів та приватного бізнесу, не знаю. Як вони думали, що росія забезпечить їм виконання їх мрій, я теж не знаю. От хотіли, щоб було так й все. А ще хотіли, щоб росія вкладала мільярди в Донбас, в тому числі у шахти. Ага, які належать народу, тобто кожному шахтарю. Який в шахти нічого не вкладає, але володіє та продає вугілля в Європу та долари та євро. А ось росія вкладає й усі нанотехнології, космічні технології, бо ж теж свято вірили, що у росії є нано-лучі, нано-пігулки від усього, нано-зброя, нано-літаки, нано-все! Пропагандою російських нано-технологій були забиті усі ЗМІ ще задовго до війни, десь з 2004 року, може раніше, я вже не пам’ятаю. Але місцеві бізнесмени та владноможці регулярно їздили до Ростова на зустрічі з якимись російськими нано-лікарями, нано-екстрасенсами, нано- винахідниками, й навіть нано-льотчиками космічних галузей, які привозили таблетки з космосу.
Оце нано-російське –особливо про нано-зброю, яка за секунди знищить Америку – обговорювалося навіть більше ніж пігулки від усього, бо люди реально вірили, що війни не буде. Буде якийсь російський космічний нано-луч, який знищить усіх ворогів, усі ворожі країни й вранці усі прокинуться в «вугільній швейцарії» багатими, щасливими власниками шахт.
Що отримали? Ну, можливо це й є нано й навіть технології, бо ж колись для печерної людини навіть блискавка була богом, тому зараз ОРДЛО живе роблячи вигляд, що все так, як вони й хотіли і навіть краще.
Але до ще працюючих шахт ОРДЛО не дійшли не тільки нано, а й звичайні технології. Щоб щось працювало, щось розбирають. Не має ні запчастин, ні сучасного обладнання, ні грошей на хоч якесь обладнання. Що ж цього виходить?… Виходять здебільшого горе, трупи, аварії, знищення. Можливо вони й нано, але хай бог милує від такого життя.
Цитую: «Слідчим управлінням Слідчого комітету Російської Федерації у Луганській Народній Республіці завершено розслідування у кримінальній справі про загибель та травмування робітників на шахті «Червоний партизан» у Свердловському районі. Обвинуваченні у даній кримінальній справі 5 осіб: виконувач обов’язків директора ПП «Шахтоуправління Краснопартизанське», начальник УШТ-3, головний механік та його заступник, механік підприємства.
Трагедія сталася 6 вересня 2021 року у місті Свердловськ, Свердловського району. Внаслідок інциденту загинуло 9 людей, а 21 працівник отримав серйозні травми. За версією слідства, причиною трагедії став порив канату на глибині 240 метрів, що призвело до неконтрольованого руху пасажирського потягу, що супроводжувалося динамічним розгоном та хаотичною тряскою. Робітників було викинуто з візків, що і стало причиною їхньої загибелі та травм.
Залежно від ролі кожного їм пред’явлено звинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.217 КК РФ (порушення вимог промислової безпеки небезпечних виробничих об’єктів, що спричинило необережність заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю людини і великої шкоди, а також смерть двох і більшеосіб) та ч. 3 ст. 293 КК РФ (недбалість, що спричинила по необережності смерть двох і більше осіб).
Як встановило слідство, те, що сталося, сталося внаслідок бажання керівництва підприємства виконати план з видобутку вугілля і уникнути тим самим штрафних санкцій з боку вищих керівників. Обладнання у шахті належним чином не обслуговувалося, систематично порушувалися вимоги безпеки, що призвело до трагічних наслідків.
Слідчими слідчого відділу по м. Свердловську проведено широкомасштабний комплекс слідчих та процесуальних дій, допитано свідків, досліджено значний масив технічної документації, проведено складні судові експертизи, висновки яких, разом з іншими доказами, підтвердили причетність фігурантів до вчинення злочину.
Слідчими зібрано достатню доказову базу, у зв’язку з чим кримінальну справу направлено до наглядового відомства для вирішення питання про затвердження обвинувального висновку та подальшої передачі до суду».
Ось так. Нано-технології росії, тобто їх відсутність, знищують мешканців ОРДЛО. Якщо б мешканці українського Сходу дивилися на росію без рожевих окулярів, вони б побачили найголовніше, найстрашніше – для росії люди це ніщо, ресурс, пшик, пусте місце.
На росії відсутні повага до людини, росії байдуже на своїх громадян, взагалі на людей, вони ненавидять усе навколо себе, включно з собою. Ці люди не можуть створювати, тільки руйнувати. Це суспільство, яке постійно деградує й отримує від цього задоволення.
Колись психіатри та психологи напишуть наукові роботи з дослідження деградації суспільства росії, можливо хтось отримає Нобелівську премію з цього дослідження, якщо виживе. Бо наміри росії- знищити світ.
Це не перша аварія на шахтах в ОРДЛО з моменту окупації. Їх багато. Про них мовчать. Їх замовчують. Бо обладнання експлуатують вже понад 3 терміни, визначені у паспорті безпеки. Бо іншого немає й не буде. Шахти допрацьовують свій ресурс й консервуються, тобто відключається електрика й шахта затоплюється.
Наразі шахти ОРДЛО, які ще працюють, передані в якійсь новій компанії-управителю «Донские угли», а це означає, що нова компанія не несе відповідальності за дії старої.
Взагалі у якості «бонусу» за втрату близької людини у разі виробничої аварії в ОРДЛО сім,я отримує пенсію, невеличке одноразове грошове забезпечення та, якщо у родині загиблого на підприємстві є ще один чоловік (син, батько, брат) він отримує «бронь» від мобілізації на 3 роки. Пабагатому!
