Короткий (в США в четвер знов був вихідний) літній торгівельний тиждень не налаштовував на активність інвесторів і спекулянтів. І ринки кволо ходили то вниз то вгору, коливаючись разом із настроями президента США. Оскільки логіку його кроків передбачити неможливо, то залишається слідкувати саме за перепадами настрою. Щоб визначити, чи прийме чи ні Трамп ключове рішення для світових ринків. А таким ключовим рішенням на цьому тижні є «бомбити чи не бомбити». Власне, у президента США, один із ключових KPI якого є отримання Нобелевської премії миру, раптом виникла непоборна спокуса. Ізраїль здивував весь світ і розгромив Іран і битві за повітря над Персією, продемонструвавши разючу технологічну перевагу західного озброєння. І тепер можна долучитись до війни на кінцевому етапі і повісити собі медальку, додавши її до величного параду, яким Трамп вже встиг відсвяткувати своє день народження. І мова не про зміну режиму у Ірані, на який розраховує багато хто, а про виведення з ладу ключового заводу, що є частиною ядерної програми Тегерану, до якого можна дістатись тільки спеціальними бомбами, що є на озброєнні тільки в США. І теоретично це може поставити хрест на намаганні бородачів з Ірану отримати ядерну бомбу.
Проте долучення США до компанії може привести до непередбачуваних наслідків, яких побоюється як Трамп, так і ринки. І тому досі не прийняте ключове рішення і не поставлена кома у реченні «Бомбити не можна вести перемовини». Ринки сподіваються, що Трамп як завжди здасть назад. І тому не поспішають падати. Навіть нафта веде себе стримано. Хоча і піднялась вже вище 76 доларів за барель. Що не є доброю новиною як для українців, так і для США. Ціни на бензин є основою продуктового кошика пересічного американця, особливо реднека, що так жваво підтримував Трампа. Та й для ФРС це один з аргументів не робити різких кроків. На цьому тижні, власне, так і сталось. І хоч Трамп знову обізвав голову ФРС тупим, яскраво демонструючи разючу різницю в їх інтелектуальній спроможності, регулятор залишається непохитним, не поспішаючи знижувати ставки. І хоч там відмічають стійкість економіки, проте наголошують, що ризики лишаються. Особливо враховуючи, що Трамп ще довгенько планує просидіти у Білому Домі. На ранок п’ятниці індекс S&P500 знаходиться на позначці у 5980 пунктів, що на 65 пунктів нижче, ніж тиждень тому. А саме буремне рішення, бомбити чи не бомбити, багато хто очікує протягом вихідних. Хоча Трамп знов згадав про свої «два тижні». Цікаво, що на загрозу масштабної війни долар відреагував посиленням, відійшовши від своїх локальних мінімумів відносно євро. Що власне показує, що Трампу поки що не вдалось остаточно підірвати віру в долар як резервну валюту. І коли стає лячно, якщо тільки лякають не нові ідеї очільника Білого Дому, то все ще більшість інвесторів дивиться в сторону надійних американських активів.
Проте навіть таке, поки що обмежене, зростання вартості нафти дуже допомагає росіянам. Радуючи Путіна і надихаючи його на нові потоки дичини, що він виголошує з колись економічного форуму у Санкт-Петербурзі. В рамках якого вже навіть російські урядовці зізнаються, що економіка швидко рухається у рецесію, називаючи це похолоданням і чомусь закликаючи повірити, що після похолодання зазвичай наступає літо, а не зима. Може тому, що цього разу, зима не буде відданим російським союзником і генерал мороз загрожує заморозити не війська противника, а російськи фінанси. Це, звісно, не означає, що Росія збирається розвалюватись, проте знаходити можливості фінансувати війну у сталому обсязі, не говорячи вже про збільшення витрат, стає все важче. І от доводиться в прискореному порядку включати механізм залучення внутрішнього боргу. Де за перші місяці 2025 року з допомогою внутрішніх облігацій вже залучено нових коштів більше, ніж всередноьому залучали за рік протягом останніх років. І тут не ясно, чи то прояв друкарського верстата, чи то у банків дійсно накопичилась зайва ліквідність на тлі дуже дорогих кредитів і вони не проти поділитися з державою. Тим більше, коли держава просить. Особливо коли більше половину ринку – це державні банки. Скоріш за все це все разом. У будь-якому разі, тумбочка накопичень, зібраних за 30 років дорогої нафти, не бездонна і вже вичерпується. Тому допомога від великої війни на Близькому Сході не завадить. Хоча тут би не завадило підтримати Іран, щоб він міг хоч якось опиратися. Але схоже традиція кидати своїх союзників напризволяще лишається в силі і Росія не поспішає на допомогу. А може просто не може ніяк допомогти.
Український сегмент єврооблігацій цього тижня був так само лінивий і так само трошки важкуватий. Жодних просувань по перемовному треку не було (ба більше, Путін тепер відверто і сам особисто вимагає капітуляції і більше ні про що говорити не хоче), зате було багато шахедів. І загальний настрій передався торговцям і українським боргом. В результаті суверенні єврооблігації трохи знизились. Як і гривня, яка традиційно проявляє слабкість у моменти американських вихідних, коли долари по світу перестають ходити і американські банки відпочивають. В результаті, на ранок п’ятниці курс в парі гривня-долар підійшов до відмітки 41,8 гривень за долар. Скоріш за все тимчасово, адже в повідомленнях від НБУ вже звучить навіть теза про інфляційний тиск з боку сильного євро, що скоріш натякає на можливість посилення курсу гривні відносно долара, щоб компенсувати слабкість американської валюти відносно європейської, ніж на девальвацію гривні. А курс гривні досі лишається під повним контролем регулятора, що відчуває силу тримати його там, де треба, скільки це буде потрібно.
Ринок внутрішнього боргу лишається сонним. Мінфін не поспішає активізувати залучення, відкладаючи питання фінансування збільшеного дефіциту бюджету на друге півріччя. Тим більше, поки самі банки висловлюють обережні застереження щодо власної спроможності купити стільки, скільки треба. Принаймні, без додаткових регуляторних новацій з боку НБУ. Зате активізувалось банківське кредитування. На тлі заяв, що банки не кредитують, самі банки значно прискорили видачі кредити. Причому кредити бізнесу, а не на чайники чи гравцям у онлайн казино. Судячи з усього, незважаючи на загальні депресивні настрої, і бізнес і фінансовий сектор призвичаїлися до умов війни. Та й бажання інвестувати в енергетику, що охопило майже весь український бізнес, не пройшло безслідно. Правда, поки цього року дефіциту електроенергії не спостерігається і наче продовжує діяти те саме енергетичне перемир’я. проте його стійкість лишається під питанням, тим більше, що на вихідних росіяни активно бомбили кременчуцький НПЗ. І що вони хотіли цим сказати, поки не ясно. Електрогенерацію поки не зачеплено. Проте і липнева спека ще не наступила.
