...я осягнув це після розмов з багатьми людьми - військовими, волонтерами, медиками, логістами, орговиками та іншими представниками професій сучасності. Харків знову стоїть на порозі скидання шкіри й, попри створені про нього романтичні легенди, нарешті стане тим, ким є - містом знайденних рішень.
я розмовляв з десятками людей, й усі вони казали одне: тим, хто прагне повернення у Харків мирного життя, варто замислюватися про інше місто. сюди не повернуться у повному обсязі студенти та університети, великий бізнес не буде розгортати тут цівільні виробничі потужности, Макдональдс, Ікеа та інші транскорпонації не будуть інвестувати в розбудову цивільних мереж, Перше вересня малюки тут завжди будуть святкувати в укриттях.
але.
Харків - як на мене й на думку моїх співрозмовників - стане величезним прифронтовим транспортно-логістичним хабом. це станеться у будь-якому варианті завершення війни, з корективами на (не-)задоволенність сторін умовами договору. колишній перевалочний пункт «по пути на Юга» стане остаточним форпостом оборони від «гостей» з Півночі, але сюди продовжать збігатися торгівельні шляхи: задля забезпечення фронту чи сірої зони, чи військового контингенту, який стане основним кредитоспроможним мешканцем міста.
склад військового контингенту буде залежати від фіналу війни: чи то свої хлопці, чи іноземні миротворці, чи змішаний состав, але мілітарізація семантичної тканини населення міста неминуча. тут буде лунати військовий вокабуляр, тут буде рясніти вулицями камуфляж, тут, у тотально озброєному середовищі, будуть думати перш ніж ляпати язиком - хоча у Харкові завжди вміли слідкувати за базаром.
Харків нікуди не подінеться, нікуди не підуть й його таланти, скіли та переваги. місто знову стане точкою концентрації людей, що вміють знайти вихід; задіяти контакти та купити те, що не продається.
це буде точка збігання важелів впливу найрізноманітнішого спектру. впевнений, що у Харкові-2040 можна буде легко придбати снаряд для танку, оригінальний перший вініл Глена Мілера, будь-яку послугу з сексуальних перверсій чи мобільну виробничу лінію якихось надсучасних дронів. Харків зконцентрує у собі усі актуальні таланти сьогодення: у сфері технологій, у сфері побутового сервісу, у сфері логістики, озброєння, фінансів (так-так, прийдуть геть нові економічні системи, й фінансова взаємодія між фізичними суб‘єктами теж буде іншою), й, безумовно, у сфері специфічних розваг для втомленних фронтом людей.
Харків стане Сін Сіті, містом гріха у широкому сенсі для опалених війною. містом, де твоя вага визначається спроможністю роздобути щось важливе для іншого.
я наразі є найбесперспективнішим інвестором у місті. я вкладаю ваши гроші у старих - у той прошарок, який згодом органічно вимиє з цього міста. старих тут не лишиться, як не лишиться усього, що є обтяженням для працеспроможнього люду. це не цинізм, це спостереження щодо швидкості, з якою літні люди вже випадають з фокусу суспільної уваги. в мене є ви, декілька тисяч донаторів-ідеалістів, які, я сподіваюсь, саме так вбачають неповоротність своїх вкладень - й ці старі тримаються лише на вас. державі посрати на них вже дуже давно, загалу стане похуй на них достатнью швидко.
але ми не кинемо їх, допоки вони не підуть у природній спосіб. ми лишимося містом не тільки грубих суворих рішень, але й містом великих сердець, які залишились тут не заради власної кишені, а заради якоїсь загальної, невідчутної навпомацки Мети. й у ній є місце емпатії до безпорадних та самотніх.
знову збір, френди. кожен репост, кожна гривня як завжди важливі.
й пам‘ятайте: яким би не став Харків, ми у ньому повинні лишатися людьми.
