...або чому держава відмовляється від дешевих грошей?
Останні дії Національного банку України щодо валютних обмежень викликають дедалі більше питань у їх адекватності існуючій ситуації та цілям розвитку національного ринку капіталу.
Зокрема, НБУ розпочав справжню війну з операціями з купівлі валютних ОВДП (українських державних облігацій внутрішньої позики) за гривню.
Така «священна боротьба» не тільки не логічна в існуючих реаліях, але й прямо шкідлива. Як завжди, НБУ пояснює такі дії боротьбою зі «схемами» та вимогами МВФ.
Спробуємо розібратись в тому, що насправді відбувається.
Зовнішня підтримка, в тому числі фінансова, скорочується, ті ж США під великим питанням. Відповідно більший фокус зміщується на внутрішні ресурси – підвищення податків чи більші залучення через ОВДП. Саме від бажання та можливості банків, бізнесу та населення допомагати уряду фінансувати війну, залежить зараз дуже багато.
В умовах стратегічної невизначеності із джерелами зовнішнього фінансування дефіциту бюджету у другому півріччі 2025-го та у 2026-му році, НБУ спільно з Мінфіном вже зараз необхідно розпочинати розвиток ефективних фінансових інструментів по залученню капіталу на внутрішньому ринку.
В умовах високих девальваційних очікувань населення, таким інструментом можуть бути ОВДП, номіновані в іноземній валюті (долар та євро).
Це дозволить профінансувати дефіцит бюджету і направити отримані кошти, в першу чергу, на сектор оборони.
Причому, державі вигідно аби ці фінансові інструменти можна було купити як за відповідну іноземну валюту, так і за гривню.
Бо витрати Мінфіну формуються, переважно, в національній валюті і отриманий долар чи євро він все рівно продає безпосередньо НБУ.
Більше того, в державній фінансовій системі відчувається саме брак гривні і надлишок іноземної валюти.
Наприклад, валютні резерви НБУ досягли історичного рекорду у 44,5 млрд дол, натомість Мінфін відчуває нестачу гривневих ресурсів у розмірі мінімум 400 млрд грн.
Крім того, це вигідно і контексті вартості обслуговування державного боргу. Зараз Мінфін залучає на первинних аукціонах з випуску гривневих ОВДП кошти під 15-16%.
Тобто залучення тих самих дефіцитних 400 млрд грн буде коштувати державі мінімум 60 млрд грн на рік. І це лише виплата відсотків.
В той же час, ОВДП в валюті розміщуються під 4-5%.
Принагідно зауважимо, що в умовах стабільності обмінного курсу гривні, це буде коштувати державі приблизно 8% з урахуванням темпів девальвації національної валюти у найближчій перспективі, тобто удвічі менше.
Вигідно це і населенню, бо під час війни на суспільство тиснуть ірраціональні страхи девальвації і багато хто не проти захеджувати ці ризики за допомогою валютних фінансових інструментів, таких як валютні ОВДП.
Але питання хеджування валютних ризиків актуальне лише для тих, хто має на руках гривню. Тому цілком логічно дозволити таким інвесторам купувати у Мінфіну валютні ОВДП за національну валюту, яка потрібна і самому Мінфіну.
Здавалося всім вигідно, то в чому ж проблема?
Справа в тому, що на ці гроші претендують і інші гравці ринку капіталу.
По-перше, на ірраціональних страхах населення щодо девальвації активно заробляють гравці готівкового валютного ринку.
Вони хочуть, аби населення купувало за гривню не валютні державні облігації, а просто валюту.
А банки хочуть, аби населення не хеджувало свої ризики у валютних облігаціях Мінфіну під 4-5%, а розміщувало свою валюту на валютних депозитах у банках під 0%.
До речі і сам НБУ діє в інтересах валютного ринку, активно підтримуючи його валютними інтервенціями: за 2022 – п’ять місяців 2025-го року від’ємне сальдо операцій Нацбанку з купівлі-продажу іноземною валюти склали 102,35 млрд дол: купівля валюти – 3,65 млрд дол (90% у 2022 році) та продаж – 106 млрд дол!
Так, це втримало курс гривні від обвальної девальвації, але чому НБУ при цьому вважає неприпустимим частину своїх резервів формувати під погашення ОВДП Мінфіну у доларах та євро (для валютного підкріплення цих операцій Міністерства фінансів)?
Натомість, НБУ вирішив «закрутити гайки» та взагалі заборонити купівлю валютних ОВДП за гривню.
В цьому, НБУ сам собі суперечить, адже ще в 2023 році регулятор публічно оголосив стратегію пом'якшення валютних обмежень для підтримки економічної активності.
Однак замість поступового послаблення, ми бачимо зовсім протилежну ситуацію: нові обмеження, які ще більше стискають можливості для легального розвитку ринку капіталу.
НБУ своїми діями демонструє, що йому вигідніше аби населення йшло зі своєю гривнею в обмінні пункти, а не купувало валютні ОВДП.
А бізнес – виводив капітали за кордон за схемами фіктивного імпорту, а не купував валютні державні облігації.
Хоча валютні ОВДП – один з небагатьох надійних інструментів підтримки державного бюджету в умовах війни. Вони приваблюють інвесторів, створюють попит навіть на вторинному ринку, тим самим сприяючи зростанню загального інтересу до фінансового ринку України.
Проте керівництво НБУ, зокрема його голова Андрій Григорович Пишний, чомусь не бачить у цьому перспективи.
Замість того, щоб сприяти прозорим фінансовим механізмам, НБУ такими діями (сподіваємось, несвідомо) стимулює або готівкові операції з валютою або сумнівні схеми.
Адже бізнес все рівно буде частину своїх капіталів переводити у валюту, тільки тепер не через інвестування в державні валютні облігації, а через «сірі» схеми та «обнал».
І від цього виграють лише «посередники» на ринку схем та обналу.
Звісно, НБУ йде шляхом спрощення та власного убезпечення від відповідальності. Але під час війни, така політика наносить шкоду загальному державному механізму.
Якщо хтось в НБУ думає, що на факторі «стабільності гривні» можна зробити політичну кар’єру навіть за рахунок нанесення шкоди інтересам держави у сфері залучення коштів для фінансування дефіциту бюджету, то він помиляється.
Спершу треба успішно завершити війну. А для цього потрібне акумулювання всіх доступних ресурсів, а не їх розпорошеннях по «схемах» та «обналах».
