Вибачте, що не про САП та НАБУ, але війна нікуди не ділася і проблеми фронта вже такі, що загрожують майбутньому країни. Але про ці проблеми мовчать або брешуть ті, хто повинен їх вирішувати. Мовчать, брешуть, але не хочуть їх вирішувати. Чому я впевнений, що не хочуть? Тому що якщо б хотіли, то вже б робили те, що може зняти ці проблеми. Але ж ці рішення б'ють по рейтингам...
Кожен день я спілкуюся зі своїми друзями та побратимами. Кожен день я чую не лише про те, що відбувається на фронті та про те, на що треба зібрати, а і про їх виснаження. І кожен тиждень вони все більше виснажуються. Переважна більшість з них на фронті з самого початку 2022 року. І вони вже навіть втомилися жартувати на тему, що їх вважають "безсмертними поні". Ви навіть не розумієте рівень цієї втоми, якщо у вас немає того, хто там два-три роки. Або вже три з половиною роки. В них закінчуються сили. І вони теж закінчуються. А Зеленський замість того, щоб зайнятися вирішенням цих проблем, займається рятування своїх друзів від тих самих САП та НАБУ і загоняє країну в ще більшу кризу. Це треш.
Історій про те, що хтось пішов в СЗЧ, від моїх співрозмовників стає все більше. Вони бачать процес, який не зупиняється самостійно і який не зупиняє влада своїми діями. А в СЗЧ вже йдуть потоком. Найгірше саме в тому, що йдуть ті, хто на фронті давно. І після того, як наш мудрий президент сказав, що вони на фронті до перемоги над ворогом, але не сказав, коли буде перемога та як того ворога він планує перемогти, то кількість СЗЧ помітно збільшилася. Дурня, яку ляпнув шоумен призвела до збільшення проблеми. Чому я кажу, що це дурня? Тому що військові все ще сподівалися, що влада, яка обіцяла у 2024 році, що буде закон про демобілізацію для тих, хто служить 36 місяців, зрозуміли що закону не буде, забеспечення немає, а поповнення не варто очікувати і вони в окопі до кінця. А вони заїбалися. Так, вони виснажені війною і вони не отримали те, що влада їм пообіцяла. І це підштовхнуло багатьох до СЗЧ. До речі, відсутність термінів служби не мотивує і мобілізуватися до армії. І ця проблема поглублюється.
Це явище вже настілки масове, що загрожує триманню фронта. А йдуть без зупинки. Найбільше йдуть з піхоти. З тої самої піхоти, яка не дає просуватися ворогу і приймає на себе головний удар. І не мала частина йде через ту саму виснаженність і невизначеність у термінах служби. Комусь залишилося півроку до 36 місяців, комусь рік, а у когось вже за 36 місяців давно перевалило. Але їх не зміняють на фронті Ваня Баканов і Саня Трухін. Їх на позиції не зміняють пропагандони Петров з Івановим. Їх не зміняють Міндіч, або Чернишов з Умєровим. До речі, останнього дуже хочуть бачити на нулі в окопі, щоб він особисто на собі відчув якість рівня забеспечення фронту Міністерством оборони, яке очолював. І не лише його військові хочуть бачити на фронті, але це тема для іншого допису.
Чи можна вирішити питання СЗЧ? Можна. І для цього є декілька варіантів. Єдиний варіант, який точно не варто обирати - це мовчати про проблему та ігнорувати її. Але саме це пропонує влада. І амністію, якщо повернутися назад. Але амністія без строків служби не спрацьовує. Бо людину можна вмотивувати дослужити півроку, рік, півтора і служити всі три роки, якщо він розуміє, що після цього буде демобілізований, а йому на заміну прийдуть інші. Але ж у нас і мобілізація провалена, зусиллями шоумена і його команди. Тож питання стає руба. Або влада забуває про битву за рейтинги і припиняє закривати очі на проблему та починає її вирішувати, або... Не хочу навіть думати про інший варіант.
Для розуміння, що відбувається дам приклад, грунтуючись на інформації з відкритих джерел та від моїх побратимів. Покровський напрямок сьогодні найгарячіший. Противник намагається прориватися північніше Удачного. Для цього він використовує малі піхотні групи, які повинні просочитися скрізь нашу оборону. Так, наші бійці тримають оборону надійно і за останні дні втрати ворога чималі, але вони все одно продовжують тиск! Головна мета не лише прорвати оборону, а й пройти там де немає людей в окопі і проникнувши в глиб міста накопичити там сили та атакувати з середини. Щоб не дати ворогу просочитися людей банально не вистачає. Також більша частина н.п Звірове знаходиться під ворогом і він намагається розширити зону контроля південно-західніше щоб встановити остаточний контроль у селі і наблизитися до Покровська. На східних околицях Мирнограду ситуація стає критичною–фронт поступово починає рухатися! Ворог намагається зайти з боку полів, вже пробує пробити оборону малими штурмовими групами, криють артою та дронами і може скоро рванути техніка. Схоже, противник хоче зайти у місто через схід або обійти його з півдня, щоб відрізати від Покровська. Про це пише "Мучной".
Ситуація не найкраща. Хоча варто сказати, що завдяки грамотним контрдіям та дронам нашим воїнам вдається там стримувати ворога. Але людей банально не вистачає і вони виснажені. Якщо б вдалося повернути з СЗЧ хоча 20%, то ситуація під Покровськом кардинально змінилася на нашу користь. Так звані ДРГ в Покровську - це приклад того, що вони просочуються саме там, де немає наших бійців. Відсутність щільної оборони дає ворогу таку можливість. І ніякими гучними заявами та порожніми обіцянками про 3000 ракет до кінця 2025 року ситуацію не виправити. І якщо хтось сподівається, що ситуація не буде погіршуватися, якщо все залишити, як є, то це велика помилка. Потрібно негайно вирішувати проблему.
Я розумію, що для чотирьохразового ухилянта все це важко зрозуміти, але без всього цього ми не лише не виграємо, а катастрофічно програємо війну за виживання України. У нас сьогодні населення боїться мобілізації значно більше ніж окупації. І розуміють, що це була помилка, коли вже запізно. І ще одне. Багато хто живе в полоні ілюзії, що війна їх не зачепить та не прийде в їх місто так, як прийшла в Маріуполь, Бахмут, Часів Яр чи Торецьк. Це помилка.
Як і всі інші я теж читав розрахунки аналітиків The Economist про те, що якщо нинішні темпи просування російської армії збережуться, то на повне захоплення України знадобиться щонайменше 89 років. Але аналітики не враховували виснаженність військових, СЗЧ та проблеми з мобілізацією, через які може статися, що фронт не буде кому тримати. І це не лякалки, а розуміння можливого сценарію, якщо влада і далі буде ігнорувати проблему.
Сьогодні в Україні є приблизно 1,6 млн військовозабовязаних без обмежень, від 25 до 35 років, з яких треба мобілізувати 10%, щоб запустити процес демобілізації. Розумію, щоб демобілізувати 1000 військових треба мобілізувати 1000, навчити їх та забезпечити всім необхідним. Цей процес вимагає часу і ресурсу. І цим треба займатися. Зараз. Не відкладати на потім, не чекати перемовин з Путіним і сподіватися, що не треба буде цього робити, а займатися зараз. Як і питанням СЗЧ. Але ж кляті рейтинги і страх їх втратити заважають Зеленському цим займатися. А часу все менше, а виснаженність у бійців все більше. Але Україні плювати на рейтинги Зеленського. Він повинен виконувати свої обов'язки. Забути про рейтинги і виконувати. Іншого варіанту немає, якщо не хочемо стати російским федеральним округом!
