Війна завжди розкриває правду. Не ту, що ми хочемо чути, а ту, від якої важко сховатися. У ніч з 27 на 28 серпня Росія завдала три удари, які стали дзеркалом для нашої держави. На Дунаї затонув розвідко-корабель «Сімферополь» після атаки морського дрона. На полі бою знищено пускову установку «Нептуна» — ракети, яка ще кілька днів тому демонструвалася як символ технологічної незалежності. А під Києвом у руїнах опинився завод Bayraktar, інфраструктурний символ нашого союзу з Туреччиною.
Ці три точки складаються у трагічний трикутник: морські ворота, стратегічна зброя, союзницька інфраструктура. І в кожному випадку ми виявилися беззахисними.
Дунай: ріка, яку ми не втримали
«Сімферополь» не загинув у морі. Його вбили на річці. У нічному кадрі видно, як російський дрон-катер прорізає воду, наближаючись до корпусу корабля. Друге відео знято з повітряного дрона — ворог бачив усе згори . Удар був точним і жорстоким: пробоїна, переворот, загибель одного моряка і зникнення інших .
Це не випадковість. Експерт Сергій Бескрестнов ще 2 серпня попереджав: росія створила центр «Рубікон» і готує морські дрони до серійного застосування . «Треба ставити сітки, радари, засоби протидії, інакше будемо ахати», — писав він. І ми доахалися: жодних бар’єрів, жодних сенсорів у гирлі Дунаю. Ворог увійшов у нашу ріку, як у власний двір.
Цей удар став символічним. Він показав, що ми не готові навіть там, де мали би бути найобережнішими: на стику кордону з Румунією, у міжнародній артерії, через яку йде зерно, техніка, життя.
«Нептун»: розстріляна гордість
2022-й. Удар двома «Нептунами» потопив крейсер «Москва». Це було диво нашої зброярської думки. 2025-й. МОУ урочисто демонструє «Довгий Нептун» із дальністю ураження до 1000 км . А через кілька днів російський «Іскандер» б’є по пусковій установці, яку розгорнули надто близько до фронту .
За даними OSINT, установка готувалася до пуску. Її відстежив «Орлан» або інший дрон, і буквально за хвилини прилетів «Іскандер-М» . Уламки пробили корпус, а вибух прискорювача ракети добив машину. Це перша задокументована втрата «Нептуна» від початку війни .
Парадокс у тому, що якщо дальність ракети справді сягає тисячі кілометрів, установка не мала би бути біля фронту. Це ставить питання: чи справді нова модифікація готова, чи, може, ми воюємо старим варіантом із дальністю в 300 км? Чому ми підставляємо стратегічний актив під удар у зоні, де ворог контролює небо дронами?
Це не лише втрата техніки. Це удар по довірі до самої ідеї незалежного українського озброєння. «Нептун» мав стати нашим знаком сили. Замість цього він став прикладом того, як швидко символ можна обернути на руїну.
«Фламінго»: тіньова ціль
Коли згорів «Нептун», на сцену вийшов новий символ — ракета FP-5 «Flamingo». Вона має дальність до 3000 км, бойову частину в тонну і здатність бити вглиб росії . Прем’єр-міністр Шмигаль оголосив про серійне виробництво. Associated Press зняла сюжет у «секретному» цеху, де поруч із дронами стояли білі корпуси «Фламінго».
Через кілька днів російські пропагандисти заявили: «Ми знайшли завод у Вишневому під Києвом». Вони вказали на звичайний склад, співставивши його з фото. Українські експерти відразу спростували: «У цьому місці ніколи не було виробництва» . Але тривога вже з’явилася. Людей у Вишневому попередили: можливий удар.
Тут ми маємо справу не з реальністю, а з ІПСО. Росія створює картинку: «ось точка, де вони збирають ракети». І тепер будь-який удар по цивільному складу можна пояснити як атаку на «завод». Це не про конкретний об’єкт. Це про легалізацію майбутнього терору.
Bayraktar: четвертий і найболючіший удар
Удар по турецькому заводу Bayraktar під Києвом — це окрема історія. Об’єкт будували майже рік, його вже атакували тричі, але роботи відновлювали. І от, за кілька тижнів до запуску, два «Іскандери» розбивають корпуси вщент . Baykar підтвердила втрати, турецькі інженери лишилися ні з чим.
Це більше, ніж руйнування. Це демонстрація Москви: «Ми можемо знищити вашу співпрацю з союзниками». Вдарити по символу партнерства з Анкарою — означає підважити віру в безпеку інвестицій. Це меседж і Туреччині, і всім іншим: заводи в Україні — під прицілом.
Стратегічний розріз: три удари — одна хвороба
Три події серпня — це не збіг. Це симптом. Ми бачимо кризу стратегічного захисту:
• На Дунаї не було мінімального протидиверсійного захисту.
• «Нептун» опинився в зоні досяжності дронів і «Іскандера».
• Завод Bayraktar після кількох атак так і не отримав достатнього прикриття.
• «Фламінго» вже стає мішенню в інформаційному полі.
Це не лише військові провали. Це про управління. Це про культуру відповідальності. Коли ми вкладаємося в презентації та піар нових ракет, але не вкладаємося в їхній захист. Коли символи створюються швидше, ніж інфраструктура, яка їх охороняє.
Висновок: або цифрове ПРО, або нові похорони
Серпень показав, що війна ХХІ століття не про окремі бої, а про систему. Ворог працює комплексно: розвідка дронами, удари балістикою, інформаційний шум навколо нових розробок, точкове знищення інфраструктури. Ми ж поки що відповідаємо фрагментами.
Без єдиної цифрової протидронової системи , без захисту критичної інфраструктури, без маскування та розосередження стратегічних активів ми приречені на повторення таких серпневих ночей. І тоді кожна нова ракета, кожен корабель, кожен завод стане лише коротким епізодом — від презентації до руїни.
Ворог б’є не по техніці. Він б’є по нашій суб’єктності. Або ми зробимо висновки зараз, або будемо прокидатися щоразу від нового болю — на Дунаї, у Києві, в будь-якій точці карти.
Джерела: The War Zone, Naval News, Defence Blog, Euromaidan Press, Focus, TSN, Associated Press; коментарі Сергія Бескрестнова («Флеш»), компанії Fire Point, офіційні заяви Baykar.
