Історія зі звільненням Володимира Горковенка з посади голови Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення сама собою питань не викликає. Мета – очевидна і прозора, взяти під контроль український інформпростір. Нагадаю, що саме до повноважень Нацради належать такі тонкі питання як видача ліцензій каналам, розподілення радіочастот, нагляд за дотриманням каналами законодавства України, тощо. Можете повірити, у телебізнесі буцатися з Нацрадою – задоволення дуже дороге. Маючи знайомого голову Нацради, влаштувати певному каналу проблеми можна залюбки.
Це все очевидно. Але. Пана Горковенка президент Зеленський звільнив, скасувавши дію указу про його призначення, підписаного президентом Петром Порошенком. І от примусила мене ця історія пригадати дещо з нашого недалекого минулого. Році так у 2005-му, незадовго до програшу президентських виборів, президент Кучма (читайте – прем’єр Янукович) призначив у різні установи низку осіб, які новому президентові Ющенку, м’яко кажучи не подобалися. І Ющенко пішов тим самим шляхом – скасував укази свого попередника про призначення тих осіб. Але.
Треба віддати належне Партії Регіонів, їхнім бійцівським якостям завжди можна було тільки позаздрити. Перебуваючи в опозиції, життя Віктору Ющенку вони псували старанно. Відміна Ющенком даних указів була оскаржена в суді, а самі регіонали скрізь і поруч горлали, що Ющенко перевищив свої повноваження і відтак – він порушив закон. І от, році щось так у 2009 суд постановив, що так, повноважень відміняти укази свого попередника президент України не має. Існують дещо інші процедури відміни указів – більш довгі і складні. Спеціально не називаю конкретних прізвищ – боюся помилитися в деталях, але в разі чого встановити буде не важко.
Кажучи просто, президент Зеленський не просто порушив закон – існують прецеденти подібних рішень і навіть вироки судів по них. Це не юридична колізія і не привід для суперечки адвокатів – це чисте, звичайнісіньке свавілля. «Бестрєдєл», як кажуть на вулицях рідного для президента Зеленського Кривого Рогу. Чим там закінчують «беспрєдєльщики» - він мусив би знати.
До речі, сам Володимир Горковенко вже повідомив, що останнім часом він отримав кілька дзвінків з вимогою написати заяву про відставку, бо інакше його «розберуть на частини». Справа у тому що звільнити його за законом можна лише у двох випадках – за власним бажанням, або в разі смерті. Очевидно – залякати пана Горковенка не вдалося. ЗЕкоманді довелося вдаватися до свавілля – з усіма похідними.
Звісно у нас суд виносить рішення на користь тих, хто хоча б бореться за рішення, а не чекає милості від природи. В новішій історії України існує навіть прецедент, коли президент розпустив ВР – а та його практично послала, оскаржила указ президента у суді і не розпустилася. Теж за Ющенка справа була, до речі. Прем’єром тоді була Юлія Тимошенко, а вже вона, чого-чого, а за своє становище завжди боролася безжально і не обираючи методів. Тобто, якщо якісно боротися – результат буде. Зеленський – і близько не Віктор Ющенко.
Іншими словами наразі звільненому Володимиру Горковенку сам Бог велить подавати в суд і боротися запекло, як наші в Донецькому аеропорту. Що він і збирається робити – відповідна заява ним уже зроблена. Шанси він має чималі. Коли суд поверне його на посаду голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення – це перефразовуючи спікера Парубія «буде весело».
А поверне ж – обов’язково поверне.
