Війна в Україні триває вже п'ятий рік, і досі москва не спромоглася зламати впертий опір Києва. Однак є ознаки того, що майбутні осінь і зима можуть стати вирішальними для перебігу конфлікту і що цього разу путін має намір не лише посилити військовий тиск на Україну, а й погрожувати самому НАТО вздовж Північно-східного коридору Північної Європи та Балтії.
Низка російських таємних операцій на території союзників, зокрема нещодавня спроба атаки дронами на аеропорт Лейпцига, викрита змова з метою підпалити чотири підприємства з виробництва дронів у Свіндоні у Великій Британії, пожежа у центрі виробництва компонентів БПЛА компанії WB Electronics у Скаржисько-Каменній у Польщі, а також спроби диверсій на залізницях по всій Європі, супроводжується дедалі більшою кількістю випадків, коли російські дрони, ракети та літаки демонстративно заходять у повітряний простір НАТО. Є тривожні ознаки того, що путін може планувати подальше посилення тиску на НАТО, можливо, навіть шляхом проведення безпосередньої бойової операції.
Тривожні сигнали від Нарви до фінського кордону
Уже сама нічна комендантська година на російському боці кордону навпроти російськомовної Нарви посилила напруженість в Естонії. У Білорусі розширюють залізничну інфраструктуру, щоб вона могла пропускати більше військових ешелонів, а росія й Білорусь дедалі тісніше інтегрують свої транспортні мережі, що змушує Україну, Польщу й Литву бути насторожі.
Ще тривожнішими є російські інвестиції у військову інфраструктуру вздовж кордону з Фінляндією. росія готує нові об'єкти поблизу Петрозаводська, приблизно за 240 кілометрів від фінського кордону; супутникові знімки показують відновлення гарнізону радянських часів, який майже не використовували, і будівництво нових казарм. росія також споруджує новий військовий комплекс у Лупче-Савіно – лише за 109 кілометрів від фінського кордону – для нової артилерійської бригади та інших підрозділів. Аналіз супутникових даних свідчить, що це особливо важливо, адже йдеться про створення постійної інфраструктури для розміщення додаткових російських сил, а не просто про переміщення техніки через цей район на український фронт.
Крім того, росія модернізує базу в Печензі поблизу кордонів Норвегії та Фінляндії, а нову техніку та військову активність помітили на Карельському перешийку на північ від Санкт-Петербурга. Усе це вказує на те, що росія, ймовірно, готується перекинути в цей район близько ста тисяч військовослужбовців, що докорінно змінить регіональну ситуацію вздовж 1335-кілометрового кордону Фінляндії з росією.
Аргументи скептиків – і приховані за ними припущення
Скептики стверджують, що росія не має можливості поширити війну в Україні на інші території і що НАТО загалом перебуває у значно сильнішій позиції. Це справді так, за умови, що Сполучені Штати раптово не зіткнуться з ескалацією загроз одразу на двох критично важливих азійських театрах воєнних дій – на Корейському півострові та в Індо-Тихоокеанському регіоні – і що європейські союзники зможуть діяти узгоджено під час кризи. Сьогодні, попри жорстку риторику Берліна, Парижа й Лондона, найбільші європейські держави досі не сформували достатнього суспільного консенсусу щодо необхідності захищати союзників на східному фланзі НАТО у разі кризи.
Регіонально зумовлене сприйняття безпеки: неоднорідне бачення загрози в Європі
Європі бракує єдиного сприйняття російської загрози. Це "регіонально зумовлене бачення безпеки" означає, що ставлення країни до російської агресії значною мірою визначається її місцем на карті: союзники, які межують із росією, гостро відчувають екзистенційний характер загрози, але що далі на захід, то слабше її відчувають, а на перший план виходять інші пріоритети – від міграції до різких змін у внутрішній політиці.
На відміну від часів холодної війни, коли європейські союзники гостро відчували радянську загрозу незалежно від того, наскільки далеко вони перебували від кордонів країн Варшавського договору, сьогодні така єдність видається майже неможливою.
Тому, хоча російські війська не готові до повномасштабного нападу на НАТО, путін може сподіватися розколоти Альянс, створивши гостру кризу на східному фланзі НАТО, не вдаючись до повномасштабного вторгнення.
Чому москва вважає, що час працює на росію
москва, ймовірно, вважає, що зосередженість Вашингтона на війні з Іраном і політична напруженість усередині США напередодні проміжних виборів до Конгресу створюють сприятливі умови для агресивнішої позиції щодо НАТО. Хронічні обмеження у виробництві озброєнь і боєприпасів, як для України, так і для поповнення європейських запасів, які роками не поповнювали, поки континент користувався "дивідендами миру", – ще один чинник, що сприяє агресивнішій лінії росії щодо НАТО.
Насправді, оскільки Німеччина та інші країни Європи нарешті починають серйозно ставитися до переозброєння, час неминуче працюватиме проти росії. Наразі вона користується перевагами мобілізованої економіки воєнного часу, тоді як оборонно-промислова база Європи все ще не відповідає масштабу завдань.
Найважливіший індикатор
Суть не в тому, щоб передбачити, коли саме росія може вдатися до повномасштабних дій проти НАТО, а в тому, щоб звернути увагу на ознаки того, що істотне загострення напруженості вздовж східного флангу НАТО є ймовірним. Усвідомлення цього нарешті з'явилося у великих європейських столицях, однак політичні еліти Європи, схоже, радше нервують, ніж демонструють рішучість.
Саме цей чинник більшою мірою, ніж будь-який інший індикатор, може стати головним стимулом для путіна випробувати НАТО так, як він досі цього не робив: створити повномасштабну кризу на фланзі Альянсу або навіть відкрито діяти вже на території Альянсу.
