Передумовою врегулювання будь-якого конфлікту є припинення вогню. Спроби домовлятися про «великий мир» без зупинки бойових дій - це хибна логіка, яка лише затягує конфлікт. Саме після припинення вогню починається найскладніше - робота над стійким рішенням.
П’ять висновків із історії довкола американо-ізраїльської війни проти Ірану.
1. Навіть маючи значний військовий потенціал, США продемонстрували готовність діяти в межах можливого і шукати політичне рішення. Йдеться про усвідомлення меж сили. Це ознака усвідомлення відповідальності за глобальну безпеку.
2. Сучасні домовленості дедалі рідше є результатом прямих переговорів сторін. Йдеться більше про модель “розподіленої дипломатії”, де одні актори домовляються, інші - тиснуть, треті - створюють умови для рішення. Це треба належним чином враховувати.
3. Вікно можливостей завжди обмежене. Кожне перемир’я відкриває шанс для дипломатії, але цей шанс швидко зникає, якщо його не використати. Саме в цей момент формується майбутня архітектура безпеки.
4. Менше уваги до Ірану і Близького Сходу означає більше уваги до України. Той, хто втрачає увагу світу, втрачає і частину підтримки. Війна йде не лише на полі бою, а й за глобальний порядок денний.
5. Ситуація в регіоні залишається крихкою, і її розвиток може ще не раз здивувати. Навіть після досягнення домовленостей жодної стабільності не гарантовано. У таких умовах перемагає не той, хто лише реагує, а той, хто має чітку, скоординовану і довгострокову стратегію.
Окрема тема - ядерний фактор. Навіть сама риторика про застосування ядерної зброї створює небезпечні прецеденти. Перетин цієї межі руйнує глобальні правила гри і відкриває шлях до неконтрольованої ескалації. Саме тому - це червона лінія, яку не можна переходити.
І кілька важливих акцентів для України:
⁃ Росії потрібні не «кілька кілометрів». Росії потрібна вся Україна як елемент відновлення імперського впливу. Заяви окремих американських політиків лише підтверджують: з партнерами потрібно системно працювати і пояснювати реальну суть війни. Реакція України має залишатися професійною: спокійна, дипломатична, без емоцій, але з чітким захистом національних інтересів.
⁃ Вибори в Угорщині не змінять миттєво ситуацію в українсько-угорських відносинах. Потрібна довгострокова стратегія роботи навіть із складними партнерами. Українська дипломатія має навчитися працювати з «незручними» країнами.
Сучасна війна - це не лише фронт. Світ дедалі більше переходить у фазу складної багаторівневої дипломатії. Це конкуренція стратегій, координації і витримки. І саме тут визначається кінцевий результат.
