"Серпень без бензину. Наскільки серйозна нова паливна криза в Росії" - Юрій Ніколов

Витвережуючий текст центру Карнегі про те наскільки сильно розвалена паливна галузь Роіссі. Так, краще ніж торік, але все рівно далеко від стратегічного впливу на рашистів. Бо зараз є сезонний пік споживання, тому нанесений дронами урон розміром 10% від нафтопереробки РФ – має суттєвий вплив. Але не критичний, бо виробництво бензину перевищує потреби країна до 20%, а дизпалива – взагалі більше, ніж вдвічі. До того ж не всі з уражених у серпні заводів зупинились повністю – деякі продовжують працювати, хоч і в меншу силу.

Важливий нюанс. Всі новини про дефіцит палива на заправках в РФ стосуються бензину. А армія і аграрії їздять на дизелі. Тому ці стратегічні для нас галузі – не зазнали проблем((( А якщо рашисти ще й відпустять ціни, щоб бізнес міг швиденько навезти палива з сусідніх регіонів (як це робила Україна в 2022 році) – дефіцит ліквідують ще швидше.

Тож у нас єдиний вихід – продовжити лупцювати по НПЗ, а не задовольнятись картинкою як палає один з заводів. Інакше вже за місяць, коли закінчиться сезон збірки урожаю та відпусток, рашисти забудуть і за ці тривоги.

Серпень без бензину. Наскільки серйозна нова паливна криза в Росії

У Росії знову бензинова криза: ціни ростуть, а на деяких заправках палива просто немає. Проблема ця начебто не нова, але в 2025 році через низку пов'язаних з війною факторів криза може виявитися глибшою і тривалішою, ніж раніше.

Втім, поки що ситуація виглядає хоч і непростою, але контрольованою. У держави є інструменти, за допомогою яких можна знизити гостроту кризи. Та й у будь-якому випадку транспортній галузі, промисловості, сільському господарству і — що є пріоритетним для російської держави — армії дефіцит палива в найближчій перспективі не загрожує.

Нова тактика

Бензинові кризи в Росії відбувалися і до вторгнення в Україну — наприклад, у 2011, 2018 і 2021 роках. Криза була і в 2023-му — тоді її спровокували незграбні спроби уряду збалансувати бюджет, знизивши компенсації для виробників. У 2024-му паливний ринок залишався відносно стабільним, хоча саме тоді почалися удари безпілотників по російських нафтопереробних заводах.

Пом'якшити негативні наслідки тоді допомогло те, що атаки були численними, але розрізненими. Зазвичай по кожному НПЗ завдавалося не більше одного удару, збитки ліквідовувалися за лічені дні (максимум — за три тижні), при цьому сусідні заводи продовжували безперебійно працювати. У підсумку дронова кампанія 2024 року обернулася для російської нафтової галузі незручностями і витратами, але не великими проблемами.

Нова хвиля атак, що почалася 2 серпня 2025 року, має інший характер. Судячи з усього, зараз Україна має значно більший запас дронів і здатна проводити регулярні масовані атаки, що перевантажують систему ППО Росії. Крім того, помітно покращилися навігаційні можливості безпілотників.

Нинішня тактика української сторони — проводити масовані атаки на заводи, щоб завдати їм максимальних пошкоджень аж до виведення з експлуатації, а не просто знизити обсяги виробництва, як у 2024 році. При цьому Україна має можливості підтримувати постійні атаки: повторні удари наносяться по вже постраждалих НПЗ, сповільнюючи відновлення їх виробничого потенціалу.

До середини серпня 2025 року в Росії були пошкоджені Ухтинський, Рязанський, Саратовський і Волгоградський НПЗ, а також всі три заводи Самарської групи (Сизранський, Новокуйбишевський і Самарський). Крім того, атакам регулярно піддаються заводи Ростовської області та Краснодарського краю.

Ухтинський НПЗ не надто важливий для забезпечення внутрішнього ринку: він невеликий і застарілий, постачає регіон з невеликим споживанням бензину (Республіку Комі) і може бути заміщений поставками з Пермського і Ярославського заводів.

Поки що ситуація виглядає складною, але керованою. Більшість постраждалих НПЗ втратили лише частину своєї потужності і продовжують випускати паливо, хоч і в зменшених обсягах. Також є логістичні можливості перекинути паливо з більш віддалених підприємств. Частина дефіциту може бути покрита за рахунок запасів зі складів Росрезерву.

Крім того, значна частина російського автопарку і колісної техніки, як і військової техніки, працює на дизельному паливі, а його в Росії в надлишку. Так що до глибокої і повномасштабної кризи паливопостачання, здатної порушити функціонування російської економіки і армії, ще далеко.

У річному обчисленні виробництво товарного бензину в Росії перевищує потреби країни на 15-20%, а дизельного палива — більш ніж удвічі. Навіть якщо припустити, що всі постраждалі заводи (близько 20% потужностей переробки РФ) повністю зупинять випуск бензину, дефіцит, що утвориться, все ще буде невеликим, і навіть його можна буде компенсувати імпортом, наприклад, з Білорусі. Атака на насосно-перекачувальні станції «Унеча» і «Нікольське» на трубопроводі «Дружба», що постачає, зокрема, і Білорусь, може теоретично призвести до зупинки і білоруських НПЗ, але після атаки 18 серпня працездатність трубопроводу була відновлена за два дні.

Проте споживчий ринок, як найменш важливий для функціонування економіки і ведення війни, може зіткнутися з безпрецедентними проблемами. І це може підштовхнути російський уряд до надзвичайних заходів.

Найпростішим було б скасувати контроль за цінами і дати ринку можливість врівноважити попит і пропозицію — в тому числі організувати перетікання палива в регіони, які страждають від дефіциту бензину. Це буде болісно і для громадян, і для аграріїв, зате ефективно. Це суперечить посилюючимся дирижистським настроям держави, але в надзвичайних умовах вона все ще може бути здатна вдаватися до подібних заходів, як показала жорстка кредитно-грошова політика. А потім держава, якщо вже дуже захочеться, могла б подумати, як компенсувати ці витрати найбільш вразливим групам покупців і як забрати надлишковий прибуток, що утворився.

Також держава могла б на час скасувати технічні вимоги до моторного палива і допустити на ринок продукцію міні-НПЗ, що ще залишилися в Росії. В крайньому випадку можна було б ввести раціонування споживання бензину. Але до цього, судячи з усього, ще дуже далеко. І зовсім вже далеко до відчутного дефіциту палива для армії, транспорту, промисловості та сільського господарства.