Атаки по житлових будинках у Києві, Луцьку, Прилуках та інших містах росія назвала «відповіддю» на якісь «терористичні акти».
Треба гадати, сюди ж відноситься скидання КАБів на Херсон. Найпотужніші з лютого-березня 2022 р. удари по житловій забудові в Харкові (троє загиблих, майже 20 поранених, до 6 осіб імовірно ще під завалами) навіть «відповіддю» не є – їх назвали «груповими ударами по підприємствах ВПК». Хоча це очевидна брехня. Вбивства цивільних у Сумах в центрі міста взагалі ніяк не названі. Росія просто вбила людей, тому що може. Не втомлююся повторювати.
Всі міркування на тему «відповіді» – це нісенітниця. Так само як і спекуляції щодо «провокацій» з боку України. Росія обирає об’єкти, готує атаки і наносить удари, виходячи зі своїх уявлень про доцільність. Ніякі «приводи» для цього їй не потрібні. Україна провокує росію виключно тим, що існує.
Зростання інтенсивності та кількості російських атак по мирних жителях України з лютого 2025 р. – це спроба зламати тил і підірвати стійкість фронту зсередини. Оскільки з українською армією, яка спирається на підтримку громадян, Кремль нічого зробити не може. Навіть якщо Москва всіє тілами російських солдатів ще якусь частину території України, це жодним чином не наблизить Кремль до досягнення цілей війни. Тому рф намагається нав’язати свій неприйнятний ультиматум (про який уже практично забули, хоча обіцяли негайну жорстку реакцію, якщо позиція росії виявиться недобросовісною) масштабними терористичними атаками. Зауважте: неприйнятний (навіть на думку Венса) зміст пропозицій рф зараз посилено витісняється мантрами про «відповідь». Треба повернути фокус.
