Понтифік знову вражає. Причому, після кожного публічного виступу Франциска виникає когнітивний дисонанс. З одного боку, очільник Римо-Католицької церкви щоразу демонструє значний прогрес у розумінні того, що відбувається на Сході та Півдні України. З іншого, - "диявол направду ховається у деталях", і окремі нюанси заяв Папи змушують лише скрушно розводити руками.
В інтерв'ю єзуїтському журналу America глава Римської курії нарешті визнав українців "народом-мучеником", проти якого розв'язано війну. Тобто маємо вже усвідомлення ролей у цій страшній трагедії, Папа назвав жертву жертвою, а ката – катом. "Безумовно, той, хто нападає, – це російська держава". Правда, Франциск подав це через аспект Голодомору, зауваживши, що він є історичним попередником новітньої агресії Російської федерації проти України.
Папа назвав жертву жертвою, а ката – катом. "Безумовно, той, хто нападає, – це російська держава"
Однак, уважно перечитавши тираду Папи, відчуваєш неприємний посмак, якого б не мало бути у словах наступника апостолів Христових. "Коли я говорю про Україну, я говорю про жорстокість, тому що маю багато інформації про жорстокість військ, що вдираються. Загалом найжорстокішими є, мабуть, ті, хто з Росії, але не належать до російської традиції, наприклад чеченці, буряти тощо".
Як це перегукується зі скандальною заявою Франциска про "гуманізм росіян": "Мене вражає… ота жорстокість, яка не притаманна російському народові, можливо… бо російський народ – це великий народ; це (жорстокість) найманців, солдатів, які йдуть на війну як на пригоду, найманців. Я волію думати так, бо маю велику пошану до російського народу, до російського гуманізму".
Ділити провину, виходячи з національної "традиції", - геть не у традиціях християнства (даруйте за тавтологію)
Я не є богословом, але навіть мої скромні знання Святого письма волають до послання апостола Павла до галатів: "Нема ні елліна, ні іудея" (3, 28). Тож ділити провину, виходячи з національної "традиції", - геть не у традиціях християнства (даруйте за тавтологію). До того ж буряти, чеченці, що справді воюють проти України й часто є воєнними злочинцями через жах скоєного, — стали учасниками війни через свою підпорядкованість Російській недоімперії. Підпорядкованість вимушену, оскільки, — повернімося до Святого письма, — Бог наділив кожен народ своєю землею. І, безумовно, правом захищати її від поневолювачів ("Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч" (Мт, 10,34).Ті ж чеченці упродовж трьох століть не припиняли боротьби за свою свободу, і багато з них продовжують цю боротьбу, воюючи на боці України.
Чому "буряти" та "чеченці"? Мабуть, тому, що сповідують інші релігії. А це добряче відгонить архаїчним прозелітизмом... Тим паче, що російський каргокульт гундяєвського штибу навряд чи є еталоном християнського вчення...
Згадавши про "неросійську традицію", Франциск таким чином змусив засумніватися й у щирості свого співпереживання з українцями Катастрофи Голодомору. Бо, знано, його головними організаторами та натхненниками також були "чорт-нєрусскіє" – грузин Сталін, євреї Каганович, Хатаєвич, поляк Косіор, виходець з Далекого Сходу Павло Постишев. Зрештою, були серед них й українці-колаборанти – Григорій Петровський, Влас Чубар та інші. Ну, не вписуються вони у "російську традицію" і квит.
Та для Папи важливіше інше. Він ретельно оминає назвати головного носія "російської традиції". "Чому я не називаю Путіна? Тому що це непотрібно; це вже відомо. Але іноді люди чіпляються за деталь. Всі знають мою позицію, з Путіним чи без Путіна, не називаючи його імені". "Необов'язково вказувати ні ім'я, ні прізвище".
Ну, звісно. Тоді навіщо апостоли-євангелісти називали ім'я Ірода – убивці немовлят? Це ж всім було відомо!
Ми, безумовно, вдячні Франциску за його непублічне сприяння у справі звільнення українських полонених. Ймовірно, є ще низка речей, про які дізнаємося згодом, і які свідчитимуть про допомогу Папи українській боротьбі.
Тоді навіщо апостоли-євангелісти називали ім'я Ірода – убивці немовлят? Це ж всім було відомо!
Але його вперте небажання збитися з "традиції" відбілювання саме росіян у жахіттях Бучі, Ірпеня, Бородянки, його наївна віра у те, що ракетними пусками по українських ТЕЦ, пологових, житлових будинках командують якісь "чеченці чи буряти", а не кадрові офіцери російської армії й, гадаю, росіяни за національністю, його замилування антихристиянськими наративами "достоєвщини" ставлять більше запитань, аніж позитивних відповідей на "пацифізм" Франциска.
Якщо вже геть відверто, то я колись писав про недопустимість обирати очільників Римської курії з кардиналів "неєвропейської традиції". Особливо з регіонів, вражених лівацтвом, марксизмом і маоїзмом, країн, де досі кумирами є сумнівні "робін гуди" на кшталт Че Гевари чи Фіделя Кастро. Тепер до сонму святих слід додавати й "папу бідних" - Хорхе Маріо Бергольйо.
Можливо, це звучить надто різко, але, даруйте, латиноамериканський католицизм є ревізіоністським за своєю суттю, і справді, якби міг, то суттєво процензурував би Святе письмо.
